Рішення № 82190838, 05.06.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 року Справа № 923/3/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву вх. № 945/19 від 22.05.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення з вимогою стягнення з ФГ "Південне" витрат на професійну правничу допомогу, витрат на проведення почеркознавчої експертизи по справі

за позовом:

позивача-1: ОСОБА_2, с.Олексіївка Каланчацького району

позивача -2 : ОСОБА_1 , с.Олексіївка Каланчацького району

до відповідача: Фермерського господарства "Південне", с.Олексіївка Каланчацького району

про визнання недійсним рішень

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з`явився

від позивача-2: не з`явився

від відповідача: Мельниченка М.С. - адвоката

в с т а н о в и в:

03.01.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися з позовом до Фермерського господарства «Південне» про визнання недійсними рішень загальних зборів членів фермерського господарства, оформлених протоколами № 1 від 21.01.2015 та № 2 від 20.10.2015, в частині виключення позивачів зі складу учасників фермерського господарства.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.04.2019р. позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були задоволені. Так, суд ухвалив:

- Визнати недійсним рішення загальних зборів членів Фермерського господарства «Південне» від 21.01.2015, оформленого протоколом № 1 від 21.01.2015, в частині виключення зі складу членів фермерського господарства ОСОБА_1;

- Визнати недійсним рішення загальних зборів членів Фермерського господарства «Південне» від 20.10.2015, оформленого протоколом № 2 від 20.10.2015, в частині виключення зі складу членів фермерського господарства ОСОБА_2;

- Стягнути з Фермерського господарства «Південне» (75841 Херсонська область, Каланчацький район, с. Олексіївка, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 2-А; ідентифікаційний код 30924247) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) - 1 762 грн. компенсації по сплаті судового збору;

- Стягнути з Фермерського господарства «Південне» (75841 Херсонська область, Каланчацький район, с. Олексіївка, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 2-А; ідентифікаційний код 30924247) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) - 1 762 грн компенсації по сплаті судового збору.

22.05.2019 року до суду надійшла заява за вх. № 945/19 про ухвалення додаткового рішення по справі №923/3/19 від представника позивачів, що діє в інтересах позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Свою заяву представник позивачів обґрунтовує тим, що під час винесення рішення суд не врахував, що судові витрати складаються не тільки з судового збору, але ще з вартості проведеної почеркознавчої експертизи (яка і була приводом для звернення до суду) та витрат на професійну правничу допомогу адвоката Бірючинського Едуарда Олександровича.

В прохальній частині заяви, позивачі просять суд: стягнути з Фермерського господарства «Південне» на користь ОСОБА_1 17000 гривень в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; стягнути з Фермерського господарства «Південне» на користь ОСОБА_2 17000 гривень в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу; стягнути з Фермерського господарства «Південне» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно 12000 грн. в якості відшкодування витрат на проведення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 23.05.2019 року було призначено судове засідання щодо винесення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на 04 червня 2019 року.

29.05.2019 року до суду надійшло пояснення від представника відповідача за вх. № 4931/19, в яких наголошується про відсутність правових підстав для стягнення з Фермерського господарства «Південне» на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу та проведення почеркознавчої експертизи в повному обсязі. Так, представник відповідача вважає вимоги зазначені в заяві про ухвалення додаткового рішення безпідставними, необґрунтованими, та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

30.05.2019 року до суду надійшло клопотання від позивачів про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутності позивачів.

У судовому засіданні 04.06.2019 року представник відповідача заперечував про задоволення вимог позивачів щодо ухвалення додаткового рішення. Представник відповідача зазначив, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає дійсності, а проведення почеркознавчої експертизи було недоцільним.

Дослідивши матеріали справи, заяви і пояснення представників сторін, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, заслухавши представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, підпунктом 6.5 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішенням у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04 прямо передбачено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим а також те, що розмір таких витрат має бути документально обґрунтований.

За таких міркувань кожен пункт розрахунку витрат на правничу допомогу має бути засвідчений заявником певними доказами дійсності витрат (часових, фінансових).

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження обставин щодо понесення судових витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачами, на підтвердження своїх тверджень щодо понесення судових витрат на правничу допомогу надано: договір - доручення про надання правничої допомоги від 21.09.2018 р. (укладений між адвокатом Бірючинським Едуардом Олександровичом та ОСОБА_1), договір - доручення про надання правничої допомоги від 21.09.2018 р. (укладений між адвокатом Бірючинським Едуардом Олександровичом та ОСОБА_2), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та витяг з ЄРА України.

Судом встановлено, що 21 вересня 2018 року між адвокатом Бірючинським Едуардом Олександровичом (надалі - Адвокат) і ОСОБА_1, ОСОБА_2 (надалі - Клієнт) були укладені договори-доручення про надання правничої допомоги.

За умовами вказаних договорів, Адвокат зобов`язується надавати правову допомогу Клієнту, представляти права і законні інтереси Клієнта, в свою чергу Клієнт зобов`язується сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк погодженні між ними на умовах, викладених у Додатку до цього договору. В самому договорі про надання правничої допомоги сума гонорару не зазначена. Додатки до договорів відсутні.

На підтвердження понесених витрат у даній справі, позивачами не пред`явлено до суду додаткових угод з визначенням порядку розрахунків, переліків наданих адвокатом у даній справі послуг, актів приймання-передачі виконаних робіт, виписки по рахунках.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, проаналізувавши надані позивачами докази та наведені твердження в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що дійсно ОСОБА_9 , ОСОБА_2 сплатили гонорари адвокату Бірючинському Едуарду Олександровичу в розмірі 17000 грн. кожен.

Оскільки позивачами не надано належних доказів на підтвердження фактично понесених витрат щодо надання правничої допомоги справі №923/3/19, суд дійшов висновку про відмову у задоволені вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі по 17000 грн. на кожного.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд зазначає, що у судовому засіданні від 15.03.2019 року по даній справі, суд відхилив клопотання позивачів щодо призначення почеркознавчої експертизи, обґрунтовуючи це тим, що дослідження та встановлення підписання чи ні рішень не має відношення до даної справи.

За наслідками вирішення даного спору, рішенням суду від 09 квітня 2019 року позовні вимоги були задоволені. При цьому, у його мотивувальній частині зазначено, що оцінка наведених позивачами підстав для недійсності рішень, які стосуються неприйняття участі у роботі зборів, а також непідписання протоколу № 1, не потребується, оскільки оспорюванні рішення є недійсними з підстав неналежності самого органу, які їх прийняли. У зв`язку з цим, судом не прийняті до уваги і заперечення відповідача щодо наявності особистих заяв позивачів про виключення із членства у господарстві.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, процесуальні витрати повинні бути фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Таким чином, при вирішенні даного спору, суд не брав до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи № 2657 від 18.10.2018 року, так як дане дослідження не має відношення до даної справи, не стосується предмета спору і було не доцільним та безпідставним.

Почеркознавча експертиза проводилась на замовлення позивачів з власної ініціативи до подання позовної заяви до суду. Понесені витрати в розмірі 12000 грн. за проведення зазначеної експертизи покладаються тільки на позивачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні заяви за вх. № 945/19 від 22.05.2019 про ухвалення додаткового рішення.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 05.06.2019р.

Суддя В.П.Ярошенко