Ухвала суду № 82190679, 05.06.2019, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26-А

______________________

УХВАЛА

"05" червня 2019 р. м. Рівне

Справа № 918/325/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Навчально-спортивної бази зимових видів спорту "Тисовець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК РАНГ"

про стягнення коштів в сумі 1 999 337 грн 20 коп.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Навчально-спортивної бази зимових видів спорту "Тисовець" звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК РАНГ" про стягнення коштів в сумі 1 999 337 грн 20 коп., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду від 05.11.2018 р. № 5/11/18.

Ухвалою суду від 14 травня 2019 року позовну заяву заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону залишено без руху та надано останньому 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати суду платіжне доручення про сплату судового збору за подання даної позовної заяви в розмірі 29 990 грн 06 коп.

На виконання вимог вказаної ухвали, 31 травня 2019 року від заявника надійшов супровідний лист, до якого долучено платіжне доручення від 21 травня 2019 року № 473 на суму 29 990 грн 06 коп.

При цьому, розглянувши подану заступником військового прокурора Івано-Франківського гарнізону позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення її заявнику, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України).

У контексті викладеного необхідно враховувати і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді № 3-рп/99 від 08.04.1999 р.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (ч. 3 мотивувальної частини названого рішення Конституційного Суду України).

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини вищевказаного рішення Конституційного Суду України).

Разом з тим, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 р., заява № 61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 р. № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 3, 4, 5 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Аналіз частин 3, 4 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в господарських судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме - нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні сторону, відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Судом встановлено, що Міністерство оборони України та Навчально-спортивна база зимових видів спорту "Тисовець", відповідно до положень чинного законодавства наділені правом і мають можливість самостійно захищати порушені, невизнані або оспорювані права та законні інтереси (у т.ч. шляхом звернення до суду).

У даній позовній заяві прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, здійснення загальнодержавної соціальної програми будівництва житлових комплексів для військовослужбовців військової служби за контрактом, спрямованої на захист суверенітету, територіальної цілісності України та підривання авторитету держави в цілому, в результаті невиконання відповідачем умов договору підряду від 05.11.2018 р. № 5/11/18, чим спричинено шкоду Навчально-спортивній базі зимових видів спорту "Тисовець", що є прямою шкодою інтересам Міністерства оборони України, а отже інтересам держави.

Звертаючись з позовом прокурор вказав, що Міністерством оборони України та Навчально-спортивною базою зимових видів спорту "Тисовець" не вжито заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави.

Матеріали позовної заяви не містять будь-яких доказів бездіяльності Міністерства оборони України та Навчально-спортивної бази зимових видів спорту "Тисовець" щодо нездійснення чи неналежного здійснення ними захисту інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Листом від 22.04.2019 р. № 30.31-889, підписаним заступником військового прокурора та адресованого Міністерству оборони України та Навчально-спортивній базі зимових видів спорту "Тисовець", повідомлено про намір звернутися до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Навчально-спортивної бази зимових видів спорту "Тисовець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК РАНГ" про зобов`язання повернути суму попередньої оплати за договором підряду в сумі 1 999 337 грн 20 коп.

Слід зазначити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону звертаючись до суду з позовом зазначив, що пред`явлення ним даної позовної заяви в інтересах в особі Міністерства оборони України та Навчально-спортивної бази зимових видів спорту "Тисовець", як органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, викликано для захисту порушених інтересів держави.

Згідно з Указом Президента України № 1572/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15.12.1999 р. до системи центральної виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 2 Закону України "Про оборону України" передбачено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Відповідно до статей 74, 75 Господарського кодексу України Міністерство оборони України утворює, реорганізує та ліквідовує у встановленому порядку підприємства, що належать до сфери його управління, контролює їх діяльність.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Прокурор обґрунтовує своє представництво тим, що органи, в особі яких він виступає, не здійснюють захист інтересів держави.

Міністерство оборони України відповідно до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" є центральним органом виконавчої влади і головним органом у сфері оборони і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організаційно складається з військових об`єднань, з`єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.

Навчально-спортивна база зимових видів спорту "Тисовець" здійснює свою діяльність відповідно до Положення про спортивні клуби та навчально-спортивні бази Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 291 від 21.04.2006 р.

Відповідно до пункту 1 Положення про Навчально-спортивну базу зимових видів спорту "Тисовець" Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України, останнє є закладом фізичної культури і спорту Міністерства оборони України.

Суд звертає увагу на те, що Навчально-спортивна база зимових видів спорту "Тисовець" не є суб`єктом владних повноважень, а є суб`єктом господарювання.

Як свідчать матеріали позовної заяви, 5 листопада 2018 року Навчально-спортивною базою зимових видів спорту "Тисовець" та відповідачем укладено договір підряду № 5/11/18, тобто, між позивачем-2 та відповідачем існують договірні відносини за договором підряду від 05.11.2018 р. № 5/11/18, у разі невиконання умов договору генпідрядником замовник жодним чином не позбавлений права самостійно звернутись до суду із позовом.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даній позовній заяві немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Навчально-спортивної бази зимових видів спорту "Тисовець".

При цьому, судом враховано правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 07.12.2018 р. у справі № 924/1256/17 щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді, правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 23.01.2019 р. у справі № 920/331/18 та від 29.01.2019 р. у справі № 913/176/18 щодо безпідставності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі відповідних органів.

Як зазначалося раніше, за приписами ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви і доданих до неї документів заступнику військового прокурора Івано-Франківського гарнізону.

Керуючись ст. ст. 53, 174, 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути заступнику військового прокурора Івано-Франківського гарнізону.

Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 5 червня 2019 року та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Політика Н.А.