Рішення № 82190109, 05.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.06.2019Справа № 910/4243/19

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВЛ-Даурія" (м. Кропивницький)

до Приватного акціонерного товариства "Київхліб" (м. Київ)

про стягнення 272,16 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВЛ-Даурія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київхліб" про стягнення 202.628,96 грн., з яких: 195.048,00 грн. основного боргу, 272,16 грн. інфляційних втрат, 562,22 грн. 3% річних, 6.746,58 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано виконанням відповідачем умов Договору поставки № 09/10/18 від 09.10.18. в частині оплати поставленого позивачем відповідачу товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.19. відкрито провадження у справі № 910/4243/19 та постановлено її здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

08.05.19. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВЛ-Даурія" просить суд стягнути з відповідача на свою користь 272,16 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.19. прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ-Даурія" про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано. При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі та ухвалу суду від 13.05.19. було направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримано відповідачем 26.04.19. та 16.05.19. Отже, відповідач належним чином повідомлені про розгляд справи № 910/4243/19.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.10.18. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 09/10/18 (далі - Договір) з урахуванням Протоколу узгодження розбіжностей від 09.10.18., відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар - мед натуральний (далі - Товар) на умовах Договору та Специфікаціях. Між сторонами було підписано та скріплено печатками Специфікації від 12.12.18. та від 25.01.19. до Договору.

Строк дії Договору встановлено п. 7.3 з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.19.

Право власності на Товар переходить до Покупця в момент отримання ним Товару. Товарно-транспортна накладна та видаткова накладна можуть викладатися у формі єдиного документа (п. 2.9 Договору).

У відповідності до наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 195.048,00 грн.:

- видатковою накладною № 1 від 18.01.19. на суму 54.432,00 грн.;

- видатковою накладною № 3 від 29.01.19. на суму 75.600,00 грн.;

- видатковою накладною № 4 від 29.01.19. на суму 16.632,00 грн.;

- видатковою накладною № 5 від 29.01.19. на суму 48.384,00 грн.

Згідно з пунктом 3.5 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки Товару на підставі рахунку-фактури, виставленого Постачальником, або видаткових накладних.

З врахуванням пункту 3.5 Договору строк оплати поставленого Товару є таким, що настав:

- на суму 54.432,00 грн. 17.02.19.

- на суму 140.616,00 грн. 01.03.19.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що відповідач оплатив поставлений Товар наступним чином:

- за видатковою накладною № 1 від 18.01.19. - 17.04.19.

- за видатковою накладною № 3 від 29.01.19. - 22.04.19. та 26.04.19.

- за видатковою накладною № 4 від 29.01.19. - 26.04.19.

- за видатковою накладною № 5 від 29.01.19. - 26.04.19.

Оскільки відповідачем порушено умови Договору щодо строків оплати Товару, то вказане зумовило нарахування позивачем інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.10.).

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від`ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Судом враховано, що позивачем нараховано інфляційні втрати на суму 54.432,00 грн. за період з 18.02.19. по 01.04.19., здійснено перерахунок та встановлено, що розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 272,16 грн., з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київхліб" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83; ідентифікаційний код 00381574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ-Даурія" (25014, м. Кропивницький, вул. Промислова, 1; ідентифікаційний код 38858123) 272 (двісті сімдесят дві) грн. 16 коп. інфляційних втрат та 1.921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко