Рішення № 82189983, 28.05.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/59/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019 Справа № 908/796/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енерготом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код юридичної особи 19355964)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)

про стягнення 271 041 грн. 38 коп.

за участю

представника позивача: Нинюк Л.О., дов. № 153 від 28.01.2019 р.

представник відповідача: Власов Є.В., дов. № 56 від 01.01.2019 р.

Суть спору:

02.04.2019 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Національне атомна енергогенеруюча компанія “Енерготом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” 262 080 грн. 38 коп. заборгованості за договором про спільне використання технологічних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р. (рахунок за січень 2019 року № 8 від 31.01.2019 р.), 8 271 грн. 69 коп. пені, 689 грн. 31 коп. 3 % річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2019 р., позовні матеріали № 908/796/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.04.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/796/19, присвоєно справі номер провадження 27/59/19.

Справа № 908/796/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 24.04.2019 р.

24.04.2019 р. у засіданні суду представник позивача звернувся до суду з заявою № 28-23/8409 від 17.04.2019 р. (вх. № 08-08/8484/19 від 24.04.2019 р.) в порядку п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 ГПК України, про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р. у розмірі 262 080 грн. 38 коп., пені в розмірі 14 475 грн. 45 коп., втрат від інфляції в розмірі 2 358 грн. 72 коп., три відсотка річних в розмірі 1 206 грн. 29 коп.

Відповідно до ч. 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Заява позивача про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач вправі змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви, збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р. у розмірі 262 080 грн. 38 коп., пені в розмірі 14 475 грн. 45 коп., втрат від інфляції в розмірі 2 358 грн. 72 коп., три відсотка річних в розмірі 1 206 грн. 29 коп.

Ухвалою суду від 24.04.2019 р. оголошувалася перерва до 28.05.2019 р., відповідно до

ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 28.05.2019 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 28.05.2019 р., відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судовому засіданні 28.05.2019 р. підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, з урахуванням письмової заяви № 28-23/8409 від 17.04.2019 (вх. № 08-08/8484/19 від 24.04.2019) про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог, в порядку ч. 2, 3 ст. 46 ГПК України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 у розмірі 262 080 грн. 38 коп., пені в розмірі 14 475 грн. 45 коп., втрат від інфляції в розмірі 2 358 грн. 72 коп., три відсотка річних в розмірі 1 206 грн. 29 коп.

28.05.2019 представник відповідача підтримав свої доводи, викладені у відзиві № 33-33/6846 від 22.04.2019, просить суд зменшити розмір пені до 1 000 грн. 00 коп. та розстрочити виконання рішення в частині сплати ПАТ «Запоріжжяобленерго» суми основного боргу, пені, 3 % річних, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем рахунку № 8 від 31.01.2019 по договору від 01.01.2013 № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, а також судового збору на 12 календарних місяців за сплатою сум щомісячно рівними частинами.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2019 підтримав свої доводи викладені у відповіді на відзив № 28-23/9946 від 10.05.2019. Просить суд, відмовити Публічному акціонерному товариству “Запоріжжяобленерго” у задоволенні клопотання про зменшення розміру суми пені до 1 000 грн. 00 коп. та розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

В засіданні суду 28.05.2019 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 28.05.2019 р., на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

Судові дебати – частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Позивач обґрунтовуючи свою правову позицію – посилався лише на обставини і докази, які викладені у позовній заяві та були досліджені у судових засіданнях.

Відповідач підтримав свої доводи, викладені у письмовому відзиві.

Після закінчення судових дебатів, суд надав дозвіл сторонам обмінятися репліками.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

01.01.2013 р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (власник мереж) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», назва якого на виконання вимог пункту 5 розділу XVI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства» була змінена на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (користувач) укладено договір № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж.

Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (далі-субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги, відповідно до умов цього договору.

Одним з обов`язків відповідача є обов`язок здійснювати оплату за використання електричних мереж за розрахунковий період, яким є період з 00 годин першого числа до 24 години останнього числа поточного місяця. Розрахунок плати за використання електричних мереж здійснюється згідно з "Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", який викладений в Додатку № 4 до договору № 12-7 (п. 4.1 та п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору за підсумками розрахункового періоду позивач у термін до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє відповідачу рахунок. Сума платежу визначається за "Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", який викладений в Додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» з урахуванням сум платежів, що надійшли від користувач. Разом з рахунком позивач направляє відповідачу, в тому числі і підписані зі своєї сторони та скріплені печаткою два примірника Акта прийому-здачі наданих послуг.

Згідно п. 7.4 договору що оплата відповідачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Позивачем рахунка та оформленого «Акта прийому-здачі наданих послуг» до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до 11.5 п. 11 договору договір № 12-7 набирає чинності з 01.01.2013 р. і укладається терміном до 31.12.2013 р. та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією з його сторін про відмову від нього або про його перегляд.

Як свідчать матеріали справи до договору № 12-7 були укладені додаткові угоди № 1 від 01.10.2013 р. № 2 від 01.01.2014 р., № 3 від 01.11.2014 р. з протоколом розбіжностей, № 4 від 01.10.2015 р. з протоколом розбіжностей, № 5 від 01.11.2015 р., № 6 від 01.11.2016 р., № 7 від 06.02.2017 р. з протоколом розбіжностей, № 8 від 01.03.2017 р., № 9 від 01.12.2017 р., якими, в тому числі, були внесені зміни щодо місцезнаходження, банківських реквізитів і найменування його сторін, а також викладені в новій редакції його Додатки: № 2 «Перелік точок приєднання електроустановок Користувача (відповідача) та Субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж (позивача)»; № 3 «Розрахунок кількості умовних одиниць технологічних електричних мереж»; № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж»; № 7 «Розрахунок втрат електричної енергії в технологічних мережах власника мереж».

Додатковою угодою № 10 від 01.10.2018 сторони внесли зміни до договору №12-7, виклавши в новій редакції Додаток № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» до цього договору, відповідно до якого сума витрат, що підлягає відшкодуванню власнику мереж, в т.ч. і за січень 2019 року становить: 262 080,38 грн.

Зі сторони позивача додаткова угода № 10 від 01.10.2018 до договору № 12-7 підписана з протоколом розбіжностей, а саме до розділу 12 «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін» внесені зміни щодо місцезнаходження і банківських реквізитів Власника мереж (Позивача).

Позивач листом № 75-62/26014 від 19.11.2018 направив відповідачу, у т.ч. додаткову угоду №10 від 01.10.2018 до договору №12-7 з протоколом розбіжностей до неї.

Листом № 007-52/17684 від 26.11.2018 відповідач повернув позивачу перелічені вище документи, зазначивши, що вважає не визначеною вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання (з сторони відповідача додаткова угода № 10 від 01.10.2018 до договору №12-7 була підписана без заперечень).

13.12.2018 позивач листом № 75-62/28341 повторно направив відповідачу, додаткову угоду № 10 від 01.10.2018 до договору №12-7 з протоколом розбіжностей до неї.

03.01.2019 відповідач отримав кореспонденцію, направлену листом позивача №75-62/28341 від 13.12.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7150304050010.

Відповідно до ч. 5 ст. 181 ГПК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом 20 днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідно, останнім 20 днем, коли відповідач зобов`язаний був розглянути протокол розбіжностей до додаткової угоди №10 від 01.10.2018 до договору № 12-7 і вжити заходи для врегулювання розбіжностей з Позивачем є 23.01.2019.

Станом на дату подання цієї позовної заяви позивачу не надходили від відповідача документи, передбачені частиною 5 статті 181 ГК України, щодо врегулювання розбіжностей.

06.02.2019 листом № 75-48/2809 позивач направив відповідачу «Акт прийому-здачі наданих послуг» за січень 2019 року № 1-19 від 31.01.2019 на суму 262 080,38 грн. та рахунок № 8 від 31.01.2019 на суму 262 080,38 грн.

Останнім днем оплати рахунка № 8 від 31.01.2019, відповідно до умов договору № 12-7 є 27.02.2019.

Відповідач не здійснив оплату рахунку № 8 від 31.01.2019 р., в результаті чого заборгованість за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р. (рахунок за січень 2019 року № 8 від 31.01.2019) складає 262 080 грн. 38 коп.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про спільне використання технологічних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” 262 080 грн. 38 коп. заборгованості за договором про спільне використання технологічних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р. (рахунок за січень 2019 року № 8 від 31.01.2019 р.) підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати послуги з використання електричних мереж у січні 2019 року на суму 262 080 грн. 38 коп., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 262 080 грн. 38 коп. заборгованості за договором про спільне використання технологічних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р. (рахунок за січень 2019 року № 8 від 31.01.2019 р.) обґрунтована та задовольняється судом.

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачено.

За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача пені в розмірі 14 475 грн. 45 коп., втрат від інфляції в розмірі 2 358 грн. 72 коп., три відсотка річних в розмірі 1 206 грн. 29 коп.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позивачем вимога про стягнення 14 475 грн. 45 коп. пені заявлена на підставі п.п. 9.2.1 п. 9.2 договору за загальний період з 28.02.2019 по 24.04.2019.

Пунктом 9.2.1 договору встановлено, що за порушення строків оплати, передбачених п. 4.1 договору №12-7, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Судом перевірено розрахунок пені, 3 % річних та встановлено, що розрахунок по пені, 3 % річних та інфляційних втрат позивачем здійснено правомірно. В межах заявлених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сума пені в розмірі 14 475 грн. 45 коп., сума втрат від інфляції в розмірі 2 358 грн. 72 коп., сума трьох відсотків річних в розмірі 1 206 грн. 29 коп.

У відзиві на позов № 33-33/6846 від 22.04.2019 р. (вх. № 08-08/8294/19 від 22.04.2019), відповідач просив суд врахувати його тяжкий фінансовий стан та зменшити розмір пені до 1 000 грн. 00 коп. та розстрочити виконання рішення в частині сплати ПАТ «Запоріжжяобленерго» 262 080 грн. 38 коп. заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р. (рахунки за січень 2019 року № 8 від 31.01.2019), 14 475 грн. 45 коп. пені, втрат від інфляції в розмірі 2 358 грн. 72 коп., три відсотка річних в розмірі 1 206 грн. 29 коп. та судового збору на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

В обґрунтування зменшення суми пені відповідач посилається на перебування підприємства в критичному фінансовому стані та вказує, що не має можливості виконати рішення суду, у зв`язку із: відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, арештом всіх поточних рахунків; наявної багатомільйонної заборгованості по заробітній платі, податковим боргом. Зазначає, що така складна ситуація, на думку відповідача, утворилась не з його вини, а є наслідком дій регулятора в сфері електроенергетики - НКРЕКП, що вмотивовано низьким рівнем розрахунків з ДП “Енергоринок”, у т.ч. внаслідок надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ “Запоріжжяобленерго”. При цьому, за твердженнями відповідача, НКРЕКП фактично заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки відповідача. Підтвердженням чого є встановлення починаючи з грудня 2015 року для відповідача нульового відсотку відрахувань коштів на поточні рахунки постачальника електричної енергії. За доводами відповідача, він не може впливати, ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, та фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП щодо встановлення певного або нульового відсотку відрахувань.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України закріплено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення закріплено ст. 233 ГК України.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Суд зазначає, що наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для зменшення пені в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України.

При цьому, відповідач, в порушення ст.ст. 74, 77 ГПК України, не надав належних доказів в підтвердження своїх доводів, не надав документів, які підтверджують тяжке фінансове становище, документально не підтвердив неприбутковість підприємства, не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які б могли бути підставою для зменшення пені до 1 000 грн. 00 коп.

Долучені до матеріалів заяви копії довідок щодо наявності заборгованості по заробітній платі, кредиторської заборгованості, тощо, є внутрішніми документами ПАТ “Запоріжжяобленерго”.

Копії звітів про фінансовий стан за 2017-2018 роки не свідчать про неприбутковість підприємства. Штрафна санкція у вигляді пені не є надмірно великою.

Клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців зі сплатою щомісячно рівними частинами не підлягає задоволенню на підставі наступного:

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом позову у справі № 908/796/19 є вимоги про стягнення заборгованості за договором № 12-7 за рахунком за січень 2019 року, пені за прострочення виконання зобов`язання за цим договором та трьох процентів річних, а підставою позову у справі № 908/796/19 є відповідні обставини, що обґрунтовують зазначені вище вимоги, які викладені в цьому позові та підтверджуються належним чином засвідченими копіями письмових доказів, доданих до позову в цій справі, оригінали яких наявні у відповідача.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у відзиві щодо розстрочення виконання судового рішення у справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з`ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), а також враховуючи ті аргументи, які викладені судом вище щодо відмови у задоволенні клопотання про зменшення суми пені щодо ненадання належних доказів критичного (скрутного) фінансового становища станом на момент прийняття рішення, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманих послуг за Договором може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Разом з тим, відповідач не обґрунтував, яким чином він планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за судовим рішенням у даній справі рівними частинами на 12 місяців, з огляду на те, що його рахунки арештовані та, як вказує сам відповідач, він не може впливати, ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, що фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, Запорізька область, м. Енергодар до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) 262 080 (двісті шістдесят дві тисячі вісімдесят) грн. 38 коп. заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 р. (рахунок за січень 2019 року № 8 від 31.01.2019), 14 475 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 45 коп. пені, 1 206 (одна тисячі двісті шість) грн. 29 коп. 3 % річних, 2 358 (дві тисячі триста п`ятдесят вісім) грн.. 72 коп. інфляційних втрат, 4 201 (чотири тисячі двісті одна) грн. 81 коп. судового збору. Видати наказ.

Відмовити в задоволені клопотання ПАТ "Запоріжжяобленерго" про зменшення пені до 1000,00 грн. та розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Рішення оформлено та підписано 03.06.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова