Рішення № 82190181, 03.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2019Справа № 910/3740/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення збитків у розмірі 11 014,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Укренерготранс" (надалі - Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Залізниця) про стягнення 11 014,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку із бездіяльністю Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагону №56681661, який перебуває в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс", такий вагон був розкомплектований та позивач зазнав витрат на його ремонт у розмірі 11 014,63 грн., які просить стягнути з відповідача в якості збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2019 відкрито провадження у справі №910/3740/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

18.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що витрати і збитки не передбачені договором перевезення і статутом Залізниці. Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції Залізниці. Проте відповідач зазначає, що вказані акти Залізницею не складались. Також, відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів, що саме він є власником спірних вагонів.

16.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відзив, які за своєю суттю є відповіддю на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідно до ст. 126 Статуту Залізниці передбачено, що за пошкодження Залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, Залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. За твердженнями позивача, відповідач умисно ухилявся від складання акту про пошкодження вагону форми ВУ-25М. Крім того, Товариство, вказує, що здійснює господарську діяльність шляхом оперативного управління вагонами, тому несе відповідальність за збереження вагонів перед їх власниками.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, хоча до відповіді на відзив долучено докази направлення його примірника відповідачу (опис вкладення відправлення), а тому суд вважає за можливе розглянути справу №910/3740/19 по суті за наявними в ній документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (найменування змінене на Акціонерне товариство "Українська залізниця") здійснювало перевезення вантажу у вагоні №56681661 згідно залізничної накладної №46155800 від 17.11.2018, який знаходиться в оперативному управлінні Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс".

Під час здійснення перевезень у зазначеному вагоні було виявлено несправність (розукомплектування), а саме: 24.11.2018 у складі потягу №4671-22-4100 на станцію Знамянка РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" прибув вагон №56681661 в пошкодженому (розукомплектованому) стані - відсутність головної частини повітророзподільника, на підставі чого був направлений до експлуатаційного вагонного депо Знамянка РФ "Одеська залізниця", на технічне обслуговування, в результаті чого оформлено повідомлення про ремонт форми ВУ-23М №9609 від 24.11.2018.

Відповідно до п. 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

З метою здійснення ремонту вказаних вагонів Приватне акціонерне товариство "Укренерготранс" звернулось до експлуатаційного вагонного депо Знамянка РФ "Одеська залізниця" з проханням організувати проведення ремонтних робіт за власний рахунок (включаючи придбання та поставку запасних частин) та гарантовано оплату вартості ремонтних робіт.

Вартість виконаних експлуатаційним вагонним депо Знамянка РФ "Одеська залізниця" робіт з технічного обслуговування згідно рахунка №Е76 від 21.12.2018 склала суму 2 614,63 грн., які були оплачені позивачем згідно платіжного доручення №600022046 від 28.12.2018.

Також, у зв`язку з відсутністю у вагоноремонтного підприємства залізниці необхідних запасних частин, потрібних для виконання ремонту пошкодженого вагону позивачем було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Євротрейд" нові головні частини повітророзподільника в кількості 20 шт., що підтверджується видатковою накладною №00000000568 від 14.09.2018, платіжним дорученням №1946 від 19.09.2018, та актом приймання-передачі від 14.09.2018.

Одна придбана деталь була передана експлуатаційному вагонному депо Знамянка РФ "Одеська залізниця", що підтверджується актом приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 30.11.2018, та відповідно була встановлена на вагон, про що складено відповідну форму повідомлення ВУ-22.

Таким чином, позивачем було придбано деталі на загальну вартість 168 000,00 грн. з ПДВ, а вартість однієї деталі становить 8 400,00 грн.

11.12.2018 виконано поточний ремонт вагону з відчепленням, що підтверджується повідомленнями форми ВУ-36М та актом виконаних робіт №Е76 від 21.12.2018, вартість якого складала 2 614,63 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідач зобов`язаний відшкодувати Приватному акціонерному товариству "Укренерготранс" суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 11 014,63 грн. (придбано та встановлено на спірний вагон деталь вартістю 8 400,00 грн. + технічне обслуговування на суму 2 614,63 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Судом встановлено, що у листопаді 2018 року Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (найменування змінене на Акціонерне товариство "Українська залізниця") здійснювалось перевезення вантажу в приватному вагоні, який перебуває в оперативному управління Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс", за залізничною накладною №46155800.

Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірного вагону свідчить про те, що останній перебував у технічно справному стані.

Як встановлено судом, на станції Знамянка РФ "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" у листопаді 2018 року зафіксовано несправність вказаного вагону - відсутність головної частини повітророзподільника, розукомплектування ручного гальма, про що свідчать повідомлення форми ВУ-23М від відповідної дати.

Відповідно до п. 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997, забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне не обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно п. 6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної частини повітророзподільника є пошкодженням вагону та така несправність призводить до заборони поставлення такого вагону в склад потягу.

Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

За фактом встановлення відсутності вищезазначеної деталі, вагон №46155800 був направлений до структурного підрозділу "Експлуатаційного вагонного депо Знамянка" РФ "Одеська залізниця" на технічне обслуговування, про що свідчить оформлене відповідне повідомлення форми ВУ-23М.

Судом встановлено, що для ремонту пошкодженого вагону позивачем було придбано та надано структурному підрозділі "Експлуатаційного вагонного депо Знамянка" РФ "Одеська залізниця" нову головну частину повітророзподільника в кількості 1 шт. вартістю 8 400,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 30.11.2018, та відповідно була встановлена на вагон, про що складено відповідну дефектну відомість форми повідомлень ВУ-22.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

З наявних у матеріалах справи актів, видаткової накладної, акту приймання-передачі та платіжного доручення вбачається, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідної деталі для ремонту розукомплектованого вагону, а також їх технічне обслуговування (встановлення деталі на вагон) на загальну суму 11 014,63 грн. (придбана деталь вартістю 8 400,00 грн. + технічне обслуговування на суму 2 614,63 грн.).

За положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-469св10 від 02.06.2010).

В свою чергу суд відзначає, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватного вагону (майна іншої особи) під час його використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи пусті вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення немає.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагону), завданої шкоди - пошкодження складової частини вагону, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведені норми Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 11 014,63 грн. (придбані деталі вартістю 8 400,00 грн. + технічне обслуговування на суму 2 614,63 грн.) підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено наявність в нього права власності (оренди, оперативного управління), на спірний вагон судом відхиляються, оскільки, у п. 20 залізничних накладних №46155800, яка складаються Залізницею, вказано, що Власник. Оператор - Приватне акціонерне товариство "Укренерготранс".

Витрати на ремонт вагону №56681661 понесені позивачем.

Тобто, приймаючи вказаний вагон до перевезення та включаючи відповідну інформацію з приводу володіння позивачем спірним вагоном в автоматизовану електронну систему, відповідач не мав жодних сумнівів з приводу належності такого вагону Приватному акціонерному товариству "Укренерготранс", а відтак суд приходить до висновку, що доводи АТ "Українська залізниця" щодо не доведення позивачем наявності у нього майнових прав на вагон №56681661 спрямовані виключно на ухилення від відповідальності за завдані збитки, а тому судом відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позов у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" (49050, м. Дніпро, вул. В. Дубініна, буд. 8; ідентифікаційний код 32082812) кошти у розмірі 11 014 (одинадцять тисяч чотирнадцять) грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко