Рішення № 82178611, 16.04.2019, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/198/2019

Справа № 679/344/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області

у складі: головуючого судді Стасюка Р.М.,

секретаря судового засідання Федорчук Л.О.,

за участю представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом в обґрунтування якого посилається на те, що 01.11.2018 року вона уклав з ОСОБА_3 договір позики, на підтвердження якого останній надав розписку. Відповідно до договору позики, позивачка передала відповідачу грошові кошти в розмірі 11000 доларів США, без зазначення строку повернення коштів. 25.12.2018 року позивачка пред`явила відповідачу письмову вимогу про повернення позики в строк до 25.02.2019 року. В порушення своїх договірних зобов`язань, у встановлений строк, ОСОБА_3 позику не повернув.

На підставі наведеного, позивачка просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь суму боргу за договорами позики в розмірі 296808 гривень 91 копійку, відсотки за користування позикою на рівні облікової ставки Національного банку України в розмірі 17511 гривень 73 копійки та три відсотки річних від простроченої суми за період з 26.02.2019 року по 28.02.2019 року в розмірі 59 гривень 36 копійок, всього 314380 гривень.

Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04.03.2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04.03.2019 року частково задоволено заяву про забезпечення позову.

01.04.2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву, в якому останній зазначив, що мав намір позичити кошти на придбання 1/2 частини нежитлового приміщення в с.Лісна для розвитку бізнесу. Кошти йому запропонував позичити ОСОБА_1 Відповідач не заперечив, що написав розписку про те, що позичив у ОСОБА_2 кошти в сумі 11000 доларів США, які отримав від ОСОБА_1 – чоловіка позивачки. Переговори з позивачкою про позику не вів. Строк повернення позики між ними не обговорювався, оскільки ОСОБА_1 пояснював, що передає грошові кошти на довготривалий термін.

31 жовтня 2018 року, за отримані кошти, він придбав у ОСОБА_4 1/2 частини нежитлового приміщення в с.Лісна Ізяславського району Хмельницької області.

В лютому 2019 року, через непорозуміння, які виникли між ним та ОСОБА_1 , останній почав вимагати повернення позики.

Оскільки написана ним для ОСОБА_2 боргова розписка не містить дати її складання, а також зобов`язань про повергнення позики просить в задоволенні позову відмовити.

Представник позивачки – ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно умов якого відповідач отримав у позику від позивачки 11000 доларів США.

Вказані обставини підтверджуються письмовою розпискою ОСОБА_3 про отримання коштів.

Про факт отримання ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 11000 доларів США від ОСОБА_2 за договором позики свідчить вказівка про це в розписці.

Крім того, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Вказана правова позиція викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13.

При наявності таких доказів суд вважає доведеним факт отримання відповідачем від позивачки грошових коштів зазначених в розписці.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

25.12.2018 року позивачкою ОСОБА_2 направлено на ім`я відповідача ОСОБА_3 вимогу, в порядку ч.2 ст.530 ЦК України, про повернення позики та відсотків за користування нею в строк до 25.02.2019 року.

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідач ОСОБА_3 , після спливу строку зазначеного у вимозі від 25.12.2018 року про повернення боргу, кошти не повернув, ігнорує вимоги позивачки та ухиляється від виконання зобов`язань щодо повернення позики і на даний час.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 зобов`язання за договорами позики не виконав і отримані кошти в сумі 11000 доларів США ОСОБА_2 не повернув. Вказане також підтверджується наявним у позивачки оригіналом розписки відповідача.

Сума боргу 11000 доларів США, яку позивака просить стягнути з відповідача, визначена нею в гривні за офіційним курсом Національного банку України на час звернення до суду з позовом та складає 296808 гривень 91 копійку.

У відповідності до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України по справі № 6-1229цс16, роз`яснено, що згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене відносини позики вважаються оплатними, якщо їх безоплатний характер прямо не встановлений ЦК України, іншими законодавчими актами або договором. Відсутність у договорі умови про винагороду не означає, що договір є безоплатним. Свідченням безоплатного характеру договору позики може бути пряма вказівка закону або застереження в умовах договору про його безоплатний характер.

Відповідно до ч.2 ст.1048 ЦК України договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

З боргової розписки слідує, що сума позики перевищує 850 грн., і вона не містить застережень щодо безоплатного характеру договору. Також, у відзиві відповідач зазначив, що позичив гроші для розвитку бізнесу, а тому він має сплатити проценти за користування позикою в розмірі на рівні облікової ставки Національного банку України.

Разом з тим, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики, такий висновок міститься у рішенні ВС/КЦС, справа № 390/1875/16-ц, 03.10.18 року.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач не заперечив договір за його безгрошовістю, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування факту укладення договору позики, чи укладення такого договору «з пороком волі», не здобуто таких і судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача підлягає стягненню сума позики, що складає 296808,91 грн.

- проценти за користування позикою за період строку договору позики з 01 листопада 2018 року по 28 лютого 2019 року, що складає : 17511,73 грн.

Згідно здійсненого судом розрахунку сума 3% річних за період строку дії договору позики з 26 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року становить 48,79 грн. (296808,91 грн.(сума позики):100х3/365(кількість днів в році) х 2 дні (період невиконання зобов`язання).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір та інших судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 314380 грн., судом задоволено його вимоги в сумі 314369,43 грн., що складає 99,99% (314369,43 грн. : 3143,80). При подачі позову сплачено судовий збір в сумі 3144 грн. та 385 грн. 40 коп. інших судових витрат за забезпечення позову

За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 3529грн. 04 коп. ((3144 грн. +385,40 грн) :100х99,99%).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.524 - 526, 530, 533, 625, 1046 - 1050 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за договорами позики в розмірі 11000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день звернення до суду складає 296808 гривень 91 копійку, проценти за користування позикою в сумі 17511 гривні 73 копійок, три проценти річних в сумі 48 гривень 79 копійок, а всього 314369 (триста чотирнадцять тисяч триста шістдесят дев`ять) гривні 43 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3529 (три тисячі пятсот двадцять девять) грн. 04 коп. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний рішення суду складено 16 квітня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий Р.М. Стасюк