Рішення № 82192012, 05.06.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м.Кропивницький Справа № 340/1184/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Пасічника Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградської області (вул.Велика Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

В С Т А Н О В И В:

14.05.2019р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградської області (надалі - відповідач) в якому просить :

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-93678-50 від 01.03.2019 р. в сумі 18276 грн. 72 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на адресу його місяця проживання 26.04.2019р. надійшло оскаржуване рішення.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним позивач, з посиланням на норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Податкового кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зазначає, що платником єдиного внеску є фізичні особи, які набули статусу підприємців та обрали спрощену систему оподаткування. Натомість, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості щодо позивача у вказано реєстрі відсутні, що виключає можливість нарахування платежів з єдиного внеску, а відповідно оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем 24.05.2019р. подано відзив на позов вимоги якого не визнаються з тих підстав, що згідно облікових даних фіскального органу, позивач з 2002 р. зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а отже зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок (а.с.19,20).

Ухвалою суду від 15.05.2019р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, примірники ухвали отримані сторонами (а.с.16,17).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон).

Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону).

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Також платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону, є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. З частини першої ст. 7 цього Закону).

Як визначено п. 2 цієї частини, базою нарахування єдиного внеску, зокрема, для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності.

У свою чергу, відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 01.03.2019р. складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-93678-50 в сумі 18276 грн. 72 коп. (а.с.9).

Заперечуючи проти вказаного рішення, позивач вказує, що він не зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а тому не зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок.

Судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненого за запитом суду по реєстраційному номеру облікової картки платника податків, позивача по справі (рнокпп НОМЕР_1 ), станом на 05.06.2019р. у вказаному реєстрі записів за вказаним параметром не знайдено (а.с.31).

Натомість суд зазначає, що згідно вищевказаного Витягу з Держреєстру до нього включено лише відомості щодо осіб, які зареєстровані після 01.07.2004р. - дати набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", тож цілком очевидно, що відомості щодо осіб, державна реєстрація яких відбулась до 01.07.2004р. до Держреєтру з об`єктивних причин не включені.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що згідно інформаційних даних з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований фізичною особою-підприємцем 04.04.2002р., номер державної реєстрації 228. При цьому вказані інформаційні дані не містять відомостей про припинення підприємницької діяльності (а.с.21-25).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів» від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР (в редакції Закону чинній на момент державної реєстрації позивача ФОП) підприємства, установи, організації всіх форм власності, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, інші органи, уповноважені проводити державну реєстрацію (ліцензування) фізичних осіб-суб`єктів підприємницької та іншої діяльності, зобов`язані в місячний термін подавати до державних податкових інспекцій за місцем постійного проживання платників податків та інших обов`язкових платежів, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об`єкта оподаткування, відомості, передбачені частиною третьою цієї статті, для присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі.

На підставі відомостей, поданих підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи Національний банк України та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи, та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, іншими органами, Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі-платнику податків та інших обов`язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об`єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.

У зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України, норми вищевказаного Закону втратили чинність, натомість набуло чинності Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджене наказом Міністерства доходів і зборів України №779 від 10.12.2013р., а в подальшому Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджене наказом Міністерства фінансів України №822 від 29.09.2017р.

Відповідно до п. 3 ч. 1 розділу V Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджене наказом Міністерства фінансів України №822 від 29.09.2017р., до Державного реєстру включаються відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: дати, номери записів, свідоцтв та інших документів, а також підстави державної реєстрації, реєстрації та взяття на облік, припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності, інші реєстраційні дані.

Таким чином, наявність в інформаційних даних з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відомостей стосовно держреєстрації позивача фізичною особою-підприємцем та відсутності записів про припинення ним підприємницької діяльності свідчить, що позивач на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, а отже зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок.

Враховуючи вищевикладене, вимога про сплату боргу з єдиного соціального внеску №Ф-93678-50 від 01.03.2019 р. є законною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградської області (вул.Велика Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39393501) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник