Рішення № 82190576, 03.06.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/759/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко Я.В. за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38727770) до відповідача Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) про стягнення 97698,25грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” 97698,25грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії посилається на неналежне виконання Державним підприємством “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” умов укладеного між сторонами договору на придбання путівок на відпочинок дітей в оздоровчому комплексі “Альбатрос” №162-П-ІЛФ-18 від 20.06.2018р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2019р. було відкрито провадження у справі №916/759/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та справу призначено до розгляду по суті на 23.04.2019р. о 11:00.

В судовому засіданні від 23.04.2019р. було оголошено перерву по 21.05.2019р. о 12:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2019р. викликано учасників справи у судове засідання на 21.05.2019р. о 12:20.

Однак у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 21.05.2019р., засідання суду не відбулося.

23.05.2019р. за вх.суду№10262/19 позивач звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 95665,68грн. у зв`язку із сплатою відповідачем основного боргу та відсутністю предмету спору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2019р. призначено справу до розгляду на 03.06.2019р. о 12:00.

В судовому засіданні від 03.06.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/759/19.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

20.06.2018р. між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії (позивач, Виконавець) та Державним підприємством “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (відповідач, Замовник) було укладено договір на придбання путівок на відпочинок дітей в оздоровчому комплексі «Альбатрос» (далі договір) відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується у період з 09.07.2018р. по 29.07.2018р. (2 заїзд) та з 01.08.2018р. по 21.08.2018р. (3 заїзд) надати Замовнику путівки у кількості 14 штук (11 путівок на 21 день на 2 заїзд та 3 путівки на 12 днів на 3 заїзд) в порядку та на умовах, визначених договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору вартість однієї дитячої путівки в ОК «Альбатрос» на оздоровчий період терміном 21 день становить 8100,00грн. без урахування ПДВ. Вартість перебування однієї дитини в ОК «Альбатрос» на оздоровчий період 2018р. протягом однієї доби становить 407,38грн. без урахування ПДВ. Загальна вартість путівок за даним договором 14 штук (11 путівок на 21 день на 2 заїзд та 3 путівки на 12 днів на 3 заїзд) на 14 дітей становить 103765,68грн. без урахування ПДВ, ПДВ нараховується згідно вимог чинного законодавства.

Пунктом 3.4. договору сторони встановили, що оплата послуг має бути здійснена Замовником протягом 15 банківських днів з моменту отримання рахунку, але не пізніше останнього числа поточного року. Сторони погодились, що вручення Виконавцем рахунку здійснюється шляхом передачі його уповноваженій посадовій особі Замовника або шляхом відправлення Замовнику рекомендованим листом (в такому випадку моментом отрмання рахунку є дата відправлення рахунку поштою).

Згідно п.8.1. договору договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018р., а в частині розрахунку до повного його виконання.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, позивачем було виставлено та надіслано відповідачу рахунок №Пр/АП000000487 від 25.06.2018р. на суму 95665,68грн., який було отримано відповідачем 31.07.2018р., що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення. У відповідності до п.3.4. договору кінцевий термін оплати зазначеного рахунку становив 31.12.2018р. 27.02.2019р. за №17/15-01-01-23 повивач звернувся до відповідача з претензією про оплату заборгованості, однак станом на день подання позову до суду вказаний рахунок відповідачем не сплачений.

Під час розгляду справи відповідач наявну заборгованість сплатив у повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №213 від 19.04.2019р. на суму 90777,12грн. та №225 від 22.04.2019р. на суму 4888,56грн. у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 95665,68грн. посилаючись на відсутність предмету спору.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати наданих путівок, позивач нарахував відповідачу 1434,99грн. інфляційних витрат та 597,58грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 95665,68грн. та стягнути з відповідача 1434,99грн. інфляційних витрат та 597,58грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20.06.2018р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на придбання путівок на відпочинок дітей в оздоровчому комплексі «Альбатрос» відповідно до умов якого повивач зобов`язався у період з 09.07.2018р. по 29.07.2018р. (2 заїзд) та з 01.08.2018р. по 21.08.2018р. (3 заїзд) надати відповідачу путівки у кількості 14 штук (11 путівок на 21 день на 2 заїзд та 3 путівки на 12 днів на 3 заїзд) в порядку та на умовах, визначених договором.

На виконання умов договору, позивачем було виставлено та надіслано відповідачу рахунок №Пр/АП000000487 від 25.06.2018р. на суму 95665,68грн., який було отримано відповідачем 31.07.2018р., що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення. У відповідності до п.3.4. договору кінцевий термін оплати зазначеного рахунку становив 31.12.2018р. 27.02.2019р. за №17/15-01-01-23 повивач звернувся до відповідача з претензією про оплату заборгованості, однак станом на день подання позову до суду вказаний рахунок відповідачем не сплачений.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Під час розгляду справи відповідач наявну заборгованість сплатив у повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №213 від 19.04.2019р. на суму 90777,12грн. та №225 від 22.04.2019р. на суму 4888,56грн. у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 95665,68грн. посилаючись на відсутність предмету спору.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що станом на день розгляд справи заборгованість за договором на придбання путівок на відпочинок дітей в оздоровчому комплексі «Альбатрос» від 20.06.2018р. відповідачем сплачена у повному обсязі у сумі 95665,68грн., суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 95665,68грн.

Щодо стягнення з відповідача 1434,99грн. інфляційних витрат та 597,58грн. 3% річних за період з 31.07.2018р. по 31.12.2018р. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 597,58грн. за період з 31.07.2018р. по 31.12.2018р. згідно наданого позивачем рахунку на оплату та доказів його отримання відповідачем, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 597,58грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у сумі 1434,99грн. за період з 31.07.2018р. по 31.12.2018р. згідно наданого позивачем рахунку на оплату та доказів його отримання відповідачем, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 1434,99грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 95665,68грн. та задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1434,99грн. інфляційних витрат та 597,58грн. 3% річних.

Враховуючи, що відповідачем сума основного боргу сплачена після звернення позивача з даним позовом до суду, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №916/759/19 за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії до відповідача Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” в частині стягнення основного боргу у сумі 95665,68грн. – закрити.

2. Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії до відповідача Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” в частині стягнення 1434,99грн. інфляційних витрат та 597,58грн. 3% річних – задовольнити у повному обсязі.

3. Стягнути з Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38727770) 1434,99грн. інфляційних витрат та 597,58грн. 3% річних, 1921,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 05 червня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова