Рішення № 82192235, 03.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/603/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретаря судового засідання Сердюк І.С.,

за участю сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - Пояркова К.М. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної Фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги №-Ф-1568-52 від 20.11.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної Фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просить визнати противоправною та скасувати вимогу головного управління ДФС в Одеській області від 20 листопада 2018 року №-Ф-156852.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при подачі звіту за 2017 рік 02 травня 2018 року до Татарбунарської державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області таблицею 3, додатка 5, до порядку формування та подання страхувальниками звіту, щодо сум нарахованого єдиного внеску на загально - обов`язкове державне соціальне страхування у його прийомі позивачу було відмовлено, посилаючись на те, що він є пенсіонер за віком та від сплати ЄСВ звільнений, у зв`язку з чим на прийомі звіту він не наполягав. За 2018 рік звіт позивач не подавав, так як для платників податків та зборів, що мають статус осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, має подаватись за календарний рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом, тобто до 01 травня 2019 року. Дії головного управління ДФС в Одеській області є протиправними, необґрунтованими та такими, що порушують права та інтереси позивача.

Представником відповідача 26.03.2019 року надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.30-33) згідно з яким останній зазначив, що позивач перебуває на обліку в Татарбунарській ДПІ ГУ ДФС в Одеській області, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, вид діяльності - адвокатська діяльність. З урахуванням переплати станом на 01.01.2018 року у сумі 30,24 грн., загальна сума боргу становить - 15789,3 грн. Додатково відповідач зазначає, що Радою Адвокатів України розглядалось питання щодо відсутності пільг в частині несплати ЄСВ, якщо адвокат є інвалідом або пенсіонером за віком та встановлено, що пільги не застосовуються до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську. Дане питання відображено у відповідному Рішенні Ради Адвокатів України «Про результати розгляду звернення Голови Ради адвокатів Харківської області щодо сплати ЄСВ адвокатами» № 144 від 08.09.2018. Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, яким призначено пенсію за віком зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах. Враховуючи вищенаведене, вимога Ф-15687-52 від 20.11.2018 є законною, винесеною згідно із вимогами чинного, законодавства.

Позивачем 18.04.2019 року надано відповідь на відзив (а.с.48-50), в якому останній зазначив, що є пенсіонер за віком, має право на працю, але не обов`язок і те, що він зареєстрований як адвокат, вважаю, що це не є підставою для нарахування та сплати недоїмки ЄСВ так як позивач не займався адвокатською діяльністю 2017-2018 рр., не отримував доходи, а займався громадською діяльністю та надавав безкоштовно правову допомогу пенсіонерам та малозахищеним особам як громадський діяч і мати статус адвоката для нього важливо. На переконання позивача, при нарахуванні та сплаті недоїмки ЄСВ необхідно керуватись не тим, що позивач зареєстрований як адвокат, а тим, що він отримав як дохід взагалі, а якщо дохід позивач не отримував то і про сплату ЄСВ не може бути й мови.

Ухвалою суду від 08.02.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.05.2019 року занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні 29.05.2019 року позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні 29.05.2019 року, судом, керуючись положеннями ст.250 КАС України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та адвокатом за професією, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №434 (а.с.18).

Позивач перебуває на обліку в Ізмаїльському управління ГУ ДФС в Одеській області, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокатська діяльність.

Судом встановлено, що позивачем 02.05.2018 року подано до Ізмаїльського управління ГУ ДФС в Одеській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік (а.с.19-20).

Відповідно до заповненого рядка декларації №10 загальна сума доходів, які включаються до загального оподатковуваного доходу сума доходів становить 1700,00 грн., а також позивачем зазначено 306,00 грн., податку на доходи фізичних осіб та 25,50 грн - військового збору (а.с.19).

При цьому, позивачем, 16.01.2019 року отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018 року №-Ф-15687-52 в розмірі 15889 грн. 30 копійок (а.с.17).

Як вбачається з інтегрованої картки платника податків позивачу в автоматичному режимі в ІС «Податковий блок» по коду платежу 71040000 проведені нарахування по сплаті ЄСВ: за 2017 рік - 8448, 0 грн.;

19.04.2018 - 2457,18 грн. - І квартал 2018;

19.07.2018 року - 2457,18 грн. - II квартал 2018;

19.10.2018 року - 2457,18 грн. - III квартал 2018 (а.с.46-47).

Позивач вважає, що такі дії головного управління ДФС в Одеській області є протиправними, необґрунтованими та такими, що порушують права та інтереси позивача, а тому позивач звернувся до суд з вказаним позовом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 14.1.226. п.14.1 ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п.1 ст.13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску (ст.2 Закону №2464-VI).

Відповідно до підпункту 2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, база нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професій діяльність є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Частиною 8 ст.9 Закону №2464-VI визначено, що періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 (особи, що провадять незалежно, а тому числі адвокатську діяльність) частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

При цьому, п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI передбачено, що у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст.9 Закону № 2464-VІ).

З урахуванням зазначеного, позивач повинен сплатити суму єдиного внеску навіть за ті періоди в яких він не отримував дохід від адвокатської діяльності.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що він не має сплачувати ЄСВ так, як він є пенсіонером адже, згідно ч.4 ст.4 Закону №2464-VІ (в редакції до 01.10.2017 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (а саме фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464-VІ (в редакції від 01.10.2017 року) особи, зазначені у пунктах 4 та 51 (а саме - члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах) частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Отже, право на звільнення від сплати за себе єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени фермерського господарства, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

На даний час, на законодавчому рівні не передбачено звільнення осіб, які здійснюють адвокатську діяльність від сплати ЄСВ, які також при цьому є пенсіонерами або особами з інвалідністю, а тільки врегульовано питання щодо сплати єдиного внеску у разі отримання чи не отримання доходу у звітному періоді від професійної діяльності.

Суд звертає увагу, що осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, не зазначено в ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ, тому на них пільги щодо сплати ЄСВ не розповсюджуються.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що Головним управлінням ДФС в Одеській області вимога про сплату боргу №-Ф-1568-52 від 20.11.2018 року на суму 6862,56 грн. прийнята у межах та спосіб передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної Фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги №-Ф-1568-52 від 20.11.2018 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 03.06.2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 (ІК НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області, (код ЄДРПОУ 39398646, 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5).

Суддя П.П.Марин

.