Рішення № 82190014, 03.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/38/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2019 Справа № 908/525/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/525/19

За позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 133)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Шевченко Т.В. - довіреність № 1754 від 30.05.2019 р.;

від відповідача: Комраков С.В.- довіреність № 52 від 01.01.2019 р.

СУТЬ СПОРУ:

04.03.2019 р. у господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 28-23/3455 від 13.02.2019 р.) Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 270201,28 грн., із яких: 262080,38 грн. заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р. (рахунок № 939 від 31.12.2018 р.), 7496,22 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 624,68 грн. 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/525/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2019 р. суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; присвоєно справі номер провадження 33/38/19; підготовче засідання призначено на 09.04.2019 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.04.2019 р. на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 07.05.2019 р.

Ухвалою суду від 07.05.2019 р. прийнята судом до розгляду на підставі ст. 46 ГПК України письмова заява позивача (вих. № 28-23/6361 від 22.03.2019 р.) про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог.

Таким чином, предметом спору у дійсній справі є вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення 262080,38 грн. заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р., 17835,83 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 1310,40 грн. інфляційних втрат, 1486, 32 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою суду від 07.05.2019 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 03.06.2019 р.

У судове засідання 03.06.2019 р. з`явилися представники сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

У судовому засіданні 03.06.2019 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, які мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р., а саме несплата рахунку № 939 від 31.12.2018 р., який виставлений згідно з актом прийому-здачі наданих послуг за грудень 2018 року № 12-18 від 31.12.2018 р. Позов обґрунтований ст.ст. 217, 230, 232 ГК України, ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України.

28.03.2019 р. до суду від відповідача надійшов письмовий відзив, у якому викладено клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. та розстрочення виконання рішення на 12 календарних місяців.

09.04.2019 р. надійшла письмова відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 р. між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (власник мереж за договором, позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (користувач, відповідач) укладений договір № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, за умовами якого власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (далі – субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач – своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору користувач зобов`язався здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

У розділі 7 договору сторони встановили порядок розрахунків за спільне використання технологічних електричних мереж. Розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця (п. 7.1). Вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» (п. 7.2 у редакції додаткової угоди № 9 від 01.12.2017 р.). За підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірники «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток № 5). Сума платежу визначається, виходячи з додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» (п. 7.3 у редакції додаткової угоди № 6 від 01.11.2016 р.). Оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж (п. 7.4). Користувач у термін, що не перевищує 2 дні з дня отримання зобов`язаний повернути власнику мереж один екземпляр підписаного та скріпленого своєю печаткою «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток № 5) (п. 7.5).

Додатковою угодою № 7 від 06.02.2017 р. у зв`язку з перейменуванням відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ “Запоріжжяобленерго” на ПАТ “Запоріжжяобленерго”, сторони замінили в преамбулі та додатках до договору № 12-7 найменування ВАТ “Запоріжжяобленерго” на ПАТ “Запоріжжяобленерго”.

Згідно з пунктом 11.5 договір набирає чинності з 1 січня 2013 р. і укладається на термін до 31 грудня 2013 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

01.10.2018 р. між сторонами договору була підписана додаткова угода № 10, згідно з якою сторони домовилися викласти у новій редакції додаток № 4 до договору, відповідно до якого сума, що підлягає відшкодуванню власнику мереж за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у грудні 2018 року з урахуванням ПДВ склала 262080,38 грн.

Вказана додаткова угода з боку власника мереж (позивача) була підписана з протоколом розбіжностей, згідно якого пропонувалося ввести п. 4 «Місцезнаходження та реквізити власника мереж».

Листом від 19.11.2018 р. позивач просив підписати додаткову угоду № 10 з протоколом розбіжностей.

Листом від 26.11.2018 р. відповідач направив позивачу для подальшої реєстрації з його боку протокол розбіжностей до додаткової угоди № 10 від 01.10.2018 р. разом із даною додатковою угодою. Також вказав, що до остаточного оформлення додаткової угоди № 10 від 01.10.2018 р. до договору № 12-7 від 01.01.2013 р. вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, що визначена у додатку № 4 в редакції додаткової угоди № 10, вважає не визначеною.

Листом від 13.12.2018 р. позивач направив відповідачу оформлену з боку ВП ЗАЕС додаткову угоду № 10 з протоколом розбіжностей до договору № 12-7 від 01.01.2013 р. Вказаний лист був отриманий представником відповідача 03.01.2019 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія у матеріалах справи).

Акт № 12-18 від 31.12.2018 р. прийому-здачі наданих послуг за грудень 2018 р. за договором № 12-7 від 01.01.2013 р. та рахунок-фактура № 939 від 31.12.2018 р. на суму 262080,38 грн. були направлені позивачем відповідачу листом від 11.01.2019 р.

Вказаний акт № 12-18 від 31.12.2018 р. підписаний відповідачем без зауважень та заперечень.

Позивач направляв відповідачу претензії щодо сплати 262080,38 грн. заборгованості, отримання яких підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Оскільки заборгованість сплачена не була, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом та не заперечувалося відповідачем сума відшкодування витрат за спільне використання технологічних електричних мереж за грудень 2018 р. по договору № 12-7 від 01.01.2013 р. склала 262080,38 грн.

Доказів сплати вказаної суми відповідач суду не подав, розміру заборгованості не заперечив та не спростував.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 262080,38 грн. заборгованості за договором про спільне використання технологічних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р. (рахунок № 939 від 31.12.2018 р.) визнається обґрунтованою та доведеною, судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану за період із 31.01.2019 р. по 09.04.2019 р. у сумі 17835,83 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2.1 договору № 12-7 передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п. 4.1, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.

Факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, визначеного договором № 12-7 від 01.01.2013 р., суд вважає встановленим. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд зазначає, що вказаний розрахунок позивача є правильним.

Відповідач у письмовому відзиві виклав клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн.

Позивач проти зменшення пені заперечив.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, враховуючи, що сума пені не є надмірною у порівнянні зі збитками кредитора, розрахована з урахуванням вимог чинного законодавства України, відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені до 1000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, позовна вимога про стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” пені у розмірі 17835,83 грн. підлягає задоволенню у заявленій сумі.

Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 1310,40 грн. інфляційних втрат, нарахованих за лютий 2019 р., та 1486,32 грн. 3% річних, нарахованих за період із 31.01.2019 р. по 09.04.2019 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат перевірений судом і визнається правильним. Вимоги про стягнення 1486,32 грн. 3 % річних та 1310,40 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Представник відповідача підтримав викладену у відзиві заяву про розстрочку виконання рішення в частині сплати ПАТ “Запоріжжяобленерго” суми пені, інфляційних втрат, 3% річних, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем рахунку № 939 від 31127.2018 р. по договору від 01.01.2013 р. № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, а також судового збору на 12 (дванадцять) календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

Обґрунтовуючи заяву відповідач зазначив, що перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані та не може вчасно виконувати свої зобов`язання. Однак така ситуація склалася не з вини відповідача. Внаслідок встановленого НКРЕКП нульового відсотку відрахувань коштів на поточні рахунки або додаткових щодобових мільйонних відрахувань з рахунків відповідача, ПАТ “Запоріжжяобленерго” фактично не отримує кошти на оплату послуг. На поточних рахунках відповідача відсутні кошти, на рахунки накладений арешт, наявний податковий борг 814,5 млн.грн., заборгованість по виплаті заробітної плати складала 191652 тис.грн. та була ліквідована у березні 2019 р. За результатами 2018 року збиток підприємства склав 11,7 млн.грн., заборгованість перед ДП «Енергоринок» становить 698,5 млн.грн. Дебіторська заборгованість споживачів перед відповідачем складає 2080,1 млн.грн. Відповідач вважає, що ненадання розстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового становища відповідача.

Позивач проти надання розстрочки виконання судового рішення заперечив, зазначивши у відповіді на відзив, що розстрочення подовжить період відновлення порушеного права позивача та призведе до довготривалого невиконання рішення суду і порушення права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відтак, розстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, при цьому оцінка доказів, що підтверджують зазначені стороною обставини, повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Проаналізувавши доводи відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, з`ясувавши правову позицію позивача, який заперечив проти розстрочки, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду у дійсній справі. Зокрема, відповідачем не доведено наявності у нього обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Суд враховує, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Одним із принципів підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (ст.ст. 42, 44 ГК України). Згідно з п. 3.1 нової редакції статуту ПАТ «Запоріжжяобленего» метою діяльності товариства є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності. Відтак, сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, не може бути поставлена у невигідне становище (у разі розстрочення виконання судового рішення) у зв`язку з неналежним здійсненням відповідачем підприємницької діяльності.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються повністю.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, з якого на користь позивача стягується 4240,69 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код 00130926) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний 19355964) 262080 (двісті шістдесят дві тисячі вісімдесят) грн. 38 коп. заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р. (рахунок № 939 від 31.12.2018 р.), 17835 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн. 83 коп. пені, 1310 (одна тисяча триста десять) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 1486 (одна тисяча чотириста вісімдесят шість) грн. 32 коп. - 3 % річних, 4240 (чотири тисячі двісті сорок) грн. 69 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 05 червня 2019 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко