Рішення № 82187752, 22.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1726/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.

при секретарі Красновій І.В.

справу розглянуто без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації ,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ»- Самодзен Т.В. звернувся до суду з позивом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації мотивуючи вимоги тим, що 25.04.2016 року о 13 год. в м. Києві водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем д.н. НОМЕР_1 по проспекту М.Бажана не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем д.н. НОМЕР_2 , після чого останній зіткнувся з автомобілем д.н. НОМЕР_3 , що призвело до пошкоджень всіх транспортних засобів та вчинив адміністративне правопорушення.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30.05.2016 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль Hyundai д.н. НОМЕР_2 , який було застраховано згідно Договору добровільного страхування

наземного транспорту № ЦО-05-015403 від 29.03.2016 року у ПрАТ «СТ «Іллічівське».

Вартість матеріального збитку було визначено згідно Звіту № 5165/4 від 06.05.2016 року, який було зроблено на замовлення у ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» та Рахунку - фактури № ПА-03282 від 05.05.2016 року ТОВ «Папитет».

ПрАТ «СТ «Іллічівське» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 154565,16 грн. власнику Hyundai д.н. НОМЕР_2 .

Цивільно правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована вПрАТ «Страхова компанія «Еталон» згідно Полісу АЕ № 3696269.

25 червня 2018 року між ПрАТ «СТ «Іллічівське» та ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» був укладений Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01/25.06.2018 року , відповідно до якого у останнього виникло право вимоги за грошовими зобов`язаннями, згідно п.2 Додатку №1 до Договору № 01/25.06.2018 року до ОСОБА_1

04 липня 2018 року ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ»по телефону було повідомлено відповідача ОСОБА_1 про перехід права вимоги .

16 серпня 2018 року ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» було направлено ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» вимогу про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації. ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» сплатила відшкодування шкоди в рамках ліміту, а саме в розмірі 49 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідач ОСОБА_1 ухвалу суду від 04.03.2019 року про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного провадження та позовну заяву з додатками не отримав, про що свідчить повернутий конверт за закінченням терміну зберігання.

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.

Ч. 2 даної статті вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків».

Таким чином суд приходить до висновку про доцільність проведення спрощеного позовного провадження у даній справі.

У відповідності до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25.04.2016 року о 13 год. в м. Києві водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем д.н. НОМЕР_1 по проспекту М.Бажана не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем д.н. НОМЕР_2 , після чого останній зіткнувся з автомобілем д.н. НОМЕР_3 , що призвело до пошкоджень всіх транспортних засобів та вчинив адміністративне правопорушення.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30.05.2016 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення яка набрала законної сили , є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль Hyundai д.н. НОМЕР_2 , який було застраховано згідно Договору добровільного страхування

наземного транспорту № ЦО-05-015403 від 29.03.2016 року у ПрАТ «СТ «Іллічівське».

Цивільно правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована вПрАТ «Страхова компанія «Еталон» згідно Полісу АЕ № 3696269.

Згідно Звіту № 5165/4 від 06.05.2016 року «Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу» складеного ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Hyundai д.н. НОМЕР_2 , склала з урахуванням ПДВ, але без врахування ВТВ 154697,52 грн.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Так, ПрАТ «СТ «Іллічівське» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 154565,16 грн. власнику автомобіля Hyundai д.н. НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно частини другої ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд вважає, що право вимоги яке виникає в порядку та на умовах передбачених ст. 993 ЦК України, а також ст. 27 Закону України «Про страхування», є суброгаційним, а відповідний обов`язок відшкодування шкоди винною особою, з огляду на положення ст. 1166 ЦК України є деліктним зобов`язанням.

Положеннями ст. ст. 512, 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках встановлених законом, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зокрема положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п .27 постанови № 4 від 01 березня 2013р., що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Так, у випадку суброгації, відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні, із збереженням самого зобов`язання, на підставі договору страхування, а також ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування». У випадку регресу, одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється нормами ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

25 червня 2018 року між ПрАТ «СТ «Іллічівське» та ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» був укладений Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01/25.06.2018 року , відповідно до якого у останнього виникло право вимоги за грошовими зобов`язаннями, згідно п.2 Додатку №1 до Договору № 01/25.06.2018 року до ОСОБА_1

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання фінансових послуг факторингу № 01/25.06.2018 рокув переліку регресивних вимог міститься право вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 154565,16 грн.

16 серпня 2018 року ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» було направлено ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» вимогу про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації. ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» сплатила відшкодування шкоди в рамках ліміту, а саме в розмірі 49 000 грн.

Так, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування"передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правопорушення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 ЦК України та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-1У «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-1У).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-1У (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-1У).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-1У страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-1У (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується у відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем правомірно заявлені вимоги до відповідача оскільки право вимоги до ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» відповідно до ст. 993 ЦК перейшло у межах фактичних витрат ПрАТ «СТ «Іллічівське» за відповідним договором факторингу, який ніким не оспорений і є дійсним.

Відповідно ПрАТ «Страхова компанія «Еталон»сплатила ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» лише частину страхового відшкодування в розмірі 49000 грн. , а тому згідно з договором факторингу ТОВ «МАРКС.КАПІТАЛ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 у сумі 105565,16 грн.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

По даній справі відповідач має сплатити позивачу судовий збір в розмірі -1762 грн.

Враховуючи наведене та керуючись , ст.ст. 3, 1187,1188,1192,1190 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 14, 76-82, 95,141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» матеріальну шкоду в сумі 105565,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» судовий збір в сумі 1762 грн.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ»(код ЄДРОПУ 37686922, МФО 300647, юридична адреса: м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 14-А/22, адреса для листування: м. Київ, вул. Саксаганського, 38 Б, п/р № НОМЕР_4 в АБ "Кліринговий Дім")

Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_5 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безспосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: