Рішення № 82180218, 29.05.2019, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1918/18

2/171/116/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря Титаренко Л.Б.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно уточненої позовної заяви позивач зазначає, що 17.07.2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту №2000169360 відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 6420,72 грн. для придбання товару та послуг зі страхування. Кредит надавався строком на 24 місяці з 17.07.2012 року по 17.07.2014 року, розмір процентної ставки склав 0,01 % річних. Для придбання товарів та послуг банк надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі (п.1.2.1 кредитного договору). Також разом із наданням позичальнику споживчого кредиту, банк також відкриває кредитний картковий рахунок та видає кредитну картку позичальнику, про що зазначено в розділі 2 кредитного договору. Позивач вказує, що таким чином даним кредитним договором банк та позичальник підтвердили факт укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) на підставі правил користування кредитною карткою MasterCard Standard. Відповідно до п.2.2 кредитного договору, банк відкриває держателю картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання карти. Також, банк в порядку передбаченому договором надає позичальнику кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії до карткового рахунку у розмірі, що передбачений угодою, а позичальник приймає кредит і зобов`язується повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені угодою. За користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку, на дату укладання угоди розмір процентів становить 1,99 % на місяць по операціях розрахунків карткою за товари та послуги та в мережі Інтернет, 2,99 % на місяць по операціях зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки (п.2.9). Держатель зобов`язаний щомісячно погашати в повному обсязі суму мінімального платежу, розмір якого визначається в звіті-рахунку. Після виконання позичальником боргових зобов`язань за розділом 1 цього договору умови розділу 2 продовжують свою дію (п.3.18 кредитного договору).

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору факторингу від 22.12.2014 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором №2000169360 від 17.07.2012 року укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором №2000169360 (карта) від 17.07.2012 року, станом на 13.06.2018 року за відповідачем існує заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що складає 26382,95 грн., а саме: 20044,70 грн. – залишок заборгованості за кредитом; 6338,25 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

Ухвалою суду від 19.10.2018 року у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених в уточненій позовній заяві. Пояснила, що відповідач користувався кредитною карткою банку та коштами, що вбачається згідно виписки з особового рахунку позивача. Зазначила, що станом на 22.12.2014 року у відповідача вже існувала заборгованість перед банком у сумі 26382,95 грн., яка складається з: 20044,70 грн. – залишок заборгованості за кредитом; 6338,25 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Вказала, що повідомлення ОСОБА_1 від 28.11.2016 року за №6106 до матеріалів справи долучено помилково. Просила задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що визнає позов на суму заборгованості, зазначену в повідомленні 805,92 грн.-сума простроченого кредиту та 337,14 грн.-сума прострочених відсотків за користування кредитом, оскільки згідно умов договору він отримав споживчий кредит на придбання товару в сумі 6420 грн. 72 коп., який частково сплатив. Кредитну картку з встановленим кредитним лімітом від банку він не отримував та не користувався нею.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строків позовної давності, оскільки договір споживчого кредиту №2000169360 між позивачем та відповідачем було укладено 17.07.2012 року, виконати всі зобов`язання за вищезазначеним договором відповідач повинен був не пізніше 17.07.2014 року, що в свою чергу значить, що при відсутності платежу в зазначений строк, з наступного дня позивачу стає відомо про порушення його права, у зв`язку з чим починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою захисту своїх прав, таким чином строк позовної давності сплив 17.07.2017 року, а позивач звернувся до суду лише 19.09.2018 року. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не довів, що між позивачем та ОСОБА_1 виникли правовідносини щодо надання відповідачу кредиту шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії до карткового рахунку, оскільки банком не надано на підтвердження вказаних правовідносин належних та допустимих доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту № 2000169360 від 17.07.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 6420,72 грн., строком на 24 місяці та розміром процентної ставки 0,01 % річних з остаточною датою повернення кредиту 17.07.2014 року (а.с. 5-6).

Згідно п.п. 1.5.4., 1.5.5., 1.5.6. договору про надання споживчого кредиту № 2000169360 від 17.07.2012 року в разі порушення позичальником строків або суми сплати будь-якого з щомісячних платежів, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором. В цьому разі позичальнику рекомендованим листом надсилається вимога. Підстави виникнення права на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав регулюються чинним законодавством України. Якщо банк на основі умов даного договору вимагає повернення споживчого кредиту, таке повернення здійснюється позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання вимоги. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов даного договору вимога банку втрачає чинність. У випадку невиконання позичальником умов вимоги, банк має право звернутись до відповідного суду для стягнення заборгованості за договором в примусовому порядку (а.с. 5).

Згідно графіку платежів від 17.07.2012 року ОСОБА_1 банком встановлено щомісячні платежі на залишок заборгованості в розмірі 380 грн. до 17.07.2014 року (а.с.7).

Відповідно до договору факторингу № 22/12/14/1-1 від 22 грудня 2014 року ПАТ «ОТП Банк» (клієнт) та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (фактор) уклали договір факторингу відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками в розмірі портфеля заборгованості; фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами (а.с.19-22).

З повідомлення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» №6106 від 28.11.2016 року встановлено, що позивач звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості по кредитному договору №2000169360 від 17.07.2012 року, яка на дату відступлення склала 1143,06 грн. (805,92 грн. – сума простроченого кредиту; 337,14 грн. – сума прострочених відсотків за користування кредитом), оплату якої йому необхідно здійснити протягом 10 днів з моменту отримання даного листа (а.с.10).

Відповідач визнав позовні вимоги на суму 1143, 06 грн., визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а тому відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України вказане є підставою для задоволення позову в цій частині.

Проте, представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за споживчий кредит.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено з договору про надання споживчого кредиту № 2000169360 від 17.07.2012 року вказаний договір в частині надання кредиту в сумі 6420 грн. 72 коп. укладено строком на 24 місяці, а згідно графіку від 17.07.2012 року граничний строк сплати щомісячного платежу за кредитом 17.07.2014 року. З повідомлення ТОВ «ОТП Факторинг Україна», надісланого ОСОБА_1 28.11.2016 року позивач зазначив, що заборгованість відповідача за вищезазначеним договором перед ПАТ «ОТП Банк» на дату відступлення (22.12.2014 року) склала 1143 грн. 06 коп., а отже з вказаної дати позивач міг довідатися про порушення свого права.

Таким чином перебіг позовної давності щодо вимоги про захист порушеного права у вказаній частині кредитного договору розпочався з 22.12.2014 року та сплив 22.12.2017 року. Проте, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з позовом до суду звернувся лише 19.09.2018 року, що є підставою для відмови у задоволенні вимог в частині надання споживчого кредиту за спливом позовної давності.

Що стосується посилання позивача на те, що даним кредитним договором банк та позичальник підтвердили факт укладення між ними договору про видачу та обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток (приватних) на підставі правил користування кредитною карткою MasterCard Standard, а також, що відповідно до п.2.2 кредитного договору, банк відкрив відповідачу картковий рахунок в гривнях та випустив кредитну картку та таким чином позивач надав позичальнику кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії до карткового рахунку у розмірі, що передбачений угодою, а позичальник прийняв кредит і зобов`язується повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені угодою слід зазначити наступне.

Як вбачається у п.2.2 договору про надання споживчого кредиту встановлено, що за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та прийняття банком позитивного рішення щодо надання держателю кредиту, банк відкриває держателю картковий рахунок в гривнях та випускає кредитну картку типу MasterCard Standard, а також виконує розрахункове обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням кредитної картки, її реквізитів чи без використання картки. Згідно застереження, викладеного в даному пункті договору передбачено, що підписанням цього договору держатель підтверджує та погоджується, що дані держателя зазначені в цьому договорі та умови, що стосуються відкриття карткового рахунку викладені в угоді та договорі є заявою держателя на відкриття карткового рахунку та отримання кредитної картки; картка, реквізити карткового рахунку, розмір кредитного ліміту, а також інша інформація надання якої необхідне у відповідності до чинного законодавства, надсилається держателю поштою за адресою, зазначеною в цьому договорі; після отримання держателем картки та за умови її активування за допомогою телефону за номером, що зазначений на ній, банк має право надіслати ПІН-код на поштову адресу держателя зазначену в цьому договорі (а.с.5).

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження надіслання та отримання відповідачем кредитної картки, а також іншої інформації, передбаченої вищезазначеним пунктом договору, а також активування кредитної картки ОСОБА_1 та надіслання йому ПІН-коду на поштову адресу. А отже, відкриття банком відповідачу карткового рахунку в гривнях та випуск кредитної картки типу MasterCard Standard та таким чином надання позичальнику кредиту шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії не доведено.

Аргументи позивача про те, що надання позичальнику кредиту шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії до карткового рахунку у розмірі, що передбачений угодою підтверджується випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 (а.с.94-128) суд не бере до уваги, оскільки згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вищенаведених обставин в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми боргу за кредитом наданим шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії до карткового рахунку слід відмовити за недоведеності позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати згідно ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,12,13,76-81,89,141,263-265,273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 03.06.2019 року.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», місцезнаходження за адресою: вул. Фізкультури, 28-Д, м.Київ, код ЄДРПОУ 36789421.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

СуддяЛ. І. Кодрян