Рішення № 82191908, 27.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р. справа № 300/602/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, за змістом якого просить суд: визнати протиправним, скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №111 від 09.11.2018, в частині якій йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги; зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року; зобов`язати Міністерство оборони України виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог пункту 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 за № 975, прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач зазначає, що він, як інвалід третьої групи з 26.06.2018 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а відповідач дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із закінченням дворічного строку після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча отримав ухвалу про відкриття провадження 01.04.2019, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

За таких обставин, згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 в період з 26.04.2014 по 22.07.2014, з 26.07.2014 по 29.08.2014, з 15.01.2015 по 26.01.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районі (районах) проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою військової частини А1126 Міністерства оборони України №1563 від 23.04.2015 (а.с.8).

Відповідно даних витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №111 від 09.11.2018, позивачу 15.12.2015, під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 20% втрати працездатності внаслідок отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АГ №0010649 від 15.12.2015). Позивачу виплачено грошову допомогу у зв`язку із установленням 20% втрати працездатності в сумі 19292 грн. (а.с.14).

23.03.2017 проведено медичний огляд ВЛК (військово-лікарською комісією) в/ч А1028 позивача, яким встановлено діагноз військово-лікарської комісії та причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): «Неврастенія по гіперстенічному типу з незначними невротичними розладами. Захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини, що стверджується довідкою військово-лікарської комісії». (а.с.10).

Згідно витягу із наказу військового комісара Івано-Франківського міського військового комісаріату (по стройовій частині) №162 від 15.11.2017 ОСОБА_1 , звільнений наказом командування військ оперативного командування «Захід» №215 від 06.11.2017 з військової служби у запас, вважається таким, що справи та посаду здав, виключний зі списків складу Івано-Франківського МВК та всіх видів забезпечення, і направлений для зарахування на військовий облік до Івано-Франківського міського військового комісаріату (а.с.9).

26.06.2018 позивачу встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, на строк до 01.07.2019, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії АВ №1076864 від 26.06.2018 (а.с.11).

04.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до військового комісара Івано-Франківського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням пов`язаним із захистом Батьківщини (третя група). До заяви позивач надав копії документів: довідки МСЕК серії АВ №1076864 від 26.06.2018, довідки ВЛК №149 від 23.03.2017, довідки про участь в АТО №1563 від 23.04.2015, витягу із наказу про звільнення №162 від 15.11.17, паспорта та присвоєння ідентифікаційного номера (а.с.12).

05.07.2018 на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України Івано-Франківським військовим комісаріатом подано висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с.13). Відповідно до вказаного висновку командування вважає, що позивач має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

09.11.2018, за результатами розгляду поданих документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, на підставі абзацу 2 пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, прийнято рішення у виді висновку про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що стверджується витягом із протоколу засідання комісії за №111 від 09.11.2018 (а.с.14).

Згідно висновку відповідачем зазначено, що старшому лейтенанту в запасі ОСОБА_1 , якого 15.11.2017 звільнено з військової служби та 15.12.2015 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 20% втрати працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія АГ №0010649 від 15.12.2015), а 26.06.2018 під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 АВ №1076864 від 26.06.2018). ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Допомога у зв`язку із установленням 20 % втрати працездатності виплачена в сумі 19292 грн.

Таким чином, як слідує із змісту п.44 вказаного витягу із протоколу, підставою відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги стало те, що позивачу третю групу інвалідності (26.06.2018) встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності (15.12.2015). При цьому, допомогу у зв`язку із установленням 20 % втрати працездатності виплачено в сумі 19292 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 1 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи (ч.1 ст.16-2 Закону).

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві – резервістами (ч.6 ст.16-3 Закону).

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства (ч.3 ст.16-3 Закону).

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми (ч.4 ст.16-3 Закону).

Законом України №1774-VIII від 06.12.2016 пункт 4 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” доповнено абзацом другим, згідно якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону).

Пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, визначено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пункт 8 вказаної Постанови доповнено абзацом, згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №355 від 18.05.2017, який набрав чинності та застосовується з 01.01.2017, наступного змісту: «У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється».

Підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначені ст.16-4 вказаного вище Закону.

Частиною 2 пункту 3 вказаного Порядку встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як встановлено судом, з 15.12.2015 під час огляду органами МСЕК позивачу встановлено 25 % втрати працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, а 26.06.2018 за наслідками огляду органами МСЕК встановлено IIІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначив вище суд, 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було доповнено ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється.

В силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 1 січня 2017 року не може розповсюджуватись на спірні правовідносини за часовий проміжок з 2015 по 2017 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача починаючи з 30.01.2018 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17 (№ К/9901/5281/17).

Стаття 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції до 01.01.2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності.

Верховний Суд у постанові від 21 червня 2018 року у справі № 760/11440/17 (№ К/9901/41104/18) зазначив, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення втрати працездатності.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що відповідач, відмовляючи в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для здійснення такої виплати. В даному випадку право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров`я внаслідок перебування на військовій службі, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №111 від 09.11.2018, в частині якій ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, підлягають до задоволення шляхом визнання протиправним і скасування пункту 44 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018 №111.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд приходить до висновку, що вірним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІІ групи інвалідності, а саме 26.06.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги є обґрунтованими а позов підлягає до задоволення.

Позивач не поніс судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи, а тому відсутні правові підстави для їх розподілу та компенсації згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати пункт 44 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.11.2018 №111.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІІ групи інвалідності, а саме 26.06.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , вул. АДРЕСА_1 , м АДРЕСА_2 - АДРЕСА_3 , 76007)

Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітрофлотський 6, м. Київ, 03168)

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.