Рішення № 82189571, 29.05.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2019м. ДніпроСправа № 904/5352/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Назаренко Н.Г., судді Євстигнеєвої Н.М., судді Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ", м. Кривій Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу №4Б16030ЛИ від 07.07.2016 в розмірі 61 053 882,13 грн.

Представники:

Від позивача Бондаренко В.О. - адвокат за довіреністю № 5078-К-О від 20.11.2018

Від відповідача Лєщинський К.Д. - адвокат за довіреністю б/н від 26.03.2019

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу №4Б16030ЛИ від 01.07.2016 в розмірі 61 053 882,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору фінансового лізингу №4Б16030ЛИ від 01.07.2016 в частині сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном.

Ухвалою суду від 03.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 17.12.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.12.2018 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що Додаткова угода № б/н від 05.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" та Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК", складена Позивачем всупереч волі Відповідача, та містить електронний підпис особи, яка не мала повноважень на здійснення такого правочинну від імені Відповідача. З огляду на викладене Відповідач вважає зазначену угоду не дійсною.

Відповідач також зазначив, що нарахування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов`язань припиняється через 6 місяців із того дня, коли зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором. Вимоги Позивача про стягнення із Відповідача пені за невиконання грошових зобов`язань вирахувані не в межах 6 місячного строку.

Ухвалою суду від 17.12.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.01.2019.

03.01.2019 Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до виписки по рахунку 20713050002010 ТОВ "БУРАН АКТИВ" зі свого поточного рахунку здійснив платіж в сумі 1 621 691,96 грн. з призначенням платежу "Оплата лізиного платежу за серпень 2016, зг.дог.ф.л. 4Б16030ЛИ від 01.07.20016 р. без ПДВ". Таким чином, після укладання додаткової угоди від 05.08.2016 до договору фінансового лізингу Відповідач здійснив платіж на нових умовах, тобто фактично ТОВ "БУРАН АКТИВ" схвалило правочин, укладений його директором Книжевською К.О.

Представник Відповідача в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття представника Позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.01.2019 не заперечив проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.01.2019, підготовче судове засідання відкладено до 22.01.2019.

22.01.2019 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що ТОВ "БУРАН АКТИВ" не погоджується з доводами викладеними позивачем у відповіді на відзив, а також заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 22.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 02.03.2019 та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 05.02.2019.

01.02.20019 Позивач надав до суду письмові пояснення в яких просить з урахуванням доводів, викладених у заявах позивача по суті справи та даних письмових поясненнях, позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою від 05.02.2019 підготовче судове засідання відкладено до 26.02.2019.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.02.2019 надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що додаткові угоди до Договору фінансового лізингу лише підтверджують намагання відповідача виконати умови договору, а не дійсність спірних Додаткових угод. Також відповідач просить залучити до матеріалів справи довідку від 19.10.2016 про підтвердження проходження військової служби засновника та єдиного учасника ТОВ "Буран Актив"- ОСОБА_1 . на час укладення Додаткових угод.

Крім того, представник відповідача надав до суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, для вирішення питання про те, чи підписував Протокол загальних зборів учасників ТОВ "Буран Актив" від 05.08.2016 року ОСОБА_1 . та чи належить виконаний на зазначеному протоколі підпис ОСОБА_1 .

Ухвалою від 26.02.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 28.02.2019 та відкладено розгляд клопотання Відповідача про призначення почеркознавчої експертизи до наступного судового засідання.

Відповідач 28.02.2019 надав письмові пояснення в яких заперечив проти задоволення позову, та підтримав надане раніше клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Позивач 28.02.2019 надав заперечення проти призначення судової експертизи, в яких зазначив, що встановлення факту підписання або не підписання вищезазначеного документу учасником товариства не змінює спірні правовідносини між позивачем та відповідачем і не впливає на обставини, що дійсно мають значення для даної справи. Призначення та проведення у справі судової почеркознавчої експертизи не спростовує дійсність додаткової угоди від 05.09.2016 р. та відповідно не вплине на вирішення спору.

Ухвалою від 28.02.2019 в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи - відмовлено та призначено колегіальний розгляд справи № 904/5352/18.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 28.02.2019 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Назаренко Н.Г., судді Євстигнеєва Н.М., Суховаров А.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 прийнято справу до розгляду в колегіальному складі суду. Призначено підготовчого засідання на 03.04.2019.

Ухвалою від 03.04.2019 продовжено строк підготовчого засідання до 01.06.2019 та оголошено перерву до 20.05.2019.

У зв`язку з перебуванням члена колегії - судді Євстигнеєвої Н.М. 20.05.2019 у відпустці, судове засідання по справі № 904/5352/18 призначене на цю дату не відбулося.

Ухвалою суду від 23.05.2019 призначено підготовче засідання на 29.05.2019.

В судовому засіданні 23.05.2019 сторони надали заяву в якій проти переходу до розгляду справи по суті не заперечують.

У судовому засіданні 29.05.2019 винесено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у справі та розпочато розгляд справи по суті.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 29.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 між Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (банк-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" (лізингоодержувач - відповідач) укладено Договір фінансового лізингу №4Б16030ЛИ.

Відповідно до п. 1.1. договору, банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку №1 договору (надалі майно). Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а банк передає лізингоодержувачу майно, після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (надалі - лізинг).

На дату укладення цього договору вартість майна становить:194 424 664,00 грн. (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору, розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюється додатком №2.

Відповідно до п. 2.3. договору лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4. договору:

Винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)» у розмірі 500,00 грн. у день укладення цього договору (п. 2.3.1 договору);

Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25 - го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку 2 (п. 2.3.2 договору);

У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 2% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку 2 (п. 2.3.3 договору);

Згідно з п. 2.3.4 договору, лізингоодержувач сплачує банку на відповідний рахунок, зазначений у п. 1.4. цього договору, винагороду за користування майном отриманим в лізинг, у розмірі, що визначається за формулою зазначеною у п. 2.3.4 договору. Розрахунок винагороди здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому - передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у додатку 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим в лізинг, у зазначений термін, винагорода вважається простроченою.

Після першого розрахунку винагороди за період з дати надання майна у лізинг, подальший розрахунок винагороди у наступних періодах відбувається згідно зазначеної формули, де наступні обороти після попереднього розрахунку розглядаються як початкові, «п» і «і» набувають нові первинні значення, а до значення «Аі» за перший день історії кожного наступного періоду розрахунку додається сума непогашеного вхідного остатку заборгованості за предмет лізингу на цю дату. При від`ємному значенні, сума винагороди «V» сплаті не підлягає. Оплата винагороди за користування майном отриманим в лізинг здійснюється в українській гривні.

Відповідно до п. 3.1. договору, передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна зазначеним у додатку №3, що є невід`ємною частиною цього договору. З моменту підписання додатку №3 лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе лізингоодержувач.

Акт прийому-передачі майна сторони укладають та підписують у дату укладання цього договору. З дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна лзингоодержувач приймає його від банку в платне володіння та користування. (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 7.1. договору, у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 9.1. договору, строк дії цього договору з дати підписання по 25.06.2036 року. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору.

01.07.2016 позивач передав, а відповідач прийняв у платне володіння та користування майно загальною вартістю 194 424 664,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі майна №1.

01.07.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу, якою сторони внесли зміни до п. 4.2. договору, та доповнили підпунктом 6.2.20 пункт 6.20 договору.

19.07.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу, якою сторони внесли зміни до п. 1.4. договору, та виклали його зміст в наступній редакції: «Для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває рахунки: - рахунок для сплати вартості предмета лізингу №20713050002010; - рахунок для сплати відсоткової винагороди за лізингом № 20787050000554; - рахунок для сплати винагороди за користування майном отриманим в лізинг № 20783050000503». Зазначена додаткова угода була укладена з використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, згідно з угодою про використання електронного цифрового підпису посиленим сертифікатом ключа від 10.02.2016.

29.07.2016 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу, якою сторони внесли зміни до п. 1.4. та виклали його зміст у наступній редакції: «Для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває рахунки: - рахунок для сплати вартості предмета лізингу №20713050002010; - рахунок для сплати винагород № 20787050000554».

Також, зазначеною додатковою угодою від 29.07.2016, сторони внесли зміни до п. 6.2.11 п. 6.2. виклавши його в наступній редакції: « 6.2.1 Сплачувати банку: - винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)»; - лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); - відсоткову винагороду за користування майном; - інші витрати банка, безпосередньо пов`язані з цим договором».

05.08.2016 між сторонами укладено додаткову угоду, якою сторони внесли зміни до п. 9.1. договору та виклали його зміст в такій реакції: «Строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.2026 року. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору.».

Також, додатковою угодою від 05.08.2016 сторонами внесено зміни у додаток №2 до договору та викладено графік лізингових платежів у новій редакції. Зазначена додаткова угода була укладена з використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, згідно з угодою про використання електронного цифрового підпису посиленим сертифікатом ключа від 10.02.2016.

22.08.2016 між сторонами укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу, в якій сторони внесли зміни до п. 2.3.4 та виклали його зміст у наступній редакції: «п. 2.3.4. лізингоодержувач сплачує банку на відповідний рахунок, зазначений у п. 1.4. цього договору, винагороду за користування майном отриманим в лізинг, у розмірі, що визначається за формулою зазначеною у п. 2.3.4 договору. Розрахунок нарахування та сплати винагороди здійснюється у термін/дату згідно п. 1.3, п. 1.9 договору, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у додатку 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим в лізинг, у зазначений термін, винагорода вважається простроченою.

При від`ємному значенні, сума винагороди «V» сплаті не підлягає.

Сплата винагороди за користування майном отриманим в лізинг здійснюється в українській гривні.». Зазначена додаткова угода була укладена з використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, згідно з угодою про використання електронного цифрового підпису посиленим сертифікатом ключа від 10.02.2016.

25.08.2016 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору, якою внесено зміни до п. 2.3.2 та викладено його зміст у наступній редакції: «п. 2.3.2 Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25 - го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку 2; та фіксований розмір винагороди за користування майном, що складає 84 705 183,00 грн. - в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений у додатку 2». Зазначена додаткова угода була укладена з використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, згідно з угодою про використання електронного цифрового підпису посиленим сертифікатом ключа від 10.02.2016.

04.11.2016 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду, якою сторони з 07.11.2016 змінили п.п. 2.3.2 та п.п. 2.3.3 договору та виклали їх в наступній редакції:

« 2.3.2 Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця, в період з 25 - го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку 2; та фіксований розмір винагороди за користування майном, що складає 84 705 183,00 грн. - в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений у додатку 2».

« 2.3.3. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку 2». Зазначена додаткова угода була укладена з використанням електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа, згідно з угодою про використання електронного цифрового підпису посиленим сертифікатом ключа від 10.02.2016.

17.08.2017 позивач направив відповідачу лист №Э.Upr 1/3-98224, яким повідомив відповідача про порушення останнім умов договору лізингу, у зв`язку з чим станом на 11.08.2017 заборгованість відповідача перед позивачем складає 3 485 968,81 грн. з яких: лізинговий платіж 1 783 712,51 грн.; відсоткова винагорода за користування майном 1 702 256,30 грн.

03.10.2017 позивач направив відповідачу лист №Э.Upr 1/3-118760, яким повідомив відповідача про порушення останнім умов договору лізингу, у зв`язку з чим станом на 03.10.2017 заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 190 677,24 грн. з яких: лізинговий платіж 5 031 137,53 грн.; відсоткова винагорода за користування майном 5 159 539,71 грн.

08.11.2017 позивач направив відповідачу лист №Э.Upr 1/3-135733, яким повідомив відповідача про порушення останнім умов договору лізингу, у зв`язку з чим станом на 06.11.2017 заборгованість відповідача перед позивачем складає 13 853 953,79 грн. з яких: лізинговий платіж 6 524 850,04 грн.; відсоткова винагорода за користування майном 6 805 115,57 грн.; пеня 522 988,18 грн.

Зазначеними вище листами позивач вимагав негайного погашення боргу відповідачем.

29.03.2018 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду, якою сторони доповнили договір пунктом 3.4. та виклали його зміст у такій редакції: « 3.4. Лізингоодержувач самостійно і від власного імені укладає договір на постачання електричної енергії, а також інші договори, які є необхідними для забезпечення експлуатації і належного збереження майна, що є предметом фінансового лізингу».

06.07.2018 позивач направив відповідачу лист №Э.Upr 1/3-317912, яким повідомив відповідача про порушення останнім умов договору лізингу, у зв`язку з чим станом на 06.07.2018 заборгованість відповідача перед позивачем складає 45 637 233,08 грн. з яких: лізинговий платіж 19 011 313,25 грн.; відсоткова винагорода за користування майном 20 520 225,28 грн.; пеня 6 105 694,55 грн. Вказаним листом позивач вимагав негайного погашення боргу відповідачем, а також надати фінансову інформацію відповідно до п.п. 6.2.12. п. 6.2 договору.

Відповідач на вимоги позивача не відреагував, заборгованість за Договором фінансового лізингу №4Б16030ЛИ від 01.07.2016 не сплатив, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Звертаючись до господарського суду із цим позовом позивач зазначає, що відповідачем неналежним чином виконано умови Договору фінансового лізингу №4Б16030ЛИ від 01.07.2016 в частині сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 61 053 882,13 грн., з яких: прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна 24 055 250,78 грн.; прострочена заборгованість з винагороди за користування майном 24 413 709,27 грн.; пеня за порушення грошового зобов`язання 10 724 515,61 грн., що і є причиною виникнення цього спору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Зобов`язання які виникли між позивачем та відповідачем урегульовані договором лізингу, який відповідає статті 806 Цивільного кодексу України статті 292 ГК України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувача на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що Лізингоодержувач, зокрема, зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Судом встановлено, що укладаючи Договір сторони погодили предмет, ціну та строк дії.

На виконання цього договору позивач передав відповідачу предмет лізингу, за користування яким останній взяв на себе зобов`язання розраховуватись згідно з графіком лізингових платежів (Додаток №2 зі змінами).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, відповідачем було прострочено сплату лізингових платежів на загальну суму 24 055 250,78 грн.

Крім того, Лізингоодержувачем було прострочено сплату винагороди за отримане в лізинг майно у сумі 24 413 709,27 грн.

Строк сплати лізингових платежів є таким, що настав, доказів сплати суми лізингових платежів сторони суду не надали.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна у розмірі 24 055 250,78 грн. та простроченої заборгованості з винагороди за користування майном у розмірі 24 413 709,27 грн. - є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 10 724 515,61 грн. пені за порушення грошового зобов`язання за період з 26.08.2017 по 19.10.2018.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 7.1. договору, у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п. 7.9. договору, строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Пунктом 7.10. договору сторони узгодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Отже, за прострочення відповідачем сплати лізингових платежів та винагороди за отримане у лізинг майно, передбачена відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунки пені, здійснені позивачем, суд вважає їх арифметично вірними, обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 10 724 515,61 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, Додаткова угода № б/н від 05.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" та Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК", складена Позивачем всупереч волі Відповідача, та містить електронний підпис особи, яка не мала повноважень на здійснення такого правочинну від імені Відповідача. З огляду на викладене Відповідач вважає зазначену угоду не дійсною.

Суд не погоджується з таким твердження відповідача, з огляду на таке.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді - електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути, заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

10.02.2016р. між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ТОВ "БУРАН АКТИВ" була укладена угода про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа.

Пунктом 2 вказаної угоди сторони засвідчили свою згоду про те, що ведення документообігу, в т.ч. підписання правочинів, угод, договорів, додаткових угод (до договорів на паперовому носії інформації/до договорів, складених за допомогою електронного цифрового підпису) та інших документів, які будуть укладатися/оформлятися сторонами, може здійснюватися як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа, який видано АЦСК.

Таким чином, суд вважає твердження Відповідача, про те що електронний цифровий підпис та печатка можуть використовуватися підприємством лише для подання звітності, а не для укладання договорів та/або додаткових угод до таких договорів суперечить приписам чинного законодавства та умовам укладених між Позивачем та Відповідачем договорів.

Крім того, як вбачається з результатів перевірки файлу додаткової угоди (а.с.45-46), зазначений файл було скріплено не лише електронними підписами представників, але й електронними печатками.

Щодо посилань відповідача на те, що директор ТОВ "БУРАН АКТИВ" не мала достатнього обсягу повноважень на укладення додаткової угоди до договору фінансового лізингу, оскільки виходячи з розміру ціни договору, вирішення питання про його укладання та внесення змін до нього відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства. Відповідач стверджує, що відповідного рішення про зміну строку договору вищим органом товариства не приймалося, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 9.3.18 Статуту ТОВ "БУРАН АКТИВ", вирішення питань отримання короткострокових та довгострокових кредитів та надання майна у заставу чи заклад".

При цьому, за своєю правовою природою договір фінансового лізингу не є ані кредитним договором, ані договором застави (закладу).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2016 загальними зборами учасників ТОВ "БУРАН АКТИВ" було прийнято рішення про укладання договору фінансового лізингу з ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та доручення директору підприємства Кшижевській Катерині Олександрівні підписати всі необхідні документи. Зазначене рішення було оформлено відповідним протоколом від 01.07.2016 (а.с.157).

Таким чином, підписуючи додаткову угоду від 05.08.2016р. до договору фінансового лізингу, директор Кшижевська К.О. не вийшла за межі повноважень, які були їй надані раніше на підставі протоколу Загальних зборів учасників товариства від 01.07.2016р.

У відповідності до приписів ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013р. роз`яснено, що доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні. підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Додатковою угодою від 05.08.2016р. Додаток № 2 до договору фінансового лізингу викладено у новій редакції, згідно якої ТОВ "БУРАН АКТИВ" 25.08.2016р. зобов`язано здійснити черговий платіж в рахунок оплати вартості предмета лізингу в сумі 1 621 691,96 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 96 від 23.08.2016, ТОВ "БУРАН АКТИВ" зі свого поточного рахунку було здійснено платіж в сумі 1 621 691,96 грн. з призначенням платежу "Оплата лізингового платежу за серпень 2016р, зг.дог.ф.л. 4Б16030ЛИ від 01.07.2016р Без ПДВ".

Таким чином, після укладання додаткової угоди від 05.08.2016р. до договору фінансового лізингу Відповідач здійснив платіж на нових умовах, тобто фактично ТОВ "БУРАН АКТИВ" схвалило правочин, укладений його директором Кшижевською К.О.

Заперечення відповідача стосовно того, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за невиконання грошових зобов`язань вирахувані не в межах 6 місячного строку, суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.10. договору сторони узгодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

За таких обставин суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на те, що додаткова угода від 05.08.2016 є несправедливою та суперечить приписам Закону України "Про захист прав споживачів" суд зазначає наступне.

Преамбула Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає, що цей Закон регулює відносини між споживачем товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пункт 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначає споживчий кредит як кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Згідно із ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько- договірними зобов`язанням.

Як вбачається з обставин справи, сторонами договору фінансового лізингу, на підставі якого виникли спірні правовідносини, є суб`єкти господарювання - юридичні особи.

Таким чином, зазначений договір є господарським договором, а не договором споживчого кредитування, а відтак спір у даній справі не є спором, що виникає у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу №4Б16030ЛИ від 01.07.2016 в розмірі 61 053 882,13 грн., з яких: прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна 24 055 250,78 грн.; прострочена заборгованість з винагороди за користування майном 24 413 709,27 грн.; пеня за порушення грошового зобов`язання 10 724 515,61 грн. - підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу №4Б16030ЛИ від 01.07.2016 в розмірі 61 053 882,13 грн., з яких: прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна 24 055 250,78 грн.; прострочена заборгованість з винагороди за користування майном 24 413 709,27 грн.; пеня за порушення грошового зобов`язання 10 724 515,61 грн. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРАН АКТИВ" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 8, офіс 303, код ЄДРПОУ 39653801) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) прострочену заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна у розмірі 24 055 250,78 грн. (двадцять чотири мільйона п`ятдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят грн. 78 коп.); прострочену заборгованість з винагороди за користування майном в розмірі 24 413 709,27 грн. (двадцять чотири мільйона чотириста тринадцять тисяч сімсот дев`ять грн. 27 коп.); пеню за порушення грошового зобов`язання 10 724 515,61 грн. (десять мільйонів сімсот двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятнадцять грн. 61 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 616 700 грн. (шістсот шістнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.06.2019

Суддя Суддя Суддя Н.Г. Назаренко Н.М. Євстигнеєва А.В. Суховаров