Рішення № 82178710, 20.05.2019, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/288/19

Провадження № 2/682/401/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :

головуючого судді Зеленської В.І,

з участю секретаря судових засідань Козир О.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з участю сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агенства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області про стягнення заробітної плати за відпрацьований надурочний робочий час,

в с т а н о в и в:

31.01.2019 р ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного агенства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області про стягнення нарахованої, але не виплаченої доплати за відпрацьований робочий час надурочно в розмірі 19154,28 грн, 10000 грн моральної шкоди та сплачений судовий збір.

У вступному слові та в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Горщар Б.А.пояснили, що 19.02.2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та врегулювання рибальства в Хмельницькій області. Заробітна плата позивача складалась з посадового окладу, доплати за ранг, доплати за вислугу та доплати за роботу в надурочний (ненормований) робочий час у розмірі 25% посадового окладу за відпрацьований час, як передбачено у п. 11 Розділу ІІІ "Оплата праці" та п. 3.1 Розідлу VI "Соціальні пільги та гарантії" Колективного договору . Однак, за 2014-2018 роки надбавка за надурочний робочий час Фльонсу П.В. не нараховувалась та не виплачувалась, що є істотним порушенням конституційних прав та соціальних гарантій позивача. Згідно розрахунку відповідачем не донараховано та не виплачено позивачу заробітну плату у такому розмірі: за 2014 рік - 1908,20 грн; за 2015 рік - 3681,61 грн; за 2016 рік - 4038,11 грн; за 2017 рік - 6091 грн; за 2018 рік - 3434,33 грн, а всього - 19154,28 грн. Розрахунок проведено відповідно до норм Колективного договору та встановленого розміру посадового окладу. Факт роботи позивача в надурочний час стверджується подоржніми листами, відповідними наказами керівника, протоколами про адміністративні правопорушення, складені інспектором рибоохорони за період з 01.01.2014 р по 26.07.2018 р., щоденником головного інспектора рибоохорони ОСОБА_3 , актами вилучення безгосподарного майна, складеними інспектором рибоохорони Федорчуком О.М. за період з 01.01.2014 р по 26.07.2018 р. Крім цього, порушенням права на оплату праці позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у його моральних стражданнях з приводу порушення трудових прав, втрати нормальних життєвих зв`язків. Недоплата заробітку вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя та утримання сім`ї, в тому числі непрацездатної дружити на малолітньої дитини. Внаслідок невиплати заробітної плати в повному розмірі та у встановлені строки, позивачу нараховано пенсію в меншому розмірі, що погіршує його майновий стан. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 10000 грн. На підставі викладеного просять позов задовольнити.

Представник відповідача Державного агенства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області - голова ліквідаційної комісії Полудняк А.О. у письмовому відзиві на позов та в судовому засіданні 13 березня 2019 р просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необгрунтованістю. ОСОБА_1 був призначений на посаду водія наказом №15-к від 18.02.2013 року - з 19.02.2013 року. У цьому наказі не передбачено встановлення (запровадження) для водія ненормованого робочого часу (дня чи тижня). Положення про ненормований робочий час також не було прописано у Колективному договорі, прийнятому та схваленому на загальних зборах трудового колективу Управління 24 грудня 2012 року, та у додатках до нього. Крім матеріальної норми щодо професій і посад, яким може встановлюватись ненормований робочий день, підприємство не визначило у Колективному договорі процедурну норму щодо порядку реалізації положень про ненормований робочий день та розмір доплат чи інших пільг. Про встановлення ненормованого робочого дня відсутні відомості і у посадовій інструкції водія ОСОБА_1 , з якою він був ознайомлений 19.02.2013 року. Робочий час та час відпочинку водіїв автотранспортних засобів регулюється Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджений наказом Мінтрансзв`язку від 07.06.2010 року № 340 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 14.09.2010 № 811/18106). Згідно з пунктом 2.10. цього Положення водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватись ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого дня. Ця робота не вважається надурочною і додаткова оплата за відпрацьований час понад встановлену норму не здійснюється. Табель обліку робочого часу в Управлінні заповнювався відповідно до Типової форми № 5, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489. При дослідженні табелів робочого часу за період з 01.01.2014 р по 27.07.2018 р (у дні виїзду службового автомобіля, закріпленого за позивачем) не виявлено випадків залучення ОСОБА_1 адмінстрацією установи до роботи у нічний час чи понад встановлену норму тривалості робочого часу. За позивачем були закріплені два службові автомобілі: УАЗ-3701, який не використовувався з лютого 2013 року, та ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , який використовувався лише періодично. У подорожніх листах вказано час виїзду службового автомобіля о 09.00 та повернення о 18.00. Також у Табелях обліку робочого часу за період з 2014 по 2018 рр відсутні відомості про залучення позивача до роботи понаднормово. План-накази на проведення рибоохоронного рейду видавались для підтвердження повноважень гловного державного інспектора рибоохорони під час рейду і не можуть бути доказом понаднормової роботи водія ОСОБА_1 . Ці накази видавались з розрахунку роботи головного державного інспектора рибоохорони не більше 40 годин на тиждень. Докази про те, що позивач був присутнім при складанні протоколів про адмінправопорушення чи при затриманні порушників, відсутні. Заробітна плата позивача за період з 01.01.2014 року по 28.07.2018 року складась з посадового окладу, надбавки за складність і напруженість, премії та індексації. Проте, додаткові обов`язки, окрім тих, які зазначені у посадовій інструкції, на Фльонса П.В. не покладались, тому виплата надбавки за складність і напруженість та премії є необгрунтованою. У зв`язку з наведеним вимоги позивача вважає безпідставними. Управління Держпраці в Хмельницькій області при дослідженні документів та пояснень не встановило порушень щодо нарахування та виплати водієві ОСОБА_1 доплати за ненормований робочий день. Враховуючи наведене, просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши показання свідків та письмові докази, суд знаходить, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області № 15-к від 18 лютого 2013 року ОСОБА_1 з 19 лютого 2013 року призначено на посаду водія Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с.51).

Згідно з Посадовою інструкцією водія Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області, затвердженою наказом начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області 14 грудня 2012 р, до завдань та обов`язків водія входить в тому числі ведення активної рибоохоронної діяльності разом з інспекторським складом (а.с.53-54).

Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 94, ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до п. 11 Розділу ІІІ Колективного договору, прийнятому та схваленому на загальних зборах трудового колективу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області 24 грудня 2012 року, протокол №2, водіям легкових автомобілів установлена доплата за ненормований робочий день у розмірі 25% посадового окладу за відпрацьований робочий час (а.с.10).

Те, що ОСОБА_1 був водієм легковуого автомобіля, стверджується подорожніми листами, що видавались позивачу на виконання передбачених Посадовою інструкцією завдань (а.с.21-39, 55-66).

Наведене вказує на те, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді водія легкового автомобіля в Управлінні охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області, мав право на отримання доплати у розмірі 25% посадового окладу за відпрацьований робочий час.

З відомостей про нарахування заробітної плати водію ОСОБА_1 вбачається, що у січні 2014 р йому нараховано 243,60 грн доплати за ненормований час, з лютого 2014 року по липень 2018 року включно доплата за ненормований час ОСОБА_1 не нараховувалась і відповідно не виплачувалась (а.с.13-17).

Вказану обставину відповідач визнав.

Свідок ОСОБА_3 - головний державний інспектор Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області показав, що ОСОБА_1 працював водієм у Нетішинському відділенні Управління, яке обслуговує Славутський, Полонський, Ізяславський, Шепетівський райони та м. Нетішин, брав участь у рейдових операціях на предмет виявлення порушень Правил використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства як водій легкового автомобіля та виконував його вказівки та розпорядження щодо затримання порушників, вилучення заборонених знарядь вилову риби тощо. Рибохоронні рейди могли тривати протягом доби і тривалість робочого часу учасників рейду перевищувала встановлену тривалість робочого дня чи тижня. В основному рейди здійснювались вночі або вдосвіта.

Факт участі водія ОСОБА_1 у рибохоронних рейдах стверджується План-наказами, що видавалися начальником Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області Державного Агенства Рибного Господарства України за період 2014-2018 роки, в яких міститься підпис ОСОБА_1 про проходження Інструктажу, та у розділі "Звіт про виконану роботу" , де містяться відомості про осіб, що брали участь у рейді ( долучені до матеріалів справи та досліджені судом).

Про місце і обсяг виконаної роботи під час рейду за період з 2014 року по 2018 рік включно свідчать відомості у розділі "примітка" у Планах-наказах, де зафіксовано номери і дату складених протоколів про виявлені адміністративні правопорушення, та протоколи про адміністративні правопорушення, складені під час рейду та долучені до Звітів про виконану роботу, досліджені судом.

У досліджених Табелях обліку робочого часу за 2014-2018 роки відображено участь ОСОБА_1 у рибохоронних рейдах - Р (а.с.72-83).

З відомості про нараховану відповідачем заробітну плату ОСОБА_1 за 2014 рік вбачається, що у січні 2014 р позивачу нарахована доплата за відпрацьований ненормований час у розмірі 243,60 грн, що спростовує заперечення відповідача проти позову та його твердження, що в Управління не було законних підстав для нарахування і виплати позивачу такої надбавки.

З наданого позивачем розрахунку, неспростованого відповідачем, вбачається, що розмір ненарахованої і невиплаченої позивачу доплати за відпрацьований ненормований час за період з січня 2014 року по липень 2018 р становить: 1908,42 грн - у 2014 році, 3681,61 грн - у 2015 році; 4038,11 грн - у 2016 році; 6091,81 грн - у 2017 році; 3434,33 грн - у 2018 році, а всього - 19154,28 грн (а.с.18-20).

Проте, оскільки у січні 2014 році ОСОБА_1 нараховано та виплачено 243,60 грн доплати за відпрацьований ненормований час, що стверджується відомостями про нарахування заробітної плати за вказаний період (а.с.13), то вказану суму слід вирахувати з наданого позивачем розрахунку.

Таким чином, розмір ненарахованої і невиплаченої ОСОБА_1 доплати за відпрацьований ненормований час за період з лютого 2014 р по липень 2018 р становить 18849,78 грн .

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановлено, що відповідачем порушені законні права позивача на отримання доплати до заробітку за відпрацьований ненормований час, що призвело до моральних страждань останнього, втрати ним нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є законними та обгрунтованими.

Однак, при визначенні розміру моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд враховує характер порушення його прав, глибину його моральних страждань, позбавлення його можливості реалізації права на пенсійне забезпечення, розмір якого залежить від розміру заробітку працівника, вимоги розумності і справедливості і знаходить за необхідне задовольнити вказані вимоги частково.

Оскільки при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди позивач сплатив 768 грн 40 коп судового збору , то відповідно до ст. 141 ЦПК України суд знаходить за необхідне відшкодувати йому судові витрати пропорційно задоволеним вимогам за рахунок відповідача, а також стягнути з відповідача в користь держави судовий збір за вимогами про стягнення невиплаченого заробітку, так як відповідно до ст. 5 ч. 1 п. 1 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за такими вимогами.

Керуючись ст. ст. 4-13, 17, 18, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, ст.ст. 94, 95, 115, 237-1 , 233 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного агенства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 42086153, місто Хмельницький, вулиця Камянецька, 257/1) в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , 18 849 грн 78 коп (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок дев`ять грн 78 коп) невиплаченої доплати за надурочно відпрацьований робочий час, 5 000 грн (п`ять тисяч грн) моральної шкоди та 384 грн 20 коп судових витрат.

Стягнути з Державного агенства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області в користь держави 768 грн 40 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційнорї скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.

Повний текст рішення виготовлено 30.05.2019 р.

Головуючий суддя В.І.Зеленська