Ухвала суду № 82191317, 05.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 червня 2019 року Справа № 160/5060/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицької І.О. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, третя особа адвокат Верба Микола Іванович про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, у якій позивач просить:

- визнати дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту протиправними;

- зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Дніпропетровської області видати оригінал свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 , негайно.

03 червня 2019 року вищезазначену справу № 160/5060/19 було розподілено судді Кальнику В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019 р.

04 червня 2019 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальником В.В. було заявлено про самовідвід, в обґрунтування якого зазначено про те, що ним у 2018 році до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у Дніпропетровській області було подано заяву щодо отримання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, складено відповідні кваліфікаційні іспити, у зв`язку з чим, він вважає, що наявні передбачені п.4 ч.1 ст. 36 КАС України обставини, що можуть викликати сумнівів у його неупередженості або об`єктивності під час розгляду зазначеної справи, що, в свою чергу, має наслідком подання заяви про самовідвід судді.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 року № 660 д призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №160/5060/19 передана на розгляд судді Лозицькій І.О.

05 червня 2019 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицькою І.О. подано заяву про самовідвід, в обґрунтування якої зазначено, що зі змісту поданого позову вбачається, що позивач – ОСОБА_1 складав кваліфікаційні іспити з метою отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. До складу палати, яка приймала іспити входили: голова палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області – Самарець О.І.

У заяві про самовідвід, суддя зазначила, що з відповідачем, а саме, з головою КДКА Дніпропетровської області адвокатом Самарец О.І, знайома особисто, так як раніше вони працювали в органах прокуратури м. Дніпра, щодо третьої особи, а саме, адвоката Верби Миколи Івановича, зазначила, що її мати є адвокатом, яка підтримує професійні та дружні стосунки з адвокатом Вербою Миколою Івановичем. Підставою подання заяви про самовідвід, є намір уникнення сумнівів в неупередженості та об`єктивності судді Лозицької ІО. під час розгляду зазначеної справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього, дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки, ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися, згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, “має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється”.

Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі “Мироненко і Мартенко проти України”, “Олександр Волков проти України”).

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі “Білуга проти України” та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі “Ветштайн проти Швейцарії” зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013р., неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги те, що самовідвід гарантує неупередженість та об`єктивність здійснення правосуддя, а також, з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Лозицької І.О. та об`єктивного розгляду даної справи, заява про самовідвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 241, 242 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву про самовідвід судді Лозицької І.О. у справі № 160/5060/19 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, третя особа адвокат Верба Микола Іванович про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя І.О. Лозицька