Рішення № 82191926, 05.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2019 р. справа № 300/1023/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чуприни О.В.,

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.,

представника позивача - Бородайка П.К.,

представника відповідача - Пищ М.С. ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в особі Відділу примусового виконання рішень, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №57456644 від 29.03.2019, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" (надалі по тексту також - позивач, ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд", стягувач) 13.05.2019 звернулося в суд із адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в особі Відділу примусового виконання рішень (надалі по тексту також - відповідач, головний державний виконавець) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №57456644 від 29.03.2019 (надалі по тексту також - оскаржувана постанова).

Позовні вимоги мотивовані тим, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області протиправно, в порушення вимог частини 1 статті 18, частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №57456644 від 29.03.2019 з виконання виконавчого листа №809/721/18, виданого 17.10.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради (надалі по тексту також - боржник, Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини міської ради) надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" містобудівні умови та обмеження на об`єкт, який розташований за адресою Південний бульвар, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, площею 4 га. В обґрунтування протиправності дій відповідача, позивач вказує на передчасність винесення оскаржуваної постанови, оскільки головним державним виконавцем не було вжито всіх, визначених Законом України "Про виконавче провадження", дій на виконання рішення суду. Позивач наголосив на тому, що закінчення виконавчого провадження після внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до кримінальної відповідальності з підстав, визначених абзацом 3 пункту 3 статті 63 коментованого Закону, є можливим лише в тому випадку, коли вжито всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду та встановлення неможливості такого виконання, тобто встановлення того факту, що механізми та інструменти, якими закон наділяє виконавця при виконанні рішень про зобов`язання боржника особисто вчинити певні дії, є вичерпаними. Однак, головний державний виконавець дійшов передчасного висновку про неможливість виконання рішення суду боржником та винесено оскаржувану постанову, незважаючи на поступлення останньому від Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини міської ради ще в грудні 2018 року інформації про можливість виконання рішення суду іншими суб`єктами владних повноважень, зокрема, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради і новоствореним Управлінням архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради, як відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури, яким рішенням міської ради від 14.12.2018 за №383-22 передано функції по видачі містобудівних умов і обмежень. Позивач вважає, що Івано-Франківська міська рада в ході примусового виконання виконавчого листа №809/721/18 від 17.10.2018 свідомо розпочала процедуру припинення діяльності боржника, якому до 14.12.2018 належала владна управлінська функція по вчинення дій, зміст яких визначений постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018. На переконання позивача, відповідачу до винесення оскаржуваної постанови було достовірно відомо про новостворених відповідних уповноважених органів містобудування та архітектури на території Івано-Франківської міської ради, до повноважень яких входить функція з видачі спірних містобудівних умов та обмежень. Втім, головний державний виконавець не вжив достатній і вичерпний перелік дій на виконання власного обов`язку, визначених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", для забезпечення належного виконання судового рішення, в тому числі щодо звернення до суду із поданням про роз`яснення рішення, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, а також про заміну сторони виконавчого провадження. З урахуванням наведеного, просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №57456644 від 29.03.2019, як таку, що є протиправною.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху (том І а.с.43-47, 50-104) Івано-Франківським окружним адміністративним судом, ухвалою від 27.05.2019, відкрито провадження у адміністративній справі за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, та призначено судовий розгляд на 05.06.2019 о 10:00 год. (том І а.с.1-3).

31.05.2019 на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження відповідач подав в суд засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №57456644 на 182 аркушах (том ІІ а.с.1-186).

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, а третя особа на подання пояснення у строки, встановлені пунктами 6 і 7 ухвали про відкриття провадження від 27.05.2019.

На відміну від представника позивача і відповідача, представник третьої особи не з`явився у судове засідання, хоча про дату, час і місце його проведення був належним чином повідомлений 27.05.2019 телефонограмою і засобами електронного зв`язку (том І а.с.113, 114-115), а також 29.05.2019 поштовим зв`язком (том І а.с.120).

Про причини своєї неявки третя особа не повідомила суд. Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини міської ради не звертався із клопотаннями про відкладення розгляду справи чи її розгляду без участі уповноваженого представника.

На підставі частини 3 статті 268 КАС України судом проведено судове засідання без участі представника третьої особи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, визначених у адміністративному позові.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог, вказавши, що головний державний виконавець після накладення на боржника двох штрафів в межах статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" у спосіб та порядок, визначений абзацом 3 частини 3 статті 63 даного Закону, після внесення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та у зв`язку із неможливістю виконати судове рішення без участі останнього, правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Іншого способу і порядку вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого документа за спірних обставин Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає. Представник відповідача наполягає на тому, що державний виконавець в силу вимог статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" не має права самостійно звертатися до суду з ініціативою про заміну сторони виконавчого провадження. Така заява подається виключно за зверненням сторони виконавчого провадження чи іншої заінтересованої особи, яких при вчиненні виконавчих дій, до закінчення провадження, від стягувача чи боржника не надходило. Не було і підстав для звернення до суду із заявою щодо роз`яснення судового рішення, так як для головного державного виконавця таке рішення було зрозумілим. З цих же підстав і не звертався державний виконавець до суду про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що 24.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради про визнання протиправною відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для будівництва розважально-відпочинкового центру "Гаразд" на Південному бульварі в м. Івано-Франківську, а також зобов`язання надати такі містобудівні умови та обмеження для будівництва (том ІІ а.с.20, 22-29).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі №809/721/18 відмовлено в задоволенні даного адміністративного позову ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд", яке за наслідками апеляційного оскарження було скасовано, згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №876/6445/18. Даною постановою суду визнано протиправною відмову Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" містобудівних умов та обмежень для будівництва розважально-відпочинкового центу "Гаразд" на Південному Бульварі в м. Івано-Франківську. Зобов`язано Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" містобудівні умови та обмеження на об`єкт, який розташований за адресою Південний Бульвар, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, площею 4 га (том І а.с.24-31).

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі №876/6445/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №809/721/18 адміністративне провадження №К/9901/65659/18 (http://reestr.court.gov.ua/Review/80197799).

На виконання вказаної постанови Львівського апеляційного адміністративного суду Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17.10.2018 видано виконавчий лист №809/721/18 про зобов`язання Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" містобудівні умови та обмеження на об`єкт, який розташований за адресою Південний бульвар, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, площею 4 га (том І а.с.71).

Позивач, 18.10.2018 звернувся із заявою №17/10-2 від 17.10.2018 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області щодо виконання вищевказаного виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду №809/721/18 (том І а.с.70).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Пищ М.С. від 19.10.2018 відкрито виконавче провадження за №57456644 з примусового виконання вищевказаного рішення суду і надано боржнику строк 10 робочих днів на його виконання (том І а.с.72).

07.11.2018, після наданого строку, головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, оскільки рішення суду боржником не виконано (том І а.с.73).

Головним державним виконавцем 17.12.2018 вдруге винесено постанову про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду без поважних причин (том І а.с.74).

Як зазначив позивач у позовній заяві, Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради оскаржував вказані вище постанови про накладення штрафу.

Так, судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі №0940/2270/18, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі №857/1819/19 (http://reestr.court.gov.ua/Review/80415268), відмовлено у задоволенні позову Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 07.11.2018 (а.с.32-35).

Також, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №0940/21/19, відмовлено у задоволенні позову Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу від 17.12.2018 (том І а.с.36-38; том ІІ а.с.106-110). Згідно довідки Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 дане рішення суду набрало законної сили 04.02.2019 (том І зворотній бік а.с.38).

В подальшому, головний державний виконавець, у зв`язку із невиконанням боржником рішення суду, 18.01.2019 звернувся до Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з повідомленням №04.1-25/55 від 14.01.2019 про вчинення боржником кримінального правопорушення (том І а.с.75-77).

Після чого, 29.03.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №57456644 з виконання вказаного виконавчого листа №809/721/18, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17.10.2018 (а.с.23).

Як з`ясовано при відкритті провадження у даній справі, за даними позивача, ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд", не знаючи про обставини закінчення відповідачем виконавчого провадження, 24.04.2019 звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні №57456644, в якій просив замінити Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради на інших боржників, а саме: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради і Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради, як на відповідних органів, які, на переконання позивача, є правонаступниками в частині повноважень щодо видачі містобудівних умов і обмежень, а відповідно і в частині обов`язку виконати судове рішення (том І а.с.78-83).

Ухвалою суду від 30.04.2019 (том І а.с.84-87) відмовлено позивачу у задоволенні такої заяви, з тих підстав, що заміна сторони виконавчого провадження можливо здійснити лише до закінчення виконавчого провадження, а обставини з визнання судом незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження №57456644 від 29.03.2019 чи її скасування в установленому законом порядку, на час розгляду заяви станом на квітень 2019 року, були відсутні.

ТзОВ "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд", отримавши 08.05.2019 копію постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №57456644 від 29.03.2019 (том ІІ а.с.184-185), ознайомившись із мотивами і нормативним обґрунтуванням даної постанови, звернувся до суду із позовом про її скасування у даній справі, оскільки вважає оскаржувану постанову передчасною та протиправною.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При вирішенні даної спору суд вважає за необхідне дослідити кожний аргументи позивача окремо у його співвідношенні до змісту заперечення відповідача, та виходячи із фактичних обставин справи, підтверджених належними доказами.

Спірні правовідносини в першу чергу врегульовано положеннями Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VІІІ (надалі по тексту також - Закон №1404-VІІІ).

Так, згідно приписів частини 1 статті 1 Закону №1404-VІІІ, під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (надалі по тексту також - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, які спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом положень частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, серед яких виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Приписами частини 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Досліджуючи доводи позивача щодо неправомірності та передчасності винесення відповідачем 29.03.2019 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №57456644 від 29.03.2019 з примусового виконання виконавчого листа №809/721/18, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 17.10.2018, а також в частині не вжиття відповідачем достатнього і вичерпного переліку дій на виконання власного обов`язку, визначеного Законом України "Про виконавче провадження", для забезпечення належного виконання судового рішення, суд виходить із наступного.

Як слідує із змісту оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, остання прийнята у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

В силу вимог коментованої норми Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.

Так, у відповідності до частин 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно статті 75 Закону №1404-VІІІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Як уже відмічалось судом вище, головний державний виконавець, у зв`язку з невиконанням Департаментом містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, виніс постанову про накладення штрафу від 07.11.2018, та в подальшому за повторне невиконання боржником рішення суду без поважних причин, винесено постанову про накладення штрафу від 17.12.2018.

На переконання суду такі дії головного державного виконавця і винесені ним постанови, вчинені з метою належного, своєчасного виконання рішення суду та відповідають вищенаведеним нормам Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, слід відмітити, що під час здійснення коментованих заходів з примусового виконання у виконавчому провадженні №57456644, листом боржника від 17.12.2018 за №292/31.1-15/07в повідомлено головного державного виконавця про припинення діяльності Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини міської ради на підставі рішення сесії Івано-Франківської міської ради (сьомого скликання) від 14.12.2018 (том І а.с.102).

Так, згідно пункту 1 рішення сесії Івано-Франківської міської ради (сьомого скликання) від 14.12.2018 за №383-22 (том І а.с.103, том ІІ а.с.89-90), припинено Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 40216470), який знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ вул. Незалежності, 9, шляхом його ліквідації. Пунктами 5 і 6 такого рішення від 14.12.2018, а також рішення міської ради від 29.12.2018 за №392-22/1 (http://www.namvk.if.ua/dt/307623/) вирішено створити Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради, та затверджено Положення про Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради (надалі по тексту також - Положення).

На виконання вимоги головного державного виконавця №2388 від 22.12.2018, Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини міської ради 04.01.2019 подав до відповідача відповідь-лист від 29.12.2018 за №311/31.1-15/14в, в якому обґрунтував причини невиконання рішення з наступних причин і обставин (том ІІ а.с.98-99).

Повідомлено, що, окрім ліквідації боржника без визначення правонаступника, відповідно до пункту 1.5 Положення, затвердженого рішенням сесії міської ради від 14.12.2018 за №383-22, новостворене Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради є спеціально уповноваженим органом з питань містобудування, архітектури Івано-Франківської міської ради, крім видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

Разом з тим, відповідно до того ж пункту Положення, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради є уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради надає суб`єктам містобудівної діяльності у встановленому порядку містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок (підпункт 2.3.1. пункту 2.1 Положення). За приписами підпункту 2.6.8. пункту 2.6 Положення Управління готує проекти рішень на розгляд виконавчого комітету міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва. Головний архітектор міста підписує видані на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, а начальник Управляння видає наказ про їх затвердження (том І а.с.95, 98).

В матеріалах справи міститься вищезазначене рішення сесії Івано-Франківської міської ради (сьомого скликання) від 14.12.2018 за №383-22 та Положення про Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради, затверджене вказаним рішенням, зміст яких підтверджує коментовані обставини (том І а.с.90, 93-101; том ІІ а.с.103, 104-105).

Дане рішення сесії Івано-Франківської міської ради (сьомого скликання) від 14.12.2018 за №383-22 опубліковано на офіційному веб-сайті Івано-Франківської міської ради 18.12.2018, підтвердженням чого є витяг з інформаційної системи "Нормативні акти Івано-Франківської міської ради", наявним в матеріалах справи (том І а.с.91-92).

Отже, з наведеного слідує, що відповідачу під час здійснення виконавчого провадження №57456644 і на момент винесення 29.03.2019 головним державним виконавцем постанови про його закінчення, було відомо про відсутність з грудня 2018 року у Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 40216470) належних повноважень на виконання судового рішення. В свою чергу, відповідачу також стало достовірно відомо про існування інших відповідних уповноважених органів містобудування та архітектури, до компетенції яких міською радою віднесено виконання функцій із видачі містобудівних умов і обмежень як складової частини вихідних даних в розумінні частини 3, 6 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Надані копії матеріалів виконавчого провадження свідчать, що головний державний виконавець в період з грудня 2018 року по берень 2019 року володів інформацією, який із відповідних уповноважених органів містобудування та архітектури з 14.12.2018 виконує в межах територіальної громади міста Івано-Франківська визначену Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" функцію із видачі містобудівних умов і обмежень, в тому числі для проектування об`єктів будівництва.

В контексті вказаного слід відзначити, що згідно частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень частини 3 статті 63 Закону №1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, закінчення виконавчого провадження після внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності є наслідком вжиття всіх можливих заходів щодо виконання рішення суду та встановлення неможливості такого виконання, тобто встановлення того факту, що механізми та інструменти, якими закон наділяє виконавця при виконанні рішень про зобов`язання боржника особисто вчинити певні дії, є вичерпаними.

Тобто, лише після вичерпання усіх наданих законом можливих засобів щодо виконання судового рішення, виконавець повідомляє про вчинення кримінального порушення та може закінчити виконавче провадження, у зв`язку з чим досягається мета судового рішення - поновлення права особи за допомогою певних інструментів, якими володіє виключно держава, і не може володіти особа.

Направлення державним виконавцем повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є заходом реагування на невиконання рішення суду, вжиття якого передбачено також у тих випадках, коли рішення боржником не виконується, однак виконання рішення може бути проведене без участі боржника (частина 2 статті 75 Закону №1404-VІІІ).

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №6/521.

Якщо у держаного виконавця залишаються засоби, способи і можливість, визначені Законом №1404-VІІІ для продовження вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення суду навіть без участі боржника, на переконання суду у даній справі, провадження не може бути закінченим.

В контексті аргументів представника відповідача про те, що державний виконавець у спірних правовідносинах не має права самостійно звертатися до суду з ініціативою про заміну сторони виконавчого провадження, суд відзначає наступне.

Дійсно, відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Вказана норма Закону визначає можливість виконавця звертатися до суду саме із заявою про заміну сторони, проте виключно з ініціативи сторони такого провадження чи інших зацікавлених осіб.

Обставини справи свідчать, що ні стягувач, ні боржник, ні будь хто інший таких звернень до відповідача в термін до 29.03.2019 не подавав.

Разом з тим, за приписами частини 1 статті 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Тобто, процесуальний закон як спеціальна норма права надає державному виконавцю самостійне право на звернення до суду не із заявою, а іншим документом - поданням, в якому державний виконавець, за наявності достатніх підстав, ставить питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Не застосування такої процесуальної можливості представник суду не пояснила.

Суд відзначає, що визначальним фактором для встановлення факту публічного правонаступництва є перехід функцій одного органу державної влади до іншого.

Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Слід відмітити, що відповідно до частин 3, 6 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

Як свідчить Положення, затверджене рішенням сесії міської ради від 14.12.2018 за №383-22, саме Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради є спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, крім видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

При цьому, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради є уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань видачі саме містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

Отже, на момент прийняття головним державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №57456644 від 29.03.2019, функціонували два уповноважені органи з питань містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради, зокрема, Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради та виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, і про таку обставину відповідачу було відомо.

Проте, незважаючи на вказані норми права та встановлені обставини, головний державний виконавець, якому було відомо про існування уповноважених органів з питань містобудування та архітектури, які, в силу наділених повноважень, мають право видавати дозвільний документ, мова про який йдеться у виконавчому листі, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

У даній справі суд жодним чином не вирішує питання чи є достатні фактичні і правові підстави щодо заміни сторони - боржника у виконавчому провадженні №57456644, а також чи може в розумінні частини 1 статті 379 КАС України рішення міської ради від 14.12.2018 за №383-22 засвідчувати юридичну обставину вибуття згаданого боржника та передачі як правонаступникам владної управлінської функції, необхідної для виконання судового рішення, іншим суб`єктам публічного права таким як Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради і виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.

Разом з тим, незважаючи на явну необхідність вирішення таких питань, матеріали виконавчого провадження після внесення 18.01.2019 подання про вчинення боржником кримінального правопорушення не містять жодних даних про вжиття головним державним виконавцем будь яких дій (прийняття рішень) для ефективного, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення (частина 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Встановлені обставини свідчать про невжиття відповідачем усіх передбачених законом засобів для виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 частини 1 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий контроль є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий суд (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 за №11-рп/2012).

17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) "Матківська проти України" від 12.03.2009 (заява №38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04) наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово відзначав, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції" (№2) (заява №40758/09), "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04), "Горнсбі проти Греції" (заява №18357/91).

По справі "Істинна Православна Церква в Молдові та інші проти Молдови" (рішення від 27.02.2007 "Biserica Adevarat Ortodoxa din Moldova and others") Європейським судом з прав людини були розглянуті заперечення молдавських властей, в яких вказувалося, що причиною невиконання рішення суду про державну реєстрацію релігійної організації була передача функцій іншому суб`єкту, який не брав участі в процесі раніше, і тому не пов`язаний із судовим рішенням. Ще одним аргументом було те, що суб`єкт мав надати певні документи, проте їх не надав. У рішенні по даній справі ЄСПЛ відхилив заперечення молдавських властей і вказав, що у справах, де боржником є сама держава, не має значення, який із органів державної влади брав участь у судових спорах та який із них несе відповідальність за виконання кінцевого рішення. Держава має бути спроможною виконати судове рішення, ухвалене на користь сторони, упродовж розумного строку.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що постанова відповідача від 29.03.2019 про закінчення виконавчого провадження №57456644 з примусового виконання виконавчого листа №809/721/18, виданого 17.10.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом, є передчасною та підлягає скасуванню.

Відтак, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в особі Відділу примусового виконання рішень, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №57456644 від 29.03.2019, підлягає до задоволення.

З приводу доводів представника позивача про те, що Івано-Франківська міська рада в ході примусового виконання виконавчого листа №809/721/18 від 17.10.2018 свідомо розпочала процедуру припинення діяльності боржника, якому до 14.12.2018 належала владна управлінська функція по вчинення дій, зміст яких визначений постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, з метою уникнення від обов`язку виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 4 статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

За приписами підпункту 9 пункту "а" частини 1 статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад, серед інших власних (самоврядних) повноважень, належить надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Як зазначено вище згідно положень частин 3, 6 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать, поряд з іншим, виконавчі органи міських рад з питань архітектури (абзац 7 частини 1 статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність").

Системний аналіз вказаного свідчить, що Івано-Франківська міська рада мала повноваження на прийняття рішення від 14.12.2018 за №383-22 щодо припинення Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, шляхом його ліквідації, та створення при цьому Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради із затвердженням відповідного Положення про останнє.

На переконання суду Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності Івано-Франківської міської ради в розумінні абзацу 7 частини 1 статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" є виконавчим органом міської ради з питань архітектури.

Разом з тим, надання правової оцінки в контексті наявності у посадових осіб міської ради мети, чи її відсутності щодо підстав здійснення процедуру припинення діяльності Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради на підставі рішення №383-22 від 14.12.2018 задля уникнення від обов`язку виконання судового рішення у справі №809/721/18, знаходиться поза межами компетенції Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Переконливих доказів на підтвердження таких обставин представник позивача не подав. Більше того, такі питання мають бути вирішенні в рамках розгляду повідомлення відповідача №04.1-25/55 від 14.01.2019 до Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (том ІІ а.с.121-123).

Позивачем за подання до суду адміністративного позову з вимогами немайнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 1 921,00 гривень згідно квитанції №0.0.1350402167.1 від 13.05.2019 (а.с.4).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 921,00 гривень.

Учасниками справи не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Пищ Мар`яни Степанівни від 29.03.2019 про закінчення виконавчого провадження ВП №57456644 з примусового виконання виконавчого листа №809/721/18, виданого 17.10.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 34844679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" (ідентифікаційний код юридичної особи 35516825) сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 гривень (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Розважально-відпочинковий центр "Гаразд" (ідентифікаційний код юридичної особи 35516825), вул. Новгородська, 34-А, м. Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в особі Відділу примусового виконання рішень (ідентифікаційний код юридичної особи 34844679) вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 40216470), вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.