Рішення № 82190555, 03.06.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/997/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/997/19

За позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131)

До відповідача: Військової частини „А 2171” (65033, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8; код ЄДРПОУ 08309566)

Про стягнення 34187,94 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Панасюк О.М., довіреність

Від відповідача: Гогоман О.В., довіреність

Встановив: Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № ГСОО 1018/19 від 08.04.2019р.) до Військової частини „А 2171” про стягнення суми у загальному розмірі 34187,94 грн.

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро направлено на стягнення з Військової частини „А 2171” суми сплаченого відшкодування в розмірі 33649,90 грн. та суми сплачених витрат на встановлення розміру збитків та збору документів в розмірі 538,04грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/997/19. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "06" травня 2019 р. о 12:30.

03.05.2019р. до господарського суду Одеської області від відповідача - Військової частини „А 2171” надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Надаючи заперечення в порядку ст. 184 ГПК України відповідачем було зазначено, що саме ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності та завдана шкода повинна відшкодовуватись саме ним, а також зазначено, що огляд транспортного засобу було проведено з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003р. №142/5/2092.

13.05.2019р. до господарського суду Одеської області представником позивача було подано відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

10.02.2016р. у м. Одесі була скоєна дорожньо-транспортна пригода (ДТП), внаслідок чого автомобіль „HONDA CROSSTOUR” державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , отримав пошкодження.

Відповідно до Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2016р. у справі №522/3449/16-п визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення. Передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2016р. у справі №522/3449/16-п встановлено, що 10.02.2016р. о 09:45 в м. Одесі, Клепач І.В. керуючи автомобілем ГАЗ-66 н/з 3198Н7 по вул. Італійській бульвар, під час зміни напрямку руху не впевнився у безпеці маневру, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем „HONDA CROSSTOUR” н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ст. 124 КУпАП.

Також у Постанові Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2016р. у справі №522/3449/16-п було зазначено, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2№251870 від 10.02.2016р. та іншими матеріалами справи.

Відповідно до Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, транспортний засіб „ГАЗ-66”, державний номерний знак НОМЕР_2 належить військовій частині А2171.

Позивачем, обґрунтовуючи позовні вимоги було зазначено, що відповідно до вимог Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами – є обов`язковим.

В матеріалах справи наявний Поліс АЕ/7082124 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів (код страховика 037), страхувальник – Сиволап Сергій Павлович, забезпечений транспортних засіб - „HONDA CROSSTOUR” н/з НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з Центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільна-правова відповідальність відповідача - Військової частини А 2171 не була застрахована.

Також було позивачем зазначено суду, що заподіяна шкода, яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) 10.02.2016р., не була відшкодована потерпілій особі.

Внаслідок пошкодження автомобіля „HONDA CROSSTOUR” н/з НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталась 10.02.2016р., власник пошкодженого автомобіля Сиволап Сергій Павлович з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою від 16.02.2016р., у зв`язку з тим, що відповідно до п.п. а п. 41.1. ст. 41 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Моторне (транспортне) страхове бюро України відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Відповідно до висновку від 06.04.2016р. №121/16 про оцінку автомобіля „HONDA CROSSTOUR”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту зносу складає – 33649,90 грн., а також витрати Моторного (транспортного) страхового бюро України на встановлення розміру збитку та збір документів склали 538,04 грн.

За матеріалами справи вбачається, що відповідно до Наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України від 13.05.2016р. №3673 „Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих” Сиволапу було сплачено грошову у розмірі 33649,90 грн. за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Також наявне в матеріалах справи платіжне доручення №3673рв від 13.05.2016р. засвідчує перерахування користь Сиволапа Сергія Павловича від Моторного (транспортного) страхового бюро України грошової суми у вигляді страхового відшкодування у розмірі 33649,90 грн.

Також, позивачем було додано до матеріалів справи платіжне доручення №121/16рвв від 28.04.2016р. як доказ перерахування на користь суб`єкта оціночної діяльності Фізичної особи-підприємця Шпак Олега Володимировича грошової суми у розмірі 538,04 грн.

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро направлено на стягнення з Військової частини „А 2171” суми сплаченого відшкодування в розмірі 33649,90 грн. та суми плачених витрат на встановлення розміру збитків та збору документів в розмірі 538,04 грн.

Надаючи заперечення щодо заявлених позовних вимог відповідачем було зазначено суду, що відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” від 01.03.2013 №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” від 01.03.2013 №4, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідачем було зазначено суду, що відповідно допостанови Приморського районного суду міста Одеса від 18.03.2016 року, Клепач Ігор ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому завдана шкода має відшкодовуватися, саме ним.

Також відповідач посилався на ст. 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, де визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально- мастильні матеріали, продовольство, технічне, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. Згідно зі ст. З цього Закону, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління ( з урахуванням особливостей передбачених частиною другою цієї статті).

Крім того, посилаючись на п. 1.3. та на п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003р. №142/5/2092 (зі змінами) відповідачем було зазначено, що зі звіту про оцінку автомобіля, що міститься в додатках до позовної заяви, стало відомо, що огляд автомобіля проводився лише у присутності володільця, а ОСОБА_1 не залучався.

Надалі представником позивача було подано відповідь на відзив, де було зазначено, що за власником (володільцем) транспортного засобу ГАЗ-66. державний номерний знак НОМЕР_2 , водій якого спричинив ДТП, є Військова частина А2171, про що свідчить довідка про ДТП Національної поліції України.

Таким чином, позивач зазначає, що Моторне (транспортне) страхове бюро вірно звернувся до власника (володільця) транспортного засобу, що спричинив ДТП, а саме Військової частини А2171, а не до водія, а тому доводи відповідача з цього приводу, за твердженням позивача, є необґрунтованими.

Також позивачем надавались пояснення та було зазначено, що п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003р. №142/5/2092 (зі змінами), на яку посилається відповідач, передбачено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

У даному випадку, як зазначає позивач, для огляду пошкодженого транспортного засобу було викликано винну особу – водія. Також позивачем було зазначено, що наданий висновок відповідає вимогам ст. 98 ГПК України, а саме дослідження виконано з дотриманням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.2003р. №142/5/2092.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За положеннями ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Пунктом 1 ст.1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, зо з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено судом, 10.02.2016р. у м. Одесі була скоєна дорожньо-транспортна пригода (ДТП), внаслідок чого автомобіль „HONDA CROSSTOUR” державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , отримав пошкодження.

Відповідно до Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2016р. у справі №522/3449/16-п визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення. Передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Відповідно до Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду транспортний засіб „ГАЗ-66”, державний номерний знак НОМЕР_2 належить військовій частині А2171. Відповідно до витягу з Центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільна-правова відповідальність відповідача - Військової частини А 2171 не була застрахована.

Відповідно до висновку від 06.04.2016р. №121/16 про оцінку автомобіля „HONDA CROSSTOUR”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту зносу складає – 33649,90 грн., а також витрати Моторного (транспортного) страхового бюро України на встановлення розміру збитку та збір документів склали 538,04 грн.

Як встановлено судом, платіжне доручення №3673рв від 13.05.2016р. засвідчує перерахування на користь Сиволапа Сергія Павловича від Моторного (транспортного) страхового бюро України грошової суми у вигляді страхового відшкодування у розмірі 33649,90 грн., та платіжне доручення №121/16рвв від 28.04.2016р. як доказ перерахування на користь суб`єкта оціночної діяльності Фізичної особи-підприємця Шпак Олега Володимировича грошової суми у розмірі 538,04 грн.

Як визначено п.1.6. ст.1 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до п. 22.1. та п. 22.2 ст. 22 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Положеннями пп. 33.1.4. п.33.1. ст. 33 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” зазначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Як передбачено пп. а) п.41.1. ст.41 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7. статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п.п. 38.2.1. та 38.2. ст. 38 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону; до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій.

Судом за матеріалами справи встановлено, що відповідно до витягу з Центральної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільна-правова відповідальність відповідача - Військової частини А 2171 не була застрахована.

Військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ст.ст.1, 3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”).

Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням (ч.ч.1, 2 ст.137 ГК України).

Відповідно до п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та ФДМУ №142/5/2092 від 24.11.2003р., у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою або повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч.ч.1, 3, 4 ст.225 ГК України).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_1 , який керував автомобілем „ГАЗ-66”. в/н НОМЕР_2 , є винним у скоєнні ДТП за участю автомобіля „HONDA CROSSTOUR” державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 В результаті вказаного ДТП, що сталася 10.02.2016р., автомобілю „HONDA CROSSTOUR” державний номерний знак НОМЕР_1 було завдано пошкодження, що коштувало 33649,90грн., із яких МТСБУ, з підстав того, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як володільця автомобіля „ГАЗ-66”. в/н 3198 НОМЕР_3 , не застрахована, відшкодувало Сиволапу С.П. 33649,90грн.

Крім того, позивач поніс витрати в сумі 538,04 грн. на встановлення розміру збитку та збір документів за вказаною страховою подією.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро про стягнення з Військової частини „А 2171” суми сплаченого відшкодування в розмірі 33649,90 грн. та суми плачених витрат на встановлення розміру збитків та збору документів в розмірі 538,04 грн., оскільки такі вимоги є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами.

Щодо заперечень відповідача суд вважає зазначити наступне. Під час розгляду справи відповідачем було зазначено суду, що огляд транспортного засобу було проведено з порушенням вимог методики та не було викликано Військову частину, однак суд зазначає, що у відповідності до п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. Наказом Міністерства юстиції України та ФДМУ №142/5/2092 від 24.11.2003р., виклик заінтересованих осіб для технічного огляду провадиться у разі потреби, тобто, вказана Методика не зобов`язує МТСБУ в обов`язковому порядку викликати відповідача, а наявність такої потреби відповідач суду не довів. Крім того, відповідач не обґрунтував в чому названий звіт з оцінки ТЗ не відповідає чинному законодавству та не надав будь-яких доказів, що спростовують документи, на підставі яких складено звіт.

Також, відповідачем надавались заперечення щодо наявності у нього обов`язку відповідати за завдану шкоду через те, що автомобіль – „ГАЗ-66” військовий номер 3198 НОМЕР_3 є державним майном та перебуває у його господарському віданні. З цих підстав суд зауважує, що п.1.6. ст.1 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відносить до власників транспортних засобів - юридичні осіб, які, зокрема, є законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права господарського відання, що спростовує наведені твердження відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро до Військової частини „А 2171” про стягнення суми у загальному розмірі 34187,94 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1921,00 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Моторного (транспортного) страхового бюро – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Військової частини „А 2171” (65033, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8; код ЄДРПОУ 08309566) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131) суму сплаченого відшкодування у розмірі 33649 (тридцять три тисячі шістсот сорок дев`ять) грн. 90 коп., суму сплачених витрат на встановлення розміру збитку та збір документів в розмірі 538 (п`ятсот тридцять вісім) грн. 04 коп. та витрати по сплаті судового у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 05 червня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко