Рішення № 82184751, 28.05.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18067/13-ц

Провадження № 2/638/922/19

Ч А С Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«28» травня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Семіряд І.В.,

За участю секретаря Тягунової Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача ОСОБА_3 - Служба у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № PML 702/219/2006/1 від 16 квітня 2007 року.

З урахуванням уточнених позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , стягнути на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № ML-702/219/2006 від 19 грудня 2006 року у загальному розмірі 7 068 452,96 (сім мільйонів шістдесят вісім тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 96 копійок) грн., та звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 , та двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З метою збереження предмету іпотеки до її реалізації, передати предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_8 та двокімнатну квартира за адресою : АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 в управління Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами, укладання договорів оренди предмету іпотеки з правом отримання орендної плати.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_18 подала через канцелярію суду клопотання про ухвалення часткового рішення у відповідності до положень ч.3 ст.259 ЦПК України в частині пред`явлених позовних вимог до ОСОБА_6 про звернення стягнення на належну їй квартиру, яка наразі являється самостійним об`єктом нерухомого майна. В обґрунтування клопотання вказала, що вимоги позивачем пред`явлено про звернення стягнення на два окремих об`єкти нерухомого майна, утворених в результаті поділу дворівневої квартири, зазначила що до нинішніх власників відбувався перехід права власності в різні способи. Належна ОСОБА_7 квартира була відчужена в ході ліквідаційної процедури боржника визнаного банкрутом з припиненням іпотеки. Зауважувала перед судом на тривалості розгляду справи. Також вказала, що до участі у справі на стороні відповідача ОСОБА_3 залучено третіх осіб, що є додатковим ускладненням спільного розгляду позовних вимог відносно двох окремих об`єктів нерухомого майна.

Представник позивача Вельковський С.В. подав суду заяву про розгляд справи, призначений на 28 травня 2019 року за його відсутності. Уточнений позов підтримав повністю, просив його задовольнити, не заперечував проти винесення часткового рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_6 , про що надав суду відповідну заяву.

Відповідач - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, направила до суду відзив на уточнений позов, в якому просила відмовити в задоволенні пред`явлених до неї позовних вимог, а також просила одночасно з постановленням рішення по справі скасувати заходи забезпечення позову, вжиті судом відносно належної їй квартири.

Представники відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_19, ОСОБА_18 подали до суду заяву, якою просили розгляд справи призначений на 28 травня 2019 року провести за їх відсутності. Пред`явлені до ОСОБА_6 позовні вимоги не визнали, просили суд залишити їх без задоволення та наполягали на вирішенні питання про скасування арешту, накладеного на спірну квартиру в якості забезпечення позову, одночасно з ухваленням часткового рішення по справі в порядку ч.9 ст.158 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не сповістила.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідач ОСОБА_3 - ОСОБА_20 в судове засідання не з`явилась, подала клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, призначеному на 28 травня 2019 року. Проти задоволення клопотання представників відповідача ОСОБА_6 про ухвалення часткового рішення не заперечувала, в частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_6 покладалась на розсуд суду, про що надала відповідну заяву до матеріалів справи.

Треті особи на стороні відповідача ОСОБА_3 - Служба у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч.3 ст.259 ЦПК України якщо в одному провадженні об`єднані кілька взаємопов`язаних самостійних вимог, суд може ухвалити щодо будь-якої вимоги часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог.

Суд враховуючи думку учасників справи приходить до висновку про ухвалення часткового рішення в частині позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 .

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Згідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до укладеного 12 грудня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», який є правонаступником 19 грудня Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк») та ОСОБА_1 Кредитного договору № ML-702/219/2006, ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 200000,00 доларів США (двісті тисяч доларів США 00 центів), строком до 19 грудня 2031 року, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених в Кредитному договорі.

У порушення умов Кредитного договору ОСОБА_12 не здійснює погашення кредиту та сплати відсотків у строки та в розмірах, встановлених Кредитним договором.

У зв`язку з вищевикладеним, заборгованість ОСОБА_12 за Кредитним договором, складає:

- заборгованість за кредитом 162 121,46 (Сто шістдесят дві тисячі сто двадцять один долар США 46 центів) доларів США,

- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом 85798,97 (Вісімдесят п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім доларів США 97 центів) доларів США,

Загальна сума заборгованості за кредитом та відсотками складає 247 920,43 дол. США, що в перерахування за курсом НБУ станом на 05.09.2013р. складає 1 981 627,99 грн.

- пеня за прострочення виконання зобов`язань за Кредитним договором 5 086 824,97 грн.

Загальна сума заборгованості з урахуванням пені складає 7 068 452,96грн.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед Позивачем за Кредитним договором був укладений - договір іпотеки № PML 702/219/2006/1 від 16 квітня 2007 року, укладений між Позивачем та ОСОБА_5 .

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору іпотеки предметом іпотеки є п`ятикімнатна квартира, загальною площею 185,3 квадратних метри, житловою площею 98,7 квадратних метри, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.04.2007 по справі №2-3952/07 в порядку самочинного перепланування та переобладнання дворівневої ізольованої визнано право власності на дві ізольовані квартири після реконструкції за ОСОБА_5 (іпотекодавцем), що утворилися після реконструкції п`ятикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, за вказаним рішенням вказана квартира була реконструйована в двокімнатну квартиру за адресою : АДРЕСА_1 та двокімнатну квартиру за адресою : АДРЕСА_1 .

В подальшому, квартира за адресою: АДРЕСА_1 була реалізована в межах процедури банкрутства ФОП ОСОБА_5 у справі №5023/4676/12, що перебувала в провадженні Господарського суду Харківської області. Згідно інформаційної довідки, станом на момент розгляду справи вказана квартира належить на праві власності ОСОБА_6 .

Стосовно позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6 , суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 утворена внаслідок поділу дворівневої п`ятикімнатної квартири (розташованої на 4-му та 5-му поверхах), яка була предметом іпотеки за Договором іпотеки (майнової поруки) №PML 702/219/2006/1 від 16 квітня 2007 року.

За змістом статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням ).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2007 року у цивільній справі №2-3952/07 право власності після поділу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визнано за іпотекодавцем ОСОБА_5 .

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки 16 квітня 2007 року).

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Порядок державної реєстрації іпотек у спірний період регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (втратив чинність 01 січня 2013 року; далі - Тимчасовий порядок).

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду (пункти 25, 26 Тимчасово порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

07 листопада 2012 року постановою господарського суду Харківської області по справі №5023/4676/12 ФО-П ОСОБА_5 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Вказаною постановою, разом з іншим скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкові застави. Встановлено, що накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається (Т. 3 а.с. 34 - 37).

05 грудня 2012 року ухвалою господарського суду Харківської області задоволено клопотання ліквідатора про скасування заборон та обтяжень на нерухоме майно банкрута, а саме: скасовано заборону на нерухоме майно банкрута - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (код НОМЕР_2 ), об'єкт обтяження: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 4813032, контрольна сума: 3892 В17Е4Д ( Т . 3 а.с. 38-39).

Наявні в матеріалах справи копії вказаних судових рішень містять відмітки про набрання ними законної сили.

Оскільки, за положеннями ч.1 ст.52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення, то до ліквідаційної маси було включено квартиру АДРЕСА_1 .

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Зміни внесені до Закону про банкрутство, зокрема до ст.ст. 47-49, якими встановлено загальні положення про банкрутство суб`єкта підприємницької діяльності - громадянина, Законом України від 22.09.2011р. № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", який набрав чинності 16 жовтня 2011 року, в даному випадку не застосовуються до процедури продажу майна банкрута ФО-П ОСОБА_5

Положеннями пункту 2 Прикінцевих положень вказаного закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Судом встановлено, що кредитний договір між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач по справі, та позичальником - ОСОБА_1 укладено 19 грудня 2006 року.

Згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено.

28 грудня 2012 року на Товарній біржі «Всеукраїнський торгівельний центр» було проведено аукціон з реалізації майна банкрута, в тому числі квартири АДРЕСА_1 , переможцем якого став ОСОБА_16 .

24 січня 2014 року ліквідатор ФО-П ОСОБА_5 - арбітражний керуючий Бєляєва Олена Володимирівна на підставі протоколу №1 проведення аукціону на Товарній біржі «Всеукраїнський торгівельний центр» від 28 грудня 2012 року уклала з ОСОБА_16 договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений ПН ХМНО Макушевою Н.В. за реєстровим №167 (Т.3 а.с. 42 - 47).

Як вбачається з Розділу 3 вказаного договору купівлі-продажу грошові кошти за відчужену квартиру були отримані ліквідатором від покупця до підписання договору, підписанням договору сторони засвідчили факт повного розрахунку та відсутність у них взаємних претензій матеріального та іншого характеру один до одного.

Згідно п.1.5. вказаного договору купівлі-продажу на момент його нотаріального посвідчення нотаріусом перевірялась відсутність заборон відчуження, арештів, іпотек, інших речових прав та податкових застав за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

08 квітня 2014 року було здійснено відчуження квартири ОСОБА_17 за договором купівлі-продажу, посвідченим ПН ХМНО Гуменною Л.П. за реєстровим №1172 (Т.3 а.с. 48 - 49).

11 квітня 2014 року ОСОБА_17 передає вказану квартиру за договором дарування, посвідченим ПН ХМНО Горішнім Є.В. за реєстровим №588 своїй доньці ОСОБА_6 (Т.3 а.с. 50 - 51).

Згідно зі статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна. Відповідно до статті 28 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ «Про заставу» застава припиняється в разі примусового продажу заставленого майна.

Належна ОСОБА_7 двокімнатна квартира, що входила до складу п`ятикімнатної квартири та яка була предметом іпотеки за договором іпотеки від 16 квітня 2007 року, відчужена в процесі ліквідаційної процедури боржника - ФО-П ОСОБА_5 , визнаного банкрутом.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини сьомої статті 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Виходячи з вищевикладеного, підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 - відсутні, оскільки квартира була відчужена в процесі діючої ліквідаційної процедури боржника, а судові рішення якими було вилучено записи про обтяження є чинними.

В постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року по справі №6-2684цс15 було сформовано правову позицію, що особа, до якої перейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусу іпотекодавця і на таке майно не може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 38, 39 Закону України «Про іпотеку».

Даної правової позиції дотримується Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду в наступних постановах від 06 березня 2018 року у справі №640/19896/13-ц (провадження № 61-884св18); від 11 квітня 2018 року у справі № 638/18822/13-ц (провадження № 61-5239 св 18).

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, судові витрати в частині позовних вимог до ОСОБА_6 в даному випадку необхідно покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 16, 526, 599, 624, 1050 ЦК України, ст.ст. 7, 33, 34, 35, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», ч.3 ст.259, ст.ст.263, 265, 272, 280, 284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ: 36789421) до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 січня 2015 року, а саме: арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).

Продовжити провадження в частині позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ: 36789421) про звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Розгляд справи призначити на 03 липня 2019 року о 15 год. 30 хв.

Часткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи часткове рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Часткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги часткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - І.В. Семіряд