Рішення № 82191304, 23.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року Справа № 160/1422/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати незаконною та такою, що підлягає скасуванню постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1192/273/НД/АВ/ТД-ФС/555 від 18 вересня 2018 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у відповідача були відсутні законодавчо обґрунтовані підстави для призначення та проведення інспекційного відвідування, крім того оскаржувана постанова про накладення штрафу, винесена на підставі акту інспекційного відвідування, інформація в якому не відповідає об`єктивній дійсності та не підтверджена жодними належними доказами, а отже, відповідачем безпідставно накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 223 380,00 грн..

Ухвалою суду від 25.03.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

06.05.2019 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час інспекційного відвідування було виявлено та зафіксовано в акті інспекційного відвідування порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, зокрема, ч. 1 ст. 24 КЗпП України, а саме допущення працівників до роботи без укладених трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями та відповідного, обов`язкового повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань формування державної політики з адміністрування ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування «Про прийняття працівника на роботу» в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413. За результатами інспекційного відвідування винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1192/273/НД/АВ/ТД-ФС/555 від 18.09.2018 року, яка є законною та обґрунтованою, а отже підлягає виконанню.

14.05.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження № 57725030 з примусового виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1192/273/НД/АВ/ТД-ФС/555 від 18.09.2018 року.

Ухвалою суду від 15.05.2019 року заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що керуючись Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, на підставі наказу від 14.08.2018 року № 663-І, направлення на проведення інспекційного відвідування від 17.08.2018 року № 107-4.4-3, на підставі пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295 – рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої під час здійснення інформаційного відвідування за п. 33 Порядку № 295 інспектором 02.08.2018 року ФОП ОСОБА_1 та його працівників (службові записки вх. № 5231 від 10.08.2018 року Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) відповідачем проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 (кафе).

Період проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 з 23.08.2018 року по 28.08.2018 року.

27.08.2018 року, під час здійснення інспекційного відвідування інспектором праці Ярко Н.Ю. було складено вимогу про надання/поновлення документів № ДН1192/273/НД, зокрема, у строк до 11:00 год. 28.08.2018 року.

На виконання означеної вимоги ФОП ОСОБА_1 були надані наступні документи:

- укладений трудовий договір з ОСОБА_2 від 07.02.2006 року, копії паспортних даних та код ОСОБА_2 , повідомча реєстрація в територіальних органах ДФС чинним законодавством не передбачена;

- укладений трудовий договір з ОСОБА_3 від 21.02.2012 року, копії паспортних даних та код ОСОБА_3 , повідомча реєстрація в територіальних органах ДФС чинним законодавством не передбачена;

- копії наказу про прийняття на роботу ОСОБА_4 № 11/07 від 11.07.2016 року, повідомлення ДФС (квитанція № 2 від 12.07.2016 року);

- копії наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 № 23/08 від 23.08.2018 року, повідомлення ДФС (квитанція № 2 від 27.08.2018 року) копії паспортних даних та код ОСОБА_5 , особисті пояснення ОСОБА_5 , щодо фактичного допущення до роботи з 23.08.2018 року;

- копії наказу про прийняття на роботу ОСОБА_6 № 02/02/2018 від 02.08.2018 року, повідомлення ДФС (квитанція № 2 від 02.08.2018 року), копії паспортних даних та код ОСОБА_6

Так, ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність на 4 об`єктах торгівлі станом на 28.08.2018 року, трудові відносини укладено з 5 працівниками.

28.08.2018 року інспектором праці головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Ярко Н.Ю. за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 складено акт інспекційного відвідування № ДН1192/273/НД/АВ.

Вказаним актом інспекційного відвідування зафіксовані наступні порушення:

- ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ № 413 від 17.06.2015 року, зокрема, у приміщенні кафе за адресою: м АДРЕСА_3 , в якому здійснюється підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 , одна працівниця здійснювала діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів. Так, на фото 1, зафіксована особа жіночої статі, яка відмовилася надати свої персональні дані та надати усні та письмові пояснення стосовно свого перебування на робочому місці, фактично здійснювала трудову діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв; 23.08.2018 року під час проведення інспекційного відвідування в отриманому поясненні працівника (продавця) ОСОБА_4 , що працює на об`єкті (магазин) за адресою: АДРЕСА_4 , зазначила, що разом з нею в магазині працює Зеленцова Т ОСОБА_7 Н. В строк зазначений у вимозі до 11 год. 00 хв. 28.08.2018 року ФОП ОСОБА_1 не надав трудових договорів, заяв про прийняття на роботу, наказів про прийняття на роботу, повідомлень центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу, повідомлень ДФС про прийняття працівників на роботу на ОСОБА_8 та особу на фото 1.

18.09.2018 року першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М., прийнято постанову № ДН1192/273/НД/АВ/ТД-ФС/555, згідно якої на підставі акту інспекційного відвідування № ДН1192/273/НД/АВ від 28.08.2018 року та керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року № 509 та на підставі абз. 2 частини 2 статті 265 КЗпП України вирішено накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 223 380,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 20.09.2007 року № 877-V заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

16.05.2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Порядок № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів тощо.

Підпунктом 5 абз. 1 п. 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, в тому числі, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 10 Порядку № 295 визначено, що тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Відповідно до п. 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Відповідно до п.п. 19, 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до п. 23 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Пунктом 27 Порядку № 295 встановлено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З аналізу даних правових норм слідує, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. При цьому однією із підстав інспекційного відвідування є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю .

За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Як вбачається з матеріалів справи підставою прийняття наказу від 14.08.2018 року № 663-І «Про призначення інспекційного відвідування» та винесення направлення на проведення інспекційного відвідування від 17.08.2018 року № 107-4.4-3 став аналіз інформації, отриманої під час здійснення інформаційного відвідування за п. 33 Порядку № 295 інспектором 02.08.2018 року ФОП ОСОБА_1 та його працівників (службові записки вх. № 5231 від 10.08.2018 року Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області).

На підставі наказу від 14.08.2018 року № 663-І та направлення від 17.08.2018 року № 107-4.4-3 інспекторами праці здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1

Згідно положень ч. 5 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Положення цих норм кореспондуються зі статтею 10 зазначеного Закону, яка визначає право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду, зокрема, якщо тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону.

Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що саме на етапі допуску до перевірки фізична особа-підприємець може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 806/2127/16 (провадження № К/9901/35465/18) та від 08.08.2018 року у справі № П/811/1680/17 (провадження № К/9901/11219/18).

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивач допустив посадову особу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області до здійснення інспекційного відвідування, за результатами якого встановлені порушення вимог чинного законодавства про працю, та не скористався правом недопуску до проведення зазначеного інспекційного відвідування, чим фактично визнав наявність відповідних підстав для його проведення.

Щодо суті порушень, виявлених під час інспекційного відвідування суд зазначає наступне.

Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Зі змісту положень даної статті, яка передбачає відповідальність суб`єктів господарювання за порушення трудового законодавства, вбачається спеціальний суб`єкт відповідальності за порушення наведені в цій статті, якими є: юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю.

При цьому, щодо фізичних осіб-підприємців підлягає доказуванню факт використання ними найманої праці.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття оскарженої постанови є висновок ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, про те, що позивач у приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_3 , допустив до роботи невстановлену особу, яка здійснювала трудову діяльність з продажу продуктів харчування, напоїв без оформлення трудового договору; позивач у приміщення магазину за адресою: м. Кам`янське, вул. Квітів, 13 допустив до роботи ОСОБА_8 , чим порушив ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють трудові правовідносини, суд дійшов висновку, що такими є відносини, що виникають між роботодавцем та працівником в процесі реалізації гарантованого права останнього на працю.

Таким чином, суб`єктами трудових відносин є, з одного боку, працівник, а з другого - роботодавець. Працівником є фізична особа, що перебуває в трудових відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору і завдяки своїй праці виконує певну трудову функцію, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку за що отримує заробітну плату. В свою чергу, роботодавцем є власник підприємства, установи, організації чи фізична особа-підприємець, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Враховуючи наведений суб`єктивний склад трудових правовідносин, суд вважає, що для встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, посадові особи відповідача повинні довести наявність трудових відносин між працівником та роботодавцем, яким, в даному випадку вважається ФОП Медяник О.А.

Як вбачається з наданих до суду матеріалів інспекційного відвідування додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 встановлено, що факт допущення працівників до роботи без укладених трудових договорів підтверджується як здійсненою фотозйомкою у приміщенні кафе за адресою: м. Кам`янське, вул. Червонопресінська АДРЕСА_3 , з якої видно, що невстановлена особа перебуває за прилавком кафе та здійснює трудову діяльність з продажу товарів, так і відповідними поясненнями продавця - ОСОБА_4 , якими підтверджується, що в магазині за адресою: АДРЕСА_4 працює також продавець - ОСОБА_8 .

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем, на виконання приписів ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, жодним чином не доведено, що викладені обставини є такими, що не відповідають дійсності, більш того, позивачем не надано жодних пояснень на спростування встановлених відповідачем обставин.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства позивачу нараховані штрафні санкції за фактичний допуск двох працівників до роботи без оформлення трудових договорів. В зв`язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятої відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 року по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржувана постанова не суперечить чинному законодавству, що наведене вище, та, зокрема, вказаним рішенням Європейського суду з прав людини.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський