Рішення № 82191460, 31.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року Справа № 160/3150/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юркова Е.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправними та скасувати видані Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області: податкове повідомлення - рішення від 21.06.2018 року № 1017519-1310-0463 на суму 85051,88 грн.,податкове повідомлення - рішення від 21.06.2018 року № 1017519-1310-0463/2 на суму 89688,09 грн., податкову вимогу від 19 жовтня 2018 року на суму 174722,54 грн., рішення № 111807-17 про опис майна у податкову заставу від 19.10.2018 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення - рішення від 21.06.2018 року № 1017519-1310-0463 на суму 85051,88 грн., від 21.06.2018 року № 1017519-1310-0463/2 на суму 89688,09 грн., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб. Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та суперечить нормам чинного законодавства, отже підлягають скасуванню. Вказує, що в укладеному між позивачем та Дніпропетровською міською радою договорі оренди землі від 01.10.2008 року чітко встановлений розмір орендної плати, який є істотною умовою договору. Зазначає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактично в односторонньому порядку змінив умови договору оренди земельної ділянки в частині визначення (збільшення) розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням умов договору оренди та норм матеріального права, зокрема ст.651 ЦК України та ст. 23 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою суду від 10.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи з 06.05.2019 року.

Ухвалою суду від 07.05.2019 року призначено розгляд адміністративної справи № 160/3150/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 21.05.2019 року.

У судове засідання 21.05.2019 року сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представником позивача 21.05.2019 року надано до суду заяву про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Відповідачем 03.05.2019 року було подано відзиви на позовну заяву (вх.. № 22886), в якому у задоволенні позову просив відмовити, мотивуючи тим, оскаржувані рішення є такими, що прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства. Зазначив, що за приписами ст..288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за рік не може бути меншим розміру земельного податку, який дорівнює не менше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За викладених обставин, враховуючи подання позивачем заяви про здійснення розгляду справи без участі представника та те, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 3 статті 194 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був власником незавершеного будівництва кафе з літнім майданчиком, готовність 6%, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 22.02.2010 року № 25382819.

На підставі договору дарування від 24.10.2017 року, укладеного ОСОБА_1 з обдаровуваним ОСОБА_2 , будівля кафе в будинку літ.А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передана у власність ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 01.10.2008 року укладено з орендодавцем Дніпропетровською міською радою договір землі, предметом якого є передання в строкове платне користування земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: у районі вул.. Набережної Перемоги та бульвару Слави, кадастровий номер НОМЕР_1 . Згідно умов договору, цільове використання земельної ділянки - 1.11.6 інша комерційна діяльність. В оренду передається земельна ділянка площею 0,1288 га.

Згідно із п. 3.1 зазначеного договору, договір укладено на два роки. За приписами п. 4.1 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленого Законом України «Про оренду землі».

Договір зареєстрований у ДМВ ДРФ ДП «Центр ДЗК» та у реєстрі земель вчинено запис від 14.11.2008 року за № 040810400429.

Актом приймання-передачі земельної ділянки від 01.10.2008 року підтверджено передачу земельної ділянки за вказаним договором землі від 01.10.2008 року.

Додатковою угодою до договору оренди землі від 11.08.2016 року поновлено договір оренди землі від 01.10.2008 року на два роки, починаючи з 17.11.2015 року. Пункт 2.3 договору викладено у наступній редакції: нормативна грошова оцінка земельної ділянки зазначена у довідці про нормативну грошову оцінку (витяг із технічної документації із землеустрою щодо нормативної грошової оцінки, далі Витяг), що додається до договору. Ця довідка є невід`ємною частиною договору та є підставою для вирахування державного мита та розрахунку орендної плати за землю. Довідка (Витяг) надається згідно з чинним законодавством територіальним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, станом на 26.07.2016 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.06.2016 року № 4/230616/03-07, становить 705093,32 грн., розмір орендної плати - 21152,80 грн.

21.06.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 1017519-1310-0463, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 85051,88 грн.,

- податкове повідомлення-рішення № 1017519-1310-0463/2, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 89688,09 грн.

Також 19.10.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складено вимогу № 111807-17, якою визначено суму податкового боргу ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 174722,54 грн., та рішення № 111807-17 про опис майна у податкову заставу.

Правомірність винесених Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Вирішуючи заявлений спір, суд виходить з наступного.

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Аналізуючи викладене, можливо стверджувати, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа.

Відповідно до пунктів 286.5 та 286.6 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Дніпропетровською міською радою було прийняте рішення "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста" від 13.07.2016 року № 7/11, яким встановлені в тому числі ставки земельного податку з фізичних осіб.

Згідно з пунктом 1.6 та підпунктом 1.7.2 додатку 2 до вказаного рішення міської ради від 13.07.2016 року № 7/11, плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку на які справляється у розмірі, визначеному пунктами 1.3 - 1.5 додатка.

Так, як вже судом встановлено, 01.10.2008 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою укладено договір землі, предметом якого є передання в строкове платне користування земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: у районі вул.. Набережної Перемоги та бульвару Слави, кадастровий номер НОМЕР_1 . Згідно умов договору, цільове використання земельної ділянки - 1.11.6 інша комерційна діяльність. В оренду передається земельна ділянка площею 0,1288 га

Отже, ОСОБА_1 був користувачем земельної ділянки за адресою: вул..Набережної Перемоги та бульвару Слави , кадастровий номер НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.07.2018 року за № 301032-046840-860-15-2018, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: Набережна Перемоги, 65-Д , м.Дніпро, кадастровий номер НОМЕР_1 , складає 3737003,61 грн.

Також Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.04.2018 року за № 44/230318/03-07, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: вул ..Набережної Перемоги та бульвару Слави , кадастровий номер НОМЕР_1 , складає 3525466,61 грн. У вказаному витягу зазначено, що грошова оцінка земельної ділянки визначена станом на 01.01.2016 року.

Проте відомості витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.04.2018 року за № 44/230318/03-07 не відповідають даним розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, станом на 26.07.2016 року, які є невід`ємною частиною договору оренди землі, за якими нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 705093,32 грн.

Зазначені дані Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області були використані Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області під час здійснення розрахунку орендної плати з фізичних осіб, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 21.06.2018 року № 1017519-1310-0463 та № 1017519-1310-0463/2. Проте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області до спірних податкових повідомлень-рішень не надано розрахунок визначеного податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, що унеможливлює здійснення перевірки правильності нарахування орендної плати.

Судом враховано, що використаний відповідачем витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за № 301032-046840-860-15-2018 датований 13.07.2018 року. Проте спірними рішеннями про визначення податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб нараховані зобов`язання за 2016 та за 2017 рік.

Також суд зважає на те, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області за період 2017 рік визначалось ОСОБА_1 податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 22422,02 грн.

Листом від 12.09.2017 року № 6516/10/04-63-17-05 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про відсутність станом на 12.09.2017 року заборгованості зі сплати податків, зборів та платежів.

Отже, при перевірці правильності розрахунку податкових повідомлень-рішень від 21.06.2018 року № 1017519-1310-0463 та № 1017519-1310-0463/2 судом встановлено порушення чинного законодавства України щодо правильності розрахунку податкового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб».

Окрім того, статтею 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 813/3819/17.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 15 зазначеного Закону визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як встановлено судом, в договорі оренди укладеному між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою визначено, що розмір річної орендної плати, з урахуванням додаткової угоди до договору оренди землі від 11.08.2016 року, складає 21152,80 грн, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 654 Цивільного кодексу України (який є загальним нормативно-правовим актом, що регулює зобов`язальні правовідносини) визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що в пункті 12.1 договору оренди землі від 01.10.2008 року сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Тобто одностороння зміна умов договору не допускається.

Відтак, суд робить висновок, що контролюючий орган, який не є суб`єктом цивільно-правових відносин у даному випадку, прийнявши спірні податкові повідомлення-рішення фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору.

В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, враховуючи, що контролюючим органом до суду не надано пояснень на належного обґрунтування підстав збільшення податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік та 2017 рік, а також не надано належного розрахунку визначеної орендної плати з фізичних осіб, отже як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність винесених рішень, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Зважаючи на скасування судом податкових повідомлень-рішень від 21.06.2018 року № 1017519-1310-0463, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 85051,88 грн., та № 1017519-1310-0463/2, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 89688,09 грн., скасуванню підлягають вимога № 111807-17 від 19.10.2018 року, якою визначено суму податкового боргу ОСОБА_1 з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 174722,54 грн., та рішення № 111807-17 від 19.10.2018 року про опис майна у податкову заставу, які прийняті з огляду на збільшення позивачу податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, відповідно до податкових повідомлень-рішень від 21.06.2018 року № 1017519-1310-0463, № 1017519-1310-0463/2.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України що є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення прийняті з порушення вищезазначеного принципу, у зв`язку з чим позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1747,24 грн., що документально підтверджується квитанцією № 1 від 08.04.2019 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1747,24 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до вимог частини 2 статті 193, частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення складено у повному обсязі в межах тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; ІН НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати видані Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області: податкове повідомлення - рішення від 21.06.2018 року № 1017519-1310-0463 на суму 85051,88 грн., податкове повідомлення - рішення від 21.06.2018 року № 1017519-1310-0463/2 на суму 89688,09 грн., податкову вимогу від 19.10.2018 року № 111807-17 на суму 174722,54 грн., рішення № 111807-17 про опис майна у податкову заставу від 19.10.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 1747,24 грн. (одна тисяча сімсот сорок сім гривень 24 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков