Ухвала суду № 82191371, 18.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 квітня 2019 р. Справа № 160/9176/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Приватне підприємство "Рубін-92" про скасування розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/9176/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Приватне підприємство "Рубін-92" про скасування розрахунку плати за проїзд № НОМЕР_1 до акту №0022790 від 04.08.2018 року.

Від відповідача до суду надійшло клопотання (вх. №8607) про закриття провадження у справі про скасування розрахунку плати за проїзд №557 до акту №0022790 від 04.08.2018 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Клопотання обґрунтовано тим, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому він не може бути предметом спору. Водночас, відповідач у клопотанні звернув увагу суду на те, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №803/3/18.

Сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Заслухавши доводи представника позивача відносно поставленого на вирішення питання, дослідивши матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм процесуального права, що регулюють дане питання, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі, що розглядається, з огляду на наступне.

Розглянувши подане клопотання та матеріали справи, надавши їм оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу складеного відповідачем розрахунку плати за проїзд № НОМЕР_1 до акту №0022790 від 04.08.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.01.2019 року по справі № 803/3/18, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За своєю правовою природою, плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

За змістом ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції (пп. 25-28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 803/3/18).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на викладене такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду (п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 803/3/18).

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладенні в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладені з`ясовані судом обставини та висновки Верховного Суду, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 803/3/18, суд дійшов висновку, що провадження у справі має бути закрито.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18, що за своєю правовою природою, плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та відшкодування якої (шкоди, стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер, суд вважає необхідним роз`яснити позивачу, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом відповідного органу за правилами господарського або цивільного судочинства, та правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Керуючись ст.ст. 183, 238, 241-243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №160/9176/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Приватне підприємство "Рубін-92" про скасування розрахунку - закрити.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн. згідно квитанції №0.0.1202504534.1 від 04.12.2018 року.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова