Рішення № 82192176, 04.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 р. № 400/648/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Фульги А.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017

про:визнання протиправними та скасування картки відмови від 22.02.2019 № UA504170/2019/00226, рішення від 22.02.2019 № UA504000/2019/000204/2, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 р. № UA504000/2018/000204/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.02.2019 р. № UA504170/2019/00226, зобов`язання повернути кошти в сумі 32866,95 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час декларування митної вартості імпортованого товару визначила його вартість відповідно до ціни договору та надала всі підтверджуючі документи. Відповідач безпідставно використав для визначення вартості автомобіля інформацію з закритого німецького каталогу.

08.04.2019 р. відповідач подав відзив на позовну заяву (а. с. 40-46), де вказав, що при виконанні митних формальностей спрацювала форма контролю системи управління ризиками. Посадовою особою митного органу направлено декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів. Оскільки позивачем не надано жодного документального підтвердження пробігу автомобіля та решти витребуваних документів, відповідач сформував цінову інформацію про вартість автомобіля за допомогою програмного забезпечення на рівні 8600 євро.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У лютому 2019 р. чоловік позивача ОСОБА_2 , діючи за дорученням позивача, придбав у Литві автомобіль Citroen C4 Picasso 2015 року випуску за ціною 5400,00 євро.

Брокером подано до митниці електронну митну декларацію від 21.03.2019 р. № UA504170/2019/003103, якою задекларовано вартість автомобіля на рівні 5400,00 євро (а. с. 55-56).

На підтвердження митної вартості товару, заявленої за ціною договору, надано: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; договір купівлі-продажу від 11.02.2019 р.; рахунок-фактуру від 11.02.2019 р. № 0177 ; чек № 3545904 до рахунку-фактури; фактуру-інвойс про придбання фірмою-продавцем автомобіля; транспортну декларацію про вивезення автомобіля з Європи (а. с. 14-19).

При виконанні митних формальностей спрацювала форма контролю системи управління ризиками. Відповідач направив на адресу позивача електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь орендодавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (страхування, транспортних витрат з розшифровкою маршруту, витрати понесені при знятті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагорода); 4) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 22.02.2019 р. декларантом повідомлено про неможливість надати додаткові документи, витребувані відповідачем.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 р. № UA504000/2018/000204/2, яким збільшено митну вартість товару до 8700,00 євро (а. с. 8-9).

За ціною договору вартість операції не застосовується у зв`язку з тим, що подані документи не містять даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Розрахована відповідачем митна вартість ґрунтується на раніше визначених митницею вартостях, з використанням відомостей з довідника SuperSchwacke та транспортних витрат відповідно до довідки від 21.02.2019 р.

Крім того, винесено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 22.02.2019 р. № UA504170/2019/00226 (а. с. 7).

З метою розмитнення товару 22.02.2019 р. декларант подав електронну митну декларацію № UA504170/2019/003180 з наданням фінансової гарантії на суму 32375,68 грн (а. с. 12-13).

Відповідно до ст. 49, 50 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в ч. 2 цієї статті.

Як визначено в ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 р. по справі № 814/921/17.

Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно приписів ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, виходив із того, що подані позивачем документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (транспортні витрати, зазначені особисто одержувачем товару в калькуляції про транспортні витрати, не підтверджені жодним документом (квитанціями, накладними тощо)).

Тобто, відповідачем поставлена під сумнів не сама ціна договору, а решта складових митної вартості, які, на думку відповідача, міг понести декларант.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України відсутність складових митної вартості може бути лише тоді підставою для відмови в застосуванні основного методу визначення митної вартості, коли їх обов`язковість прямо передбачена.

Жодним нормативним актом не передбачена обов`язковість врахування в митній вартості при ввезенні автомобіля вартості зняття з обліку.

Що стосується витрат на транспортування, то необхідно врахувати, що придбаний позивачем товар є автомобілем, який сам по собі є самохідним транспортним засобом та прибув на митний пост власним ходом. Враховуючи, що декларант є фізичною особою, а придбаний автомобіль є товаром побутового споживання, самостійний проїзд зазначеного автомобіля до митного кордону України жодним чином не може вважатися його транспортуванням, оскільки саме таке використання автомобіля цілком відповідає його споживчому призначенню. Витрати на самостійний проїзд автомобіля до митного кордону в такому випадку є побутовими витратами особи, яка придбала такий автомобіль, а не витратами на транспортування в розумінні п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України.

На думку суду, оскільки в даному випадку йде мова не про купівлю нового товару або товару комерційного призначення, необхідно враховувати побутовий характер правочину.

Позивачем придбано автомобіль на вторинному ринку, який має індивідуальні недоліки та особливості. Так, відповідно до інвойсу (а. с. 18), автомобіль має пробіг 205827 км.

Легковий автомобіль на вторинному ринку настільки річ з визначеними індивідуальними ознаками, що порівняння їх цін з іншими автомобілями, з тими самими характеристиками виробника, повинно враховувати зазнані ними зміни під час використання первинними власниками.

Щодо використання інтернет джерела SuperSchwacke, суд зазначає, що МК України не містить положень щодо можливості застосування під час визначення митної вартості інформації з інтернет джерел.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надано митниці документи, які підтверджують ціну товару, зазначену в митній декларації. Розбіжностей між цими документами немає.

Таким чином, відповідач не спростував договірну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання повернути кошти в сумі 32866,95 грн, які додатково сплачені за митне оформлення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 301 МК України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У відповідності до ч. 3 ст. 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 р. № 643(далі - Порядок № 643).

Відповідно до п. 1 розділу III Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Згідно з п. 43.1 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Як визначено п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Згідно з п. 4-6 розділу ІІІ Порядку № 643 після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу). Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Оскільки позивач з відповідною заявою до митного органу не зверталася, то позовна вимога про зобов`язання повернути кошти в сумі 32866,95 грн є передчасною та задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 768,40 грн (а. с. 33), відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 512,27 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Миколаївської митниці ДФС (вул. вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 р. № UA504000/2018/000204/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.02.2019 р. № UA504170/2019/00226, зобов`язання повернути кошти в сумі 32866,95 грн - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 р. № UA504000/2018/000204/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.02.2019 р. № UA504170/2019/00226.

3. У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання повернути кошти в сумі 32866,95 грн - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) судовий збір у сумі 512,27 грн (п`ятсот дванадцять грн 27 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. П. Фульга