Ухвала суду № 82191218, 03.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

03 червня 2019 р. Справа № 120/1719/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна розглянувши матеріали позовної заяви Халецької-Гарькавої ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 до комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ладижинська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Ладижинської міської ради Вінницької області про визнання дій протипраними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 до комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ладижинська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Ладижинської міської ради Вінницької області про визнання дій протипраними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є матір`ю неповнолітньої дитини – ОСОБА_2 , який навчається в Ладижинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 Ладижинської міської ради Вінницької області. У квітні 2019 року керівництво цього навчального закладу усно повідомило позивача про те, що обов`язковою умовою допуску дитини до навчання є медична довідка із зазначенням того, що в дитини є усі необхідні щеплення. У випадку відсутності щеплень, дитина надалі не буде допущена до навчання, і що допуск дитини до навчання буде здійснюватися лише у разі наявності дозволу медичного закладу в порядку, передбаченому Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Позивач вважає, що відсутність щеплень у здорової дитини не може бути перешкодою для відвідування нею навчального закладу. Відтак, позивач звернулася до відповідача із заявою про видачу документа, що дозволить її дитині відвідувати навчальний заклад, не дивлячись на відсутність всіх необхідних щеплень. Проте, відповідач надав письмову відмову та повідомив, що законних підстав для видачі вказаного документа немає. Позивач вважає такі дії протиправними та зазначає, що відсутність щеплень фактично позбавляє її дитину конституційного права на освіту і дискримінує її в порівнянні з іншими дітьми, які мають всі необхідні щеплення. Тому, за захистом прав своєї дитини вона вимушена звертатися до суду. Водночас, на думку позивача, спір між сторонами має публічно-правовий характер, а відповідач у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень. Отже, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що заявник - ОСОБА_4 - звернулася до суду з метою визнання протиправними дій посадових осіб комунального підприємства «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» щодо відмови в оформленні медичної документації для відвідування дошкільного навчального закладу її сином ОСОБА_2 .

Дослідивши дану позовну заяву з доданими до неї документами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог абз. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» 19 листопада 1992 року № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII) заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Як убачається з ч. 13 ст. 16 Закону № 2801-XII за організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.

Суд зазначає, що комунальне підприємство «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради», який зареєстровано в установленому порядку як юридична особа, за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, отже, є закладом охорони здоров`я і не здійснює владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин.

Тому, суд дійшов висновку, що комунальне підприємство «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» не є суб`єктом владних повноважень, отже цей спір не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

У справі, що розглядається, оскаржується протиправність дій посадових осіб комунального підприємства «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради», які не є суб`єктами владних повноважень та стосовно яких існує спір про право цивільне, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Також, суд зауважує, що звертаючись до адміністративного суду з цим позовом, позивач оскаржує відмову комунального підприємства «Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради» у наданні дозволу неповнолітній дитині позивача на відвідування навчального закладу з мотивів відсутності у дитини всіх обов`язкових профілактичних щеплень. Водночас такий дозвіл необхідний позивачці для відвідування її дитиною навчального закладу.

У розумінні положень чинного законодавства відповідний «дозвіл» оформлюється медичною довідкою закладу охорони здоров`я про відсутність медичних протипоказань для перебування дитини у навчальному закладі.

Так, відповідно до ч. 1 , 3 ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями. Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для прийому їх до дитячих закладів установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1318 від 08 грудня 2009 року затверджено Порядок здійснення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів, який визначає механізм здійснення медичного обслуговування учнів навчальних закладів всіх типів і форм.

Згідно з п. 3 цього Порядку медичне обслуговування учнів навчальних закладів включає, серед іншого, проведення обов`язкових медичних профілактичних оглядів, проведення профілактичних щеплень згідно з їх календарем після лікарського огляду, здійснення профілактичних та оздоровчих заходів під час навчання.

Пунктом 5 Порядку визначено, що під час обов`язкових медичних профілактичних оглядів лікарі оглядають учнів та проводять обстеження, роблять висновок про стан їх здоров`я, визначають групу для занять фізичною культурою, дають рекомендації щодо додаткових обстежень, лікування (за наявності показань), профілактичних щеплень, режиму, харчування та здійснення інших заходів.

На виконання вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України, Міністерством охорони здоров`я України прийнято наказ № 682 від 16.08.2010 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.09.2010 за № 794/18089) «Про удосконалення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів».

Цим наказом затверджена «Довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов`язкового медичного профілактичного огляду» (форма № 086-1/о), що містить інформацію про результати медичного огляду та рекомендації щодо занять фізичною культурою. Згідно з роз`ясненнями МОЗ України від 29.03.2018 № 111-01/89 «Щодо медичних довідок для відвідування навчальних закладів» вищевказана форма заповнюється на дітей для зарахування до закладів дошкільної та загальної середньої освіти.

Крім того, наказом МОЗ України № 1 від 10.01.2006 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 08.06.2006 за № 686/12560) затверджено форму первинної облікової документації № 063/о «Карта профілактичних щеплень», яка містить необхідну інформацію про проведення вакцинації чи ревакцинації, а також здійснення туберкулінових проб. Згідно з цим наказом форму № 063/о заповнюють відповідальні особи закладів охорони здоров`я незалежно від підпорядкування та форм власності та ведуть в амбулаторно-поліклінічних, виховних і навчальних закладах. Як зазначено у вищевказаних роз`ясненнях МОЗ України, довідка про проведені щеплення, зазначені у формі № 063/о, дає змогу медичним працівникам освітніх закладів бути ознайомленими з наявністю чи відсутністю щеплень у конкретної дитини.

Отже, заявлені позивачем вимоги фактично стосуються оскарження відмови закладу охорони здоров`я у видачі медичної довідки про можливість відвідування навчального закладу, яка видається за результатами медичного огляду та з урахуванням інформації, що міститься, зокрема, в карті профілактичних щеплень.

Водночас видача медичної довідки є різновидом медичних послуг, які надають населенню в закладах охорони здоров`я, в тому числі державних та комунальних.

Такий вид діяльності не належить до публічно-владних управлінських функцій, а у спірних правовідносинах відповідач не є суб`єктом владних повноважень, дії або бездіяльність якого можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Суд вважає, що спірні правовідносини які виникли між учасниками справи не містять ознак публічності, мають приватноправовий характер і стосуються конституційного захисту права дитини на освіту, в реалізації якого, на думку позивача, незаконно перешкоджають відповідач і третя особа.

Також судом враховується практика розгляду подібних спорів Верховним Судом (постанова від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17).

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України (у даному випадку - судом за місцезнаходженням відповідача).

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, адже дана справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 до комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ладижинська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Ладижинської міської ради Вінницької області про визнання дій протипраними та зобов`язання вчинити дії.

2. Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя /підпис/ Бошкова Юлія Миколаївна

Згідно з оригіналом: суддя:

помічник: