Рішення № 82191085, 04.06.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2019 Справа № 917/688/19

за позовною заявою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», місцезнаходження та поштовий індекс: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ: 20077720

до Обласного комунального підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго», місцезнаходження та поштовий індекс: 37600, Полтавська обл. м. Миргород, провул. Луговий,11, код 25682207

про стягнення 55099,08 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

за участю представників:

від позивача: не з"явився

від відповідача: Новицька Т.А., дов. № 2082 від 06.09.18

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду з позовом до Обласного комунального підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» про стягнення 55099,08 грн. за неналежне виконання грошового зобов`язань за договором №10025/16-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2015, у тому числі: пеня у сумі 51247,62 грн.; три проценти річних у сумі 3851,46 грн.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату за переданий газ у строк, визначений договором купівлі-продажу природного газу №10025/16-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2015, чим порушив умови господарського зобов"язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.05.2019 року суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, призначити справу для розгляду по суті у судовому засіданні на 04.06.19, викликати учасників справи у судове засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

20.05.19 від відповідача надійшов відзив, в якому він заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позову.

Присутній в засіданні 04.06.2019р. представник відповідача проти позову заперечив за обгрунтуванням, наведеним у відзиві на позов.

В судове засідання 04.06.19 представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на виклик суду не з`явився.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на те, що позивача належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, ним не повідомлено причини неявки представника, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Миргородтеплоенерго» (далі - Відповідач) 21.12.2015 укладено договір № 1002/16-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору купівлі-продажу природного газу Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 3.4 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Споживач зобов`язується надати Постачальнику: завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяць, складеного між Споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, Споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (в т.ч. за цим договором) за власним підписом; підписані та скріплені печатками Споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. (п. 3.5 договору купівлі-продажу природного газу).

Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою № 4 від 31.03.16р. до Договору були внесені зміни, в тому числі і до п.6.1. Договору, зокрема, з 01.04.16 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.1. в редакції Додаткової угоди № 6 від 25.08.16р. до Договору).

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 12 314 161,52грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять (акти приймання-передачі природного газу в копіях залучені до матеріалів справи).

Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно виконував свої грошові зобов`язання, на підтвердження чого додав до матеріалів справи Виписку операцій за період з 01.01.2016 р. по 31.05.2018 р.

У зв`язку з наведеними обставинами позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 51247,62 грн. та три проценти річних у сумі 3851,46 грн.

Відповідач проти вимог позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечує з наступних підстав.

Штрафні санкції позивачем були нараховані у зв`язку з несвоєчасними розрахунками за поставлений природний газ, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у 2016 році, на підставі Договору №10025/16-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 21/12/2015р.

Згідно п. 6.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою № 4 від 31.03.16р. до Договору були внесені зміни, в тому числі і до п.6.1. Договору, зокрема, з 01.04.16 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства-відповідача по операціях, проведених по Договору №10025/16-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2015 року останній платіж по боргу за спожитий природний газ був проведений 19.10.2016 року в сумі 906 283,73 грн. згідно платіжного доручення № 2631 від 19.10.2016 року.

При цьому, відповідач зазначає, що погоджується з датами та сумами проведення нарахувань та оплат по Договору, які відображені у Довідці по операціях за Договором №10025/16-ТЕ-24, наданій Позивачем разом з позовною заявою.

Згідно розрахунку заборгованості підприємства-відповідача перед Позивачем та Довідці по операціях за Договором №10025/16-ТЕ-24, доданих до позовної заяви, Позивачем факт оплати основного боргу 19.10.2016 року не заперечується.

Стверджуючи, що позов не підлягає задоволенню відповідач посилається на приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яким передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016 року), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, річні не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою договір купівлі-продажу природного газу №10025/16-ТЕ-24 від 21.12.2015 є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

У ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При цьому, судом встановлено, що позивачем в даній справі заявлено до стягнення штрафні санкції та компенсаційні втрати, що виникли у зв"язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за поставлений природний газ, який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у 2016 році.

30.11.2016 року набрав чинності Закон України № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Дія Закону поширюється на Відповідача, оскільки він є теплопостачальною організацією, що підтверджується наявністю ліцензій на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії (копії ліцензій містяться в матеріалах справи)

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас, частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд (Постанова від 07.02.2018 року у справі № 927/1152/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджується, що останнє погашення відповідачем по Договору відбулося 19.10.2016 року, що відображено доданому до позовної заяви Розрахунком та Довідкою по операціях за договором №10025/16-ТЕ-24.

Оскільки погашення заборгованості за переданий позивачем відповідачу природний газ у 2016 році було здійснено у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону, нараховані на таку заборгованість пеня та 3% річних підлягали списанню.

Позивач не списав вказані суми, натомість подав до суду позов про стягнення пені та 3% річних з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 55099,08 грн. заборгованості за неналежне виконання грошового зобов`язань за договором №10025/16-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2015, у тому числі: пеня у сумі 51247,62 грн.; три проценти річних у сумі 3851,46 грн., є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Судові витрати, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову покладаються на позивача у повному обсязі та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.06.19 р.

Суддя Киричук О.А.