Рішення № 82191963, 05.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року м. Київ № 320/558/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 16.01.2019 № UA 125000/2019/000015/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.01.2019 № UA 125010/2019/0011.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з метою митного оформлення транспортного засобу для вільного обігу на митній території України ним подано митну декларацію з визначенням митної вартості транспортного засобу за основним методом - за ціною договору (контракту). Крім того, до вказаної декларації також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, згідно переліку, визначеного Митним кодексом України.

Водночас, на думку позивача, митним органом безпідставно не визнано заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу та незаконно прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та коригування митної вартості товару, із застосуванням резервного методу. Позивачем зазначено, що в якості причин для коригування митної вартості товару (які зафіксовані в оскаржуваному рішенні) митним органом безпідставно вказано, що документи, які було надано на підтвердження заявленої митної вартості, не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості.

Так, позивач категорично не погоджується з зазначеними в рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу, з урахуванням ціни, вказаної у рахунку – фактурі та довідці про транспортні витрати, а відповідачем всупереч вимогам законодавства не врахувано наданих до митного оформлення документів, якими чітко підтверджено ціну транспортного засобу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

19.03.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. За поясненнями відповідача, за результатом перевірки поданих до митного оформлення позивачем документів до ЕМД (електронної митної декларації) від 11.01.2019 № UA125010/2019/000375 було встановлено відсутність достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. У зв`язку з цим, позивачеві було запропоновано надати додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Втім, з підстав ненадання позивачем додаткових документів щодо числових значень складових митної вартості митний орган було позбавлено можливості визнати заявлену декларантом митну вартість та застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товару який імпортується, оскільки згідно норм чинного законодавства розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

16.04.2019 позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення із зазначенням про хибність тверджень відповідача щодо відсутності підтверджуючих заявленої митної вартості документів, передбачених Митним кодексом України.

Так, позивачем зазначено, що митна вартість автомобіля дорівнює 332 929,29 грн. та складається з вартості автомобіля у розмірі 326 407,37 грн. (43 000 PLN х 7,590869 грн.) та понесених транспортних витрат у розмірі 6 521,92 грн. (859,18 PLN х 7,590869 грн.), що підтверджується доданими до ЕМД документами.

Також позивачем зазначено, що поставка транспортного засобу здійснювалась на ОСОБА_2 EXW ОСОБА_3 Гурна (самовивіз з автомобільної площадки Продавця) і його транспортування здійснено особисто позивачем за допомогою вантажного автомобіля Iveco Daily 65С15Н, у зв`язку з чим до рахунку-фактури не було включено витрат на транспортування легкового автомобіля, що підлягав розмитненню.

Крім того позивачем вказано, що через відсутність вимог чинного законодавства позивачем не оформлювались страхові документи на автомобіль, тобто витрати на страхування є відсутніми і не входять до митної вартості транспортного засобу.

16.04.2019 також позивачем подано до суду відповідь на відзив тотожну змісту додаткових пояснень.

У підготовчому засіданні 22.04.2019 відповідачем надано суду письмові заперечення, в яких зазначено, що позивачем до митної вартості автомобіля не включено витрат на навантаження; згідно повідомлення IE599 позивачем здійснено цивільне страхування відправлення та вивозу, враховуючи умови поставки EXW, вартість страхування, а також страхові документи надані до митного оформлення не були.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження.

13.05.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив в якому зазначено, що у зв`язку з придбанням уживаного та у пошкодженому стані транспортного засобу, який самостійно не пересувався, позивачем було транспортовано придбаний автомобіль шляхом розміщення його у вантажному автомобілі.

Вартість автомобіля була сплачена у Евро за курсом до польських Злотих на день продажу автомобіля. Також позивачем зазначено, що продавцем автомобіля повернуто позивачеві 975 Евро податку на додану вартість, що підтверджується квитанцією від 09.01.2019.

На підставі поданих представником позивача та представником відповідача клопотань про закриття підготовчого провадження, судом протокольною ухвалою від 13.05.2019 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 13.05.2019 сторонами заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно частини 3 статті 195 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на заявлені позивачем та відповідачами клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2019 позивачем подано до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA125010/2018000375, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: пошкоджений легковий автомобіль внаслідок ДТП, призначений головним чином для перевезення людей, для використання по дорогах загального користування марка «TOYOTA», модель «С-HR», ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 , загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія-5, тип кузова: хетчбек, тип двигуна: бензиновий (гібрид), об`єм циліндрів двигуна: 1798 смЗ, потужність двигуна: 72 кВт. номер двигуна: немає даних, показник одометра: 4143 км; тип коробки передач - автоматична, колісна формула - 2x4, календарний рік виготовлення - 2018, модельний рік виготовлення - 2018. Комплектація та пошкодження згідно акту митного огляду № UA209060/2019/00185 від 03.01.2019, а саме: автомобіль після ДТП. Пошкоджена передня частина транспортного засобу (передній бампер, передня оптика, капот, передні крила), деформована та пошкоджена система охолодження двигуна та пластикових елементів у моторному відсіку. Солон місцями пошкоджений (спрацьовані подушки безпеки). Країна виробництва: TR. Торговельна марка: TOYOTA. Виробник: TOYOTA MOTOR EUROPE NV/SA (а.с. 13).

В зазначеній митній декларації позивачем самостійно визначено вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 43 000 PLN - графа 42 митної декларації (а.с.13).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обрано метод її визначення: рахунок-фактура (інвойс) від 02.01.2019 № FA/1/2019; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 209060/2019/00185 від 03.01.2019;свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (А116399TV18) від 23.07.2018; звіт № 1510/1 Про незалежну оцінку не розмитненого бувшого у використанні пошкодженого транспортного засобу TOYOTA С-HR, власником якого є ОСОБА_1 від 09.01.2019; документ, що містить довідкову Інформацію щодо вартості у країні- експортері товарів, що є Ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товар від 09.01.2019 № 072941/28544941; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 10.01.2019 № 23587; довідка органу сертифікації № 2 від 10.01.2019; довідка про транспортні витрати від 11.01.2019; ІПН від 13.01.2006; копія митної декларації країни відправлення від 02.01.2019 MRN 19PL351020E0000475.

За поясненнями позивача, на пропозицію відповідача надати додаткові документи, позивачем надано митному органу документ щодо оплати товару, інші документи надані не були у зв`язку з їх відсутністю у позивача.

16.01.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів номер № UA 125000/2019/000015/1, згідно якого митну вартість товару було визначено відповідно до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України) за резервним методом та за результатами обчислення, з урахуванням наданих декларантом відомостей щодо ціни транспортного засобу згідно рахунку, відомостей щодо вартості транспортування, враховуючи дані довідкових ресурсів та цінової бази митних органів митна вартість склала 86 562,39 PLN (а.с. 12).

У рішенні відповідачем зазначено, що надані позивачем документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема витрат, понесених на транспортування та страхування оцінюваного транспортного засобу, згідно наданого рахунку фактури від 02.01.2019 № FА/1/2019 відсутня інформація щодо вартості перевезення та страхування; декларантом до митного оформлення не надано банківського платіжного документу, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, тобто відсутні відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість, заявлена у ДМВ № UA125010/2018/000375, не піддається обчисленню (332 929,29 грн.) Згідно висновку експерта вартість 42 934,16 PLN + вартість доставки згідно листа від 11.01.2019 № 1-859,18 PLN = 43 793,34 РLN*7,590869 = 332 429,50 грн. В митній декларації країни відправлення зазначена вартість 43 600 PLN у той час як у рахунку-фактурі від 02.01.2019 № FA/1/2019 сума – 43 000 PLN. У звіті від 09.01.2019 № 1510/1 в додатках наявна фотокопія (показник спідометра) 4143 км, та ця інформація використана при пошуку авто в електронному каталозі-довіднику SCHWACKE, у той час як в акті митного огляду № UA209060/2019/00185 зазначено, що пробіг визначити не вдається можливим. Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що було фактично сплачено. Тому, відповідно до статті 58 МК України митний орган дійшов висновку, що з поданих документів неможливо підвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Також відповідачем зазначено, що згідно джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, -довідник ринку Європи каталогу SCHWACKE офіційний рівень митної вартості товару становить не менше 19 950 Євро, що в перерахунку у валюту контракту на 11.01.2019 становить 85 703.21 PLN та вартість тарнспортних витрат становить 859,18 PLN відповідно до довідки про транспортні витрати від 11.01.2019 № 1.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів митницею також було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.01.2019 № UA 125010/2019/0011, згідно якої за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товару з причин коригування митної вартості товару (а.с.15).

За наведених обставин, вважаючи дії та рішення суб`єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частини 1-4 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до частини 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно частини 1, 7, 8, 9 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1, 2, 5-8, 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін “ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті” стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Судом встановлено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу визначено декларантом за основним методом, яка складається з вартості автомобіля, зазначеної в інвойсі в сумі 326 407,37 грн. (43 000 PLN х 7,590869 грн.) та понесених транспортних витрат, вказаних у довідці від 11.01.2019 № 1 у розмірі 6 521,92 грн. (819,18 PLN х 7,590869 грн.), що разом складає 332 929,29 грн.

Позивачем надано пояснення, згідно яких ним 02.01.2019 придбано легковий автомобіль марки «TOYOTA» модель «С-HR», ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 , тип кузова: хетчбек, тип двигуна: бензиновий (гібрид), об`єм циліндрів двигуна: 1798 см3, рік виготовлення - 2018 на території Польщі у фірми «АУТО-ЕКСПО» (населений пункт Ленкавіца, 141, 34-124 м. Клеча Гурна).

Згідно витягу з Центрального реєстру обліку та інформації про господарську діяльність Республіки Польщі, основною діяльністю фірми «АУТО-ЕКСПО» є - «Торгівля уживаними автомобілями та запчастинами. Імпорт- Експорт» (а.с. 123).

Фірмою «АУТО-ЕКСПО» реалізувано позивачеві уживаний легковий автомобіль у пошкодженому стані, який був раніше закуплений продавцем в Італії, доставлений ним до Польщі та реалізований позивачеві за ціною 43 000,00 польських Злотих.

На підтвердження зазнаначених обставин позивачем надано суду: митну декларацію країни відправлення № 19PL351020E0000473 від 02.01.2019; рахунок-фактуру (інвойс) (Commertial invoice) FA/1/2019 від 02.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (А116399ТУ18) від 23.07.18; заяву Фірми «АУТО-ЕКСПО» від 05.04.2019; повідомлення ІЕ599 від 02.01.2019 (підтвердження вивезення).

Також позивачем надано пояснення, згідно яких вартість автомобіля було сплачено у Евро за курсом до Злотих на день продажу, що підтверджується заявою продавця та квитанцією № LTTRLT00000010654457000 від 09.01.2019 про повернення 975 Евро податку на додану вартість, що було сплачено позивачем при придбанні транспортного засобу.

У частині посилання відповідача на те, що митна вартість автомобіля не піддається обчисленню, суд зазначає таке.

Так, відповідач зазначаючи, що вартість автомобіля, вказана у митній декларації позивачем, не піддається обчисленню, посилається на вартість, зазначену у висновку експерта у розмірі 42 934,16 польських Злотих.

Судом встановлено, що позивачем разом з ЕМД було подано до митного органу звіт ТОВ «Агенство експертної оцінки України» від 09.01.2019 № 1510/1 про незалежну оцінку нерозмитненого бувшого у використанні пошкодженого транспортного засобу «TOYOTA» «С-HR», власником якого є ОСОБА_1 (а.с. 23-33).

Так, вказаним експертним висновком було встановлено, що ринкова вартість не розмитненого бувшого у використанні пошкодженого автомобіля, станом на 09.01.2019, при курсі НБУ на дату оцінки – 32,0592 грн/1 Євро, 7,4461 грн./1 Злотий, складає: 9 971,93 Євро; 42 934,16 польських Злотих; 319 692,03 грн.

З даного приводу суд зазначає, що позивачем в митній декларації зазначено митну вартість автомобіля згідно суми, вказаної у рахунку фактурі - 43 000 Злотих та яка не є меншою від тієї, що вказана в експертому висновку, тому дії позивача є законними та не є спрямованими на незаконне зменшення ціни транспортного засобу при його розмитненні.

Щодо транспортних витрат, позивачем надано пояснення, що згідно митних правил країни відправлення вони не можуть бути меншимі ніж 600,00 Злотих, натомість згідно норм країни ввезення (України), мінімальний розмір транспортних витрат складає 859,18 Злотих, що є еквівалентом 6 521,92 грн. (859,18 Злотих х 7,4461 грн.).

Також позивачем зазначено, що поставка легкового автомобіля здійснювалась на Умовах правил ОСОБА_4 EXW ОСОБА_5 (самовивіз з автомобільної площадки Продавця) і транспортувався особисто позивачем (посвідчення водія ВХТ НОМЕР_4 від 13.10.2016, кваліфікаційна картка водія НОМЕР_5 від 21.09.2016) за допомогою вантажного автомобіля Iveco Daily 65С15Н (реєстраційний номер НОМЕР_6 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.12.2009 серія НОМЕР_7 С НОМЕР_8 , свідоцтво про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами № 100/2017/67689 від 25.04.2017), то до рахунку-фактури не були включені витрати на транспортування легкового автомобіля.

Крім того, позивачем надано суду страховку на перевезення вантажів вантажним автомобілем Iveco НОМЕР_6 на 6 000 000 грн., видану ПрАТ «Акціонерною Страховою компанією «Інго Україна» та зазначено, що страхові документи на легковий автомобіль не оформлювались.

Щодо посилань відповідача про відміність данних показника спідометра, судом встановлено таке.

Під час розгляду справи позивачем надано пояснення, згідно яких ним придбано легковий автомобіль після ДТП, що спричинило проблеми з проводкою і роботою акумулятора, і при проведені огляду 03.01.2019 показники спідометра неможливо було зафіксувати. В подальшому, при проведенні оцінки 09.01.2019 акумулятор автомобіля було заряджено, що надало можливість експерту зафіксувати показники спідометра.

Відтак, в даному випадку декларантом надано відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість транспортного засобу за ціною інвойсу.

Що стосується додаткових документів, що було витребувано відповідачем, суд зазначає, що підлягають витребуванню ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15 та від 02.06.2015 року у справі № 21-498а15.

У рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем зазначено, що джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару є вартість офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE, що дорівнює 19 950,00 Євро (рівень митної вартості товару становить не менше 19 950 Євро, що в перерахунку у валюту контракту на 11.01.2019 становить 85 703.21 PLN).

Проте, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано суду витягу з вказаного каталогу та не спростовано заявленої позивачем вартості ввезеного автомобіля у розмірі 43000 Злотих.

Суд відмічає, що надана суду інформація із програмного комплексу SCHWACKE NET після даних про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" і "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ" містить запис, виконаний на німецькій мові "vorbehaltlsch ІНФОРМАЦІЯ_1 tehnischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку оцінка SCHWACKE NET була здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) реального стану конкретного автомобіля, а саме щодо наявності будь-яких технічних ушкоджень або інформації про стан ТЗ внаслідок експлуатації.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу, який ввезений позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту проведено за резервним методом, лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідачем не доведено неможливості застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми МК України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв`язку із чим спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби витрати по сплаті судового збору згідно дублікату квитанції від 28.01.2019 № 0.0.1252469473.1 (1 536,80 грн.) та квитанції від 18.02.2019 № 95648 (268,89 грн.) у розмірі 1 805 грн. 69 коп.

Керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 16.01.2019 № UA 125000/2019/000015/1;

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.01.2019 № UA 125010/2019/0011.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ: 39470947; адреса місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1 805 (одна тисяча вісімсот п`ять) грн. 69 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.