Вирок № 82182630, 04.06.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3082/18

Провадження № 1-кп/344/235/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючого-судді Хоростіля Р.В.,

з участю секретарів Гула Р.М., Басюк С.Р.,

прокурорів Поповича Н.М., Данищука Д.М.,

представника потерпілого Любчика С.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1

та його захисника Клюби П.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого водієм-охоронником в ТзОВ «Арте-Плюс», одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2017 року близько 05год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 211540» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався проїзною частиною дороги вул. Кармелюка в напрямку вул. Набережна ім. В.Стефаника в м. Івано-Франківськ. В цей час по нерегульованому пішохідному переході, який знаходиться на вул. Кармелюка, поряд із будинком № 42-А в м. Івано-Франківськ, розпочав перетинати проїзну частину ділянки дороги ОСОБА_2 , який рухався зліва на право відносно напрямку руху автомобіля. Водій ОСОБА_1 , не надавши переваги в русі пішоходу, проявивши неуважність, маючи об`єктивну можливість бачити, що через пішохідний перехід рухається пішохід, продовжив рух не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_2

При цьому, водій ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п.2.3. б), відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;

п.4.16. а), згідно з яким пішоходи мають право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

п.12.1., відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п.18.1., в якому зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_2 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 122/65-Д від 26.10.2017 року отримав тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці лівої нижньої кінцівки, що викликало необхідність проведення операції: ПХО рани з видалення розміщених нежиттєздатних м`яких тканин відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів у даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу та дають можливість вирішити долю речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини порушення ним Правил дорожнього руху України та вчинення 31 березня 2017 року близько 05год. на вул. Кармелюка в м. Івано-Франківськ дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішоходу ОСОБА_2 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження. Зазначив, що завдані збитки потерпілому в сумі близько 5000грн. він добровільно відшкодував. У вчиненому ОСОБА_1 щиро розкаявся та просив суд звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, щодо яких не позбавлений батьківських прав.

Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості; дані про особу винного; його молодий вік; стан здоров`я та його майновий стан; те, що він офіційно працює водієм-охоронником в ТзОВ «Арте-Плюс», де характеризується позитивно; одружений; має на утриманні двох неповнолітніх дітей - доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває; раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає повне та беззастережне визнання вини, щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Крім цього, з досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається низька ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, а виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить небезпеки для суспільства.

Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, представника потерпілого та сторони захисту, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити основне покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Крім цього, судом поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, яким на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» не виповнилося 18 років, та щодо яких обвинувачений не позбавлений батьківських прав. Обвинувачений ж вчинив злочин невеликої тяжкості до набрання чинності цим Законом, отже на нього поширюється дія цього Закону і останній не заперечив проти застосування щодо нього амністії. Інших перешкод для застосування амністії та звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання - судом не встановлено. За таких обставин, відповідно до ст. 86 КК України та на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 слід звільнити від відбування призначеного покарання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 слід залишити без розгляду, оскільки останній написав про це відповідну заяву (а.п. 111 т. 1).

Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого, а долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 86 КК України та на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного за цим вироком покарання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 2495 (дві тисячі чотириста дев`яносто п`ять) гривень 64 копійки процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз.

Речовий доказ - автомобіль марки «ВАЗ 211540» номерний знак НОМЕР_2 (постанова від 31.03.2017 року), який повернутий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 (постанова слідчого від 10.04.2017 року) - вважати йому повернутим.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники судового провадження мають право отримати його копію в суді.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Р.В. Хоростіль