Рішення № 82192290, 04.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/521/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси № 3673 від 01.07.2015 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, як не працюючому пенсіонеру, з підвищенням розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надбавкою до пенсії як дитині війни, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з компенсацією втрати частини доходів, з дати звернення - 10 грудня 2014 року.

Ухвалами суду від: 04.02.2019 року: прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; 25.03.2019 року: продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

В судове засідання 23.05.2019 року сторони не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.56, 57)

В прохальній частині позовної заяви представник позивача просить справу розглянути без участі позивача та представника позивача. (а.с.7зв.)

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв (клопотань) від нього до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Згідно змісту адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із зазначенням таких фактичних обставин:

- до 1993 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в АДРЕСА_1 , отримувала строкову пенсію по інвалідності 2 гр., надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку з чим виплату пенсії припинено. 10.12.2014 р. представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_2 особисто звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додано всі необхідні та достатні для призначення пенсії за віком оригінали та копії документів, в тому числі трудова книжка позивача. 10.12.2014 р. заява та додані документи прийняті спеціалістом управління - Любкевич, копії завірені нею згідно з оригіналами, та зареєстровані в журналі за № 9020. В розписці-повідомленні відсутні записи щодо надання документів, яких недостатньо для призначення пенсії;

- рішенням Управління Пенсійного фонду в Київському районі м. Одеси № 9020 від 12.12.2014 р. в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено з мотивів відсутності законних підстав для призначення пенсії через ненадання паспорта громадянина України або іншого документа з відміткою про постійне мешкання в Україні, а також відсутність відповідного міжнародного договору між Україною та Ізраїлем. 29.12.2014 р. представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2015 р. по справі № 520/93/15-а позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси № 9020 від 12.12.2014 року. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси розглянути подану ОСОБА_1 через представника, ОСОБА_2 , заяву про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення та врахуванням встановлених судом обставин;

- на підставі постанови КМУ № 988 від 21.12.2016 р. Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси 31.03.2017 р. реорганізовано шляхом злиття у Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі;

- листом Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 112/Н-01 від 19.03.2018 р. повідомлено, що на виконання постанови Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2015 р. по справі № 520/93/15-а управлінням винесено рішення № 3673 від 01.07.2015 р. про відмову в призначенні пенсії за віком. В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що для призначення пенсії необхідно надати паспорт громадянина України (або тимчасову посвідку на постійне місце проживання на території України). Позивач вважає протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси № 3673 від 01.07.2015 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, зважаючи на наступне. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2015 р. по справі № 520/93/15-а встановлено: « ОСОБА_1 є громадянкою України, є застрахованою особою в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та має право на отримання пенсії. Таким чином, суд доходить висновку про те, що відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, якою є й Країна Ізраїль, на що посилався представник відповідача у своїх запереченнях, не може бути підставою для позбавлення позивача як громадянина України гарантованого їй державою права на отримання пенсії у старості.». Відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з підстав, що вже визнані судом незаконними;

- позивач є громадянкою України, на час звернення за призначенням пенсії вік ОСОБА_1 склав 71 рік, стаж відповідно до записів трудової книжки склав 28 років 2 місяці 10 днів. Таким чином, позивач набула право на призначення пенсії за віком відповідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Останнім записом в трудовій книжці позивача є запис № 17 від 11.11.1991 р. про звільнення. Отже відповідач повинен призначити пенсію позивачу як не працюючому пенсіонеру;

- оскільки позивач мала право вийти на пенсію за віком в 55 років, а звернулась за призначенням пенсії в 71 рік, відповідач повинен підвищити розмір пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Станом на 2 вересня 1945 року вік ОСОБА_1 складав 2 роки 6 місяців. Таким чином, позивач має право на надбавку до пенсії, як дитині війни;

- територіальні органи ПФУ у правовідносинах з пенсіонерами не наділені дискреційними повноваженнями та не мають право на власний розсуд призначити чи не призначити пенсію, врахувати або не врахувати стаж, здійснити або не здійснити перерахунок та інше. Територіальні органи ПФУ мають діяти виключно відповідно Законодавчих норм та нормативних актів. Застосування такої форми захисту порушеного права як «зобов`язання повторно розглянути заяву» буде мати наслідком отримання нового рішення (листа) з відмовою в призначенні пенсії, та повторного звернення до суду. Форма протиправної поведінки відповідача не повинна впливати на необхідність застосування такого способу захисту порушеного права, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень;

- позивач посилається на висновки Верховного Суду в постанові від 24.04.2018 р. по справі № 646/6250/17 (провадження № К/9901/2128/18 щодо застосування строків звернення до адміністративного суду.

Згідно відзиву на позовну заяву, з урахуванням заяви про виправлення описки (а.с.52), відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- представник позивача зазначає, що позивач виїхав з території України на ПМК до Ізраїлю в 1993 році. Проте, ст. 3 «Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що право на забезпечення з загальнообов`язковим державним сольним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають на території України;

- рішенням Управління № 3673 від 01.07.2015 р. було відмовлено у призначенні пенсії за віком. Позивач звернулась до суду з позовом лише в 2017 р. Ухвалою від 16.11.2017 р Київського районного суду м. Одеси адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління залишено без розгляду. У задоволенні заяви представника Позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду - відмовлено. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення, ухвала Київського районного суду м. Одеси залишено без змін. При таких обставинах відповідач вважає, що вимоги представника позивача підлягають залишенню без розгляду.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що 10.12.2014 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України в м. Одеса з заявою про призначення / перерахунок пенсії позивачу за віком, яку прийнято 10.12.2014 року і зареєстровано за № 9020. (а.с.14)

Згідно з цією заявою, її подано за підписом довіреної особи - ОСОБА_2 .

Відповідно до розписки-повідомлення (а.с.14зв.), до заяви були додані: копія пенсійного посвідчення (а.с.15); копія трудової книжки (а.с.17-19); оригінал заяви з банку; копія картки платника податків (а.с.21); копія нотаріально посвідченої довіреності та паспорта (а.с.22-24); копія паспорта представника.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2015 року по справі № 520/93/15-а (а.с.9-11), яка набрала законної сили 01.07.2015 року:

- адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково;

- визнано незаконним рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси № 9020 від 12.12.2014 року та скасовано його;

- зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси розглянути подану ОСОБА_1 через представника, ОСОБА_2 , заяву про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення та врахуванням встановлених судом обставин;

- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси № 3673 «Про відмову у призначенні пенсій» (а.с.13) за результатами розгляду заяви від 10.12.2014 року позивача, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 - позивачу відмовлено у призначенні пенсії, та повідомлено, що:

- статтею 3 «Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні;

- положення ст. 51 Закону передбачено, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

- для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-11 необхідно надати слідуючі документи: паспорт громадянина України (або тимчасову посвідку на постійне місце проживання на території України).

Відповідач листом від 19.03.2018 року № 112/Н-01 (а.с.12) повідомив позивача, зокрема, що:

- на виконання постанови районного суду м. Одеси від 14.04.2015 р. по справі № 520/93/15-а провадження № 2-а/520/77/15, яким управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси зобов`язано розглянути подану ОСОБА_1 через представника, ОСОБА_2 , заяву про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення та врахуванням встановлених судом обставин, управлінням винесене рішення № 3673 від 01.07.2015 р. про відмову в призначені позивачу пенсії;

- відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-ІV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

- відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України», документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, та посвідчення особи на повернення в Україну;

- згідну порядку подання та оформлення документів для призначення та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону 1058-IV заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Пунктом 2.22 Порядку зазначено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посідки на постійне проживання;

- при зверненні за призначенням пенсії позивачем не було надано паспорт громадянина України або посвідку на постійне проживання в Україні. Отже, підстав для призначення пенсії за віком немає;

- для вирішення питання призначення позивачу пенсії необхідно надати документ, що підтверджує громадянство України та постійне місце проживання на території України.

Не погоджуючись з рішенням Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси № 3673 «Про відмову у призначенні пенсій», позивач звернувся до суду з вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копію Свідоцтва про укладення шлюбу 6 липня 1974 року між позивачем та ОСОБА_3 . (а.с.16)

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем суду надано, копії, зокрема (а.с.38-42):

- ухвали Київського районного суду Одеси від 16.11.2017 року по справі № 520/9523/17, якою адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси №3673 від 01.07.2015 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком їй - ОСОБА_1 , зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі призначити та виплачувати їй - ОСОБА_1 пенсію за віком як працюючому пенсіонеру та дитині війни з дати звернення - 10 грудня 2014 року, - залишено без розгляду;

- постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 року по справі № 520/9523/17, якою: апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення; ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2017 року - залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1, 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV); Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону № 1058-IV іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Період перебування на інвалідності у зв`язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК).

Період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01 січня 2010 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку;

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

За бажанням особи для додаткового виключення періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону за період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року подається довідка з місця роботи про період такої відпустки.

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку;

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи;

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Відповідно до п. 2.4 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Згідно з п. 2.9 Порядку № 22-1, зокрема, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до п. 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Згідно з п. 2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, а саме:

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2015 року по справі № 520/93/15-а, яка набрала законної сили 01.07.2015 року, зокрема:

- визнано незаконним рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси № 9020 від 12.12.2014 року та скасовано його;

- зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси розглянути подану ОСОБА_1 через представника, ОСОБА_2 , заяву про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення та врахуванням встановлених судом обставин.

За результатами розгляду заяви позивача від 10.12.2014 року Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси прийнято оскаржене позивачем рішення № 3673 «Про відмову у призначенні пенсій», яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, з таких підстав: для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-11 необхідно надати слідуючі документи: паспорт громадянина України (або тимчасову посвідку на постійне місце проживання на території України).

Також, відповідач листом від 19.03.2018 року № 112/Н-01 повідомив позивача, зокрема, що:

- на виконання постанови районного суду м. Одеси від 14.04.2015 р. по справі № 520/93/15-а провадження № 2-а/520/77/15, яким управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси зобов`язано розглянути подану ОСОБА_1 через представника, ОСОБА_2 , заяву про призначення пенсії за віком з прийняттям відповідного рішення та врахуванням встановлених судом обставин, управлінням винесене рішення № 3673 від 01.07.2015 р. про відмову в призначені позивачу пенсії;

- відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-ІV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

- відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України», документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, та посвідчення особи на повернення в Україну;

- згідну порядку подання та оформлення документів для призначення та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону 1058-IV заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Пунктом 2.22 Порядку зазначено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посідки на постійне проживання;

- при зверненні за призначенням пенсії позивачем не було надано паспорт громадянина України або посвідку на постійне проживання в Україні. Отже, підстав для призначення пенсії за віком немає;

- для вирішення питання призначення позивачу пенсії необхідно надати документ, що підтверджує громадянство України та постійне місце проживання на території України.

Судом встановлено, що 10.12.2014 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України в м. Одеса з заявою про призначення / перерахунок пенсії позивачу за віком, яку прийнято 10.12.2014 року і зареєстровано за № 9020.

Згідно з цією заявою, її подано за підписом довіреної особи - ОСОБА_2

Відповідно до розписки-повідомлення, до заяви були додані:

копія пенсійного посвідчення;

копія трудової книжки;

оригінал заяви з банку;

копія картки платника податків;

копія нотаріально посвідченої довіреності та паспорта;

копія паспорта представника.

Зі змісту розглянутої відповідачем заяви позивача на виконання постанови Київського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2015 року по справі № 520/93/15-а вбачається, що на дотримання вимог п.п. 2.22, 2.23 Порядку № 22-1 позивачем до заяви не додано (не подано):

- документ, що засвідчує місце проживання особи (паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування);

- документ про вік в оригіналі.

При цьому паспорт громадянина України для виїзду за кордон не містить даних щодо місця проживання особи.

Саме тому відповідачем в оскаржуваному рішенні та у листі від 19.03.2018 року № 112/Н-01 зазначено про ненадання позивачем паспорту громадянина України або посвідки на постійне проживання в Україні, як підставу прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, як встановлено судом вище, до заяви додано копію паспорта позивача, яка за вищенаведеними законодавчими вимогами не є належним документом про вік особи - належним документом є лише та виключно оригінал документу про вік.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що згідно змісту оскарженого рішення, позиція відповідача щодо положень ст. 3 «Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - викладена лише як повідомлення.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування заперечень проти позовних вимог, на вищенаведені ухвалу Київського районного суду Одеси від 16.11.2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 року по справі № 520/9523/17, виходячи з таких підстав.

Дійсно, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Проте, в Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

За таких обставин суд не погоджується із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене законодавством право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17 та від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення та доказана правомірність оскаржуваного рішення, прийняття його відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно підстав для визнання його протиправним та скасування та для задоволення позову - немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (місцезнаходження: вул. Ільфа і Петрова, 4-А, м. Одеса, 65121; ідентифікаційний код юридичної особи: 41248812) про: визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси № 3673 від 01.07.2015 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язання Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, як не працюючому пенсіонеру, з підвищенням розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надбавкою до пенсії як дитині війни, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, з компенсацією втрати частини доходів, з дати звернення - 10 грудня 2014 року, - відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.