Ухвала суду № 82182303, 03.06.2019, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1524/19

Провадження № 2-з/191/13/19

У Х В А Л А

іменем України

03 червня 2019 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого- судді Бондаренко Г.В.,

За участі секретаря – Лободи Т.О.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове заяву голови Селянського (фермерського) господарства «НАДІЯ» про забезпечення позову у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Надія» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовною заявою Селянського (фермерського) господарства «НАДІЯ» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

31.05.2019 року головою Селянського (фермерського) господарства «НАДІЯ» ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що на даний час, спірну земельну ділянку, а саме - земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 6,63 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району, Дніпропетровської області та яка є власністю відповідача ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , незаконно (самозахват) засіяло сільськогосподарськими культурами приватне підприємство « Марівське», яке за наявності діючого договору оренди земельної ділянки між СФГ «Надія» та ОСОБА_1 , уклало з останнім договір оренди спірної земельної ділянки в 2012 році. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 15.04.2019 року договір оренди спірної земельної ділянки між ПП «Марівське» та ОСОБА_1 визнано недійсним та скасована його державна реєстрація.

Оскільки на спірній земельній ділянці в теперішній час незаконно , з відома відповідача, виконуються польові роботи (культивація, прополка, внесення гербіцидів, добрива тощо), позивач вважає, що існує високий ризик того, що відповідач може зібрати врожай та в подальшому розпочати сільськогосподарські роботи на спірній земельній ділянці і це призведе до значних збитків. На думку позивача, належне забезпечення позову можливе шляхом заборони ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , вчиняти будь-які дії, пов`язані з володінням чи користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 6,63 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), яка знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, як то обробіток землі, внесення добрив чи засобів захисту рослин, збір, посів чи висадка сільськогосподарських культур та будь-які інші дії (роботи чи заходи), пов`язані з доступом до вказаної земельної ділянки чи її використанням у будь-який спосіб.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити поновлення його порушених прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки такий захід необхідно застосувати з метою забезпечення виконання умов договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.01.2009 року між С(Ф)Г « ОСОБА_3 » та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, загальною площею 6,63 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , та який зареєстрований 10 березня 2009 року у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК за №040913100635, строком на 10 (десять) років, а також з метою недопущення збитків, які будуть завдані позивачу у разі неможливості використання даної земельної ділянки за її цільовим призначенням з вини відповідача.

Крім того, позивач вважає, що доцільним також буде забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за цивільним позовом, вчинення реєстраційних дій та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яких відомостей щодо речових прав похідних від права власності щодо спірної Земельної ділянки загальною площею 6,63 га. кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

Доцільність встановлення такого виду забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач в будь-який момент розгляду справи у суді щодо визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на той самий строк і на тих самих умовах та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки може провести реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за іншим орендарем. Таким чином, зникне предмет позову та розгляд справи стане недоцільним та неефективним.

Зустрічне забезпечення направлено на створення певних гарантій відшкодування можливих для відповідача збитків. Враховуючи вищенаведене та те, що Позивач на даний момент являється законним орендарем спірної земельної ділянки щодо якої подається позов, то Позивач вважає що необхідності застосовувати зустрічного забезпечення позову відсутнє.

В той же час, якщо суд прийде до висновку, що таке забезпечення є необхідним та доцільним, то позивач може запропонувати внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом.

Просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , вчиняти будь-які дії, пов`язані з володінням чи користуванням земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 6,63 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), яка знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, як то обробіток землі, внесення добрив чи засобів захисту рослин, посів чи висадка сільськогосподарських культур та будь-які інші дії (роботи чи заходи), пов`язані з доступом до вказаної земельної ділянки чи її використанням у будь-який спосіб; Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за цивільним позовом, вчинення реєстраційних дій та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-яких відомостей щодо речових прав похідних від права власності щодо спірної Земельної ділянки загальною площею 6.63 га. кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.

В судовому засіданні представник позивача С(Ф)Г « ОСОБА_3 » ОСОБА_4 заяву про забезпечення позову підтримав, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача Наконечна Т.М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви С(Ф)Г «Надія» про забезпечення позову, надала суду заяву про застосування зустрічного забезпечення, але не визначила розмір такого забезпечення.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи №191/1524/19, прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Як зазначено в Постанові Пленуму № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається в будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права, яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру передбачено і п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст.2 ЦПК України.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суддя враховує також практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення у Справі (заява N 60750/00) " Шмалько проти України" від 20.07.2004 року. Так, згідно п. 43 вказаного рішення: « Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на

доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень… Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» .

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин між сторонами є договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 6,63 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), яка знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та яка є власністю ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 .

Згідно ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

У частині 1 ст.775 ЦК України передбачено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.

Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 15.04. 2019 року С(Ф)Г «Надія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Предметом позову у даній справі- є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1200378282013 від 21.06.2013 року земельна ділянка, площею 6,63 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 04.05.2012 року ОСОБА_1 .

Відповідно до договору оренди земельної ділянки, 01.01.2009 року між С(Ф)Г « ОСОБА_3 » та ОСОБА_1 укладено договір земельної ділянки, загальною площею 6,63 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , та який зареєстрований 10 березня 2009 року у книзі реєстрації договорів оренди в Синельниківському відділі ДРФ Центру ДЗК за №040913100635, строком на 10 (десять) років.

Орендарями вчиняються дії щодо користування земельними ділянками в межах здійснення своєї господарської діяльності, яка, згідно положень ст.ст.149-153 ЦПК України та роз`яснень, наданих у п.4 постанови пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, є охоронюваною та не може бути обмежена шляхом забезпечення позову.

Згідно ст.25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Частиною 1 ст.95 ЗК України встановлено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Співмірність у застосуванні заходів забезпечення позову передбачає дотримання судом такого балансу інтересів сторін, що виключає як надмірні негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову для приватних прав та інтересів відповідача, так і негативні наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів для прав та інтересів позивача, пов`язаних із публічних інтересів правосуддя, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обмеження можливості відповідача в володінні спірною земельною ділянкою, порушують його право як власника, яке є непорушним.

Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову.

Отже, суд вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову та заборонити ОСОБА_1 будь-яким чином розпоряджатись вказаною земельною ділянкою, а саме ( передавати її в користування іншим особам чи розпоряджатись земельною ділянкою будь-яким іншим способом), так як дані обставини матимуть наслідком істотно ускладннення чи унеможливллення виконання рішення суду або відсутність можливості ефективно захистити або поновити порушені чи оспорювані права або інтереси позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

З врахуванням викладеного суді дійшов до висновку про те, що заява С(Ф)Г « ОСОБА_3 » про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-152 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Селянського (фермерського) господарства «НАДІЯ» про забезпечення позову – задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , будь-яким чином розпоряджатись (передавати її в користування іншим особам чи розпоряджатись земельною ділянкою будь-яким іншим способом) земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 6,63 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), яка знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, як то обробіток землі, внесення добрив чи засобів захисту рослин, посів чи висадка сільськогосподарських культур та будь-які інші дії (роботи чи заходи), пов`язані з доступом до вказаної земельної ділянки чи її використанням у будь-який спосіб третіми особами.

Заборонити суб`єктам державної реєстрації: державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі, нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо речових прав похідних від права власності щодо спірної земельної ділянки загальною площею 6.63 га кадастровий номер НОМЕР_1 , яка знаходиться на території Гірківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3

Строк пред`явлення ухвали до виконання – протягом трьох років до 03.06.2022 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.

На ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання – після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо ухвалу не буде скасовано.

Суддя: Г. В. Бондаренко