Рішення № 82191532, 04.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 р. Справа№200/4867/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 24.04.2017 року № 122380-13 на суму 37 381,01 гривень;

- від 24.04.2017 року № 122379-13 на суму 1 739,04 гривень;

- від 24.04.2017 року № 122378-13 на суму 3 581,84 гривень;

- від 24.04.2017 року № 122377-13 на суму 3 314,09 гривень;

- від 24.04.2017 року № 122381-13 на суму 296,33 гривень;

- від 12.02.2018 року № 0078086-4210-0502 на суму 831,78 гривень;

- від 12.02.2018 року № 0078089-4210-0502 на суму 26 041,92 гривень;

- від 12.02.2018 року № 0078097-4210-0502 на суму 1 539,20 гривень;

- від 12.02.2018 року № 0078098-4210-0502 на суму 807,68 гривень;

- від 12.02.2018 року № 0070713-4210-0502 на суму 1 720,40 гривень.

В обґрунтування вимог зазначає те, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративний позов про стягнення з неї податкового боргу на нерухоме майно в місті Бахмут Донецької області в сумі 77253,29 гривень та Бахмутському районі Донецької області в сумі 2016,73 гривень, якій виник згідно оскаржуваних у даній справі десяти податкових повідомлень рішень.

В процесі розгляду справи про стягнення податкового боргу представником позивача отримано належним чином засвідчені податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними з формальних підстав, а саме: неможливість самому розрахувати податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно та перевірити правильність нарахування, що є на її думку, порушенням Податкового кодексу України.

Крім того, зазначає, що при розгляді справи суду необхідно перевірити, коли рішення Бахмутської міської ради про встановлення розміру ставок місцевих податків було опубліковано, чи не порушує це прав позивача стосовно визначених йому відповідачем в повідомленнях-рішеннях сум зобов`язань податку на нерухоме майно за 2016-2017 роки.

З зазначених причин просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2017 року та від 12.02.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 24 квітня 2019 року.

24 квітня 2019 року розгляд справи відкладено на 23 травня 2019 року.

23 травня 2019 року розгляд справи відкладено на 04 червня 2019 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином. Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягав (а.с. 14).

Представник відповідача Яковлєва А.С. до суду з`явилася.

Представником відповідача надано письмовий відзив (а.с. 28-32). Зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за позивачем значаться на праві власності чотири нежилих приміщення в місті Бахмут та одне нежиле приміщення в селище Хромове Бахмутського району Донецької області.

Згідно з пп.10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України податок на майно належить до місцевих податків. Безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено до компетенції місцевих рад у межах їх повноважень у порядку, визначеному ПК України. Прийняті радами рішення оприлюднюються до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків.

При цьому, положеннями пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 13 ПК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляється виходячи із норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосування ставок, що діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Таким чином, податок на майно, як обов`язковий місцевий податок, підлягає сплаті відповідно до норм ст. 266 ПК України безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 13 ПК України.

В той же час, Артемівською міською радою на 67 сесії 6 скликання 24.06.2014 року прийнято рішення № 6/671240 «Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську». Згідно з п. 1.1 встановлено податок на майно, який складається з податку на нерухомість за 1 кв.м бази оподаткування об`єктів житлової/не житлової нерухомості, у тому числі їх часток, які знаходяться у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,0% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Крім того, Бахмутською міською радою на 98 сесії 6 скликання 22.02.2017 року прийнято рішення № 6/98-1788 «Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік у м. Бахмуті».

Обидва рішення своєчасно оприлюднені міської радою на сайті ради та у міській газеті «Вперед».

За таких обставин вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення про визначення сум зобов`язань з податку на майно на 2016-2017 року правомірними.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована 05.02.2002 року та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 20-21).

Позивач перебуває на податковому обліку у Бахмутському управлінні Головного управління ДФС у Донецькій області, про що зазначено у витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить п`ять об`єктів нерухомості - чотири нежилих приміщення в місті Бахмут та одне нежиле приміщення в селище Хромове Бахмутського району Донецької області, що підтверджується витягами з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 59-65). Отже, ця обставина не є спірною між сторонами.

На підставі даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Головним управлінням ДФС у Донецькій області 24.04.2017 року сформовано, зокрема, податкові повідомлення-рішення:

- від 24.04.2017 року № 122380-13 на суму 37 381,01 гривень;

- від 24.04.2017 року № 122379-13 на суму 1 739,04 гривень;

- від 24.04.2017 року № 122378-13 на суму 3 581,84 гривень;

- від 24.04.2017 року № 122377-13 на суму 3 314,09 гривень;

- від 24.04.2017 року № 122381-13 на суму 296,33 гривень, якими позивачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік (а.с. 8-10 та 34-35).

Крім того, 12.02.2018 року на підставі даних зазначених реєстрів відповідачем сформовано податкові повідомлення-рішення:

- від 12.02.2018 року № 0078086-4210-0502 на суму 831,78 гривень;

- від 12.02.2018 року № 0078089-4210-0502 на суму 26 041,92 гривень;

- від 12.02.2018 року № 0078097-4210-0502 на суму 1 539,20 гривень;

- від 12.02.2018 року № 0078098-4210-0502 на суму 807,68 гривень;

- від 12.02.2018 року № 0070713-4210-0502 на суму 1 720,40 гривень, якими позивачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік (а.с. 10 зв.бік 12).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року, запроваджено з 01.01.2015 року податок на майно, що відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України включає в себе, зокрема, спірний податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Таким чином, позивач у зв`язку з тим, що є власником п`яти об`єктів нежитлової нерухомості є платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Згідно з пп. 266.3.1 - 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Водночас, статтею 10 ПК України встановлено перелік місцевих податків, в якому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не передбачений.

Натомість, є податок на майно (підпункт 10.1.1 пункт 10.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.

Згідно із пунктом 10.3 статті 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить у повноваження місцевої ради, яка має прийняти відповідне рішення.

Згідно з пунктом 8.3. статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 ПК України, згідно з яким саме місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно, а також кореспондує положенням пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.

Артемівською міською радою на 67 сесії 6 скликання 24.06.2014 року прийнято рішення № 6/671240 «Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську» (а.с. 44-47). Згідно з п. 1.1 встановлено податок на майно, який складається з податку на нерухомість за 1 кв.м бази оподаткування об`єктів житлової/не житлової нерухомості, у тому числі їх часток, які знаходяться у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,0% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Крім того, Бахмутською міською радою на 98 сесії 6 скликання 22.02.2017 року прийнято рішення № 6/98-1788 «Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік у м. Бахмуті». Згідно з п. 1.1 також встановлено Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна який складається з податку на нерухомість за 1 кв.м бази оподаткування об`єктів житлової/не житлової нерухомості та розмір ставок якого встановлений в залежності від місця їх розташування (зональності) (а.с. 56-57).

Щодо дати оприлюднення міською радою вказаних вище рішень, суд зазначає, що відповідачем у якості доказу своєчасності оприлюднення цих рішень надано лист за підписом начальника фінансового управління Бахмутської міської ради від 18.04.2019 року № 03-18/238 (а.с. 33).

З зазначених підстав суд не бере до уваги міркування позивача стосовно несвоєчасності оприлюднення рішень міської ради про встановлення податку на майно.

Відповідачем надано розрахунок податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки стосовно позивача за 2016 та 2017 року (а.с. 58), однак правильність визначення податкових зобов`язань позивачем не спростовується.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною першою - третьою статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2017 року та від 12.02.2018 року.

Питання судових витрат не вирішується у зв`язку з відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України та місцезнаходження згідно даних з ЄДР: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправними та скасування податкових - повідомлень рішень - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04 червня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Голубова Л.Б.