Рішення № 8217726, 18.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 лютого 2010 р.           Справа 7/8-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд", м. Нетішин, Хмельницька область

до: Закритого акціонерного товариства "Турбів - цукор", смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область

про стягнення 108836,41 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Бурець А.Я. - довіреність № 18-01/10 від 18.01.2010 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ЗАТ "Турбів-цукор" на користь ТОВ "Універсалбуд" 108836,41 грн. внаслідок невиконання відповідачем умов договору про надання послуг № 15/07 від 15.07.2009 року, з яких 104854,80 грн. основного боргу, 2650,10 грн. пені, 943,69 грн. інфляційних втрат, 387,82 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 25.01.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/8-10 та призначено до розгляду на 18.02.2010 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився та не виконав вимоги суду щодо надання доказів.

При цьому суд констатує, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 218159 з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 01.02.2010 року (а.с.23, т.1).

При неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В позовній заяві та доданих до неї документах (договір № 15/07 від 15.07.2009 року ) зазначено поштову адресу відповідача - вул.Миру, 80, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область за якою і надсилалась ухвала від 25.01.2010 року.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 25.01.2010 року про порушення провадження у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Слід зауважити, що позивачем надано суду в якості доказу отримання копії позовної заяви відповідачем повідомлення про вручення поштового відправлення № 867051, що також засвідчує факт поінформованості ЗАТ "Турбів-цукор" про факт звернення ТОВ "Універсалбуд" з позовом до господарського суду Вінницької області.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків від інфляційних процесів.

Також 18.02.2010 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог стосовно пені та 3 % річних згідно якої останній просить стягнути з відповідача 2767,88 грн. пені та 406,06 грн. 3 % річних за період з 02.01.2010 року по 17.12.2010 року.

Вказані заяви прийняті судом до розгляду як такі, що не суперечать ст. 22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15.07.2009 року між ТОВ "Універсалбуд" (Виконавець) та ЗАТ "Турбів-цукор" (Замовник) було укладено договір № 15/07 про надання послуг відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, в порядку та на умовах визначених цим договором.

Згідно укладеного договору виконавець надає замовнику надає наступні послуги (п. 2.1. договору):- Зварювальні роботи (п. 2.1.1. договору), - Монтаж та демонтаж обладнання та комунікацій (п. 2.1.2 договору).

В п.3.1 Договору сторонами погоджено, що вартість послуг визначається по факту їх надання по результатам кожного місяця та фіксується в актах по наданих послугах.

Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті по наданих послугах протягом 5 днів з моменту підписання такого акту (п.3.2 Договору).

На виконання Договору ТОВ "Універсалбуд" надало відповідачу послуги на суму 104854,80 грн., про що свідчить підписаний обома сторонами акт № 28 здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний керівниками підприємств.

Дослідивши договір, акт здачі-прийняття робіт суд дійшов висновку про те, що виконання робіт позивачем здійснювалось за умовами договору від 15.07.2009 року № 15/07, оскільки безпосередньо в акті № 28 є посилання на вказаний вище договір, а предмет договору співпадає із найменуванням та видами робіт, які виконувались виконавцем та відображені в акті здачі-прийняття робіт.

Крім того, позивач в письмовому поясненні від 17.02.2010 року № 396 в підтвердження факту виконання робіт саме за умовами договору від 15.07.2009 року № 15/07 вказує на те, що вказаний договір є єдиними правочином, який було укладено між сторонами.

Відповідач всупереч взятим на себе зобов'язанням не здійснив оплату вартості наданих послуг в порядку і в строки передбачені п.3.2 Договору.

За посиланням позивача з метою досудового врегулювання спору він листом № 378 від 21.12.2009 року звернувся до відповідача з вимогою погасити суму основного боргу у строк до 31.12.2009 року. Факт надіслання та одержання вказаної вимоги підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 777184, яке надав позивач.

Відповіді на вимогу відповідач не надав та не здійснив дій по погашенню боргу, що спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, в п.3.2 Договору сторони встановили обов'язок для Замовника провести розрахунок протягом 5 днів з моменту підписання акту про надані послуги.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було вказано позивач надсилав відповідачу претензію № 378 від 21.12.2009 року з вимогою погасити заборгованість в розмірі 104854,80 грн. факт отримання якої відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 777184 від 25.12.2009 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Задовольняючи вимогу про стягнення боргу в повному обсязі судом взято до уваги довідку ТОВ "Універсалбуд" (підписану директором та скріплену гербовою печаткою) № 395 від 17.02.2010 року про рух коштів по взаєморозрахунках з ЗАТ "Турбів-цукор" в якій зазначено, що за період з 15.07.2009 року по 17.02.2010 року кошти від ЗАТ "Турбів-цукор" за послуги надані на підставі договору від 15.07.2009 року № 15/07 згідно акту № 28 за листопад 2009 року не надходили.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2767,88 грн. пені та 405,06 грн. 3% річних, які позивачем нараховано з 02.01.2010 року до 17.02.2010 року за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 5.4 Договору за недотримання строку оплати зазначеного в п.3.2 Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та договору.

Перевіркою наданого позивачем 18.02.2010 року розрахунку пені та 3 % річних судом не виявлено помилок.

Перевіркою правильності нарахування позивачем 3% річних судом також не виявлено помилок.

Отже 2767,88 грн. пені та 405,06 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 025.01.2010 року, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Розглянувши заяву позивача про відмову від позовної вимоги про стягнення збитків від інфляції суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у цій частині позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині стягнення збитків від інфляції приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз’яснені процесуальні наслідки його дій стосовно відмови від вимоги про стягнення пені.

Приймаючи заяву про відмову від частини позовних вимог судом враховано, що остання підписана представником позивача Бурцем А.Я., який діє на підставі довіреності № 18-01/10 від 18.01.2010 року і якому надано, крім іншого, право відмови повністю або частково від позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині вимоги про стягнення інфляційних нарахувань.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого у випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

За письмовим клопотанням позивача 18.02.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст. 546, ч.ч.1, 2 ст.549, ч.1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст.625, 627, 628, 629, ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 230, ч.4 ст.231 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Турбів-цукор", вул. Миру, 80, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513 (ідентифікаційний код - 31802416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалбуд", вул. Будівельників, 12/19, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100 (ідентифікаційний код -32987115) - 104854 грн. 80 коп. основного боргу, 2767 грн. 88 коп. - пені, 405 грн. 06 коп. - 3% річних, 1080 грн. 28 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 234 грн. 25 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Прийняти відмову позивача від стягнення 943 грн. 69 коп. інфляційних втрат.

5. Припинити провадження в частині стягнення 943 грн. 69 коп. інфляційних втрат відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

6. Копію даного рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 лютого 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Будівельників, 12/19, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100.

3 - відповідачу - вул. Миру, 80, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513.