Рішення № 8217611, 16.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 лютого 2010 р.           Справа 14/26-10

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного малого підприємства "АЛЕХ-ІІ", вул. Чехова, 31, м. Вінниця, 21100

до: Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар"єр", вул. Леніна, 85, м. Гнівань, Вінницька область, 23310

про стягнення 3161,1 грн.

За участю представників сторін:

позивача : Вакалюк І.М., керівник

відповідача : Поворознюк В.В., представник за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Приватним малим підприємством "АЛЕХ-ІІ" подано позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар"єр" 3161,1 грн., з яких 1348,35 грн. сума основного боргу, 148,31 грн. пені, 118,55 грн. 3% річних, 791,89 грн. інфляційних втрат та 400 грн. витрат понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань.

Ухвалою суду від 13.01.2010 р. було порушено провадження у даній справі, з призначенням судового засідання на 16.02.2010 р.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначивши разом з тим, що ВАТ "Гніванський кар"єр", визнавши існуючу суму боргу в обопільно підписаному акті звірки взаємних розрахунків, здійснив повну її сплату.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та уповноважений представник в судовому засіданні, суму основного боргу також визнав, надавши одночасно докази її погашення в сумі 1348,35 грн. Разом з тим, відповідач заперечує проти нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді пені, 3% річних та інфляційних збитків, обґрунтовуючи свою відмову тим, що останні нараховані безпідставно, оскільки сума основного боргу була сплачена ВАТ "Гніванський кар"єр" у семиденний термін з дня отримання вимоги, у відповідності до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Представниками позивача та відповідача було подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

Відповідно до видаткових накладних № 139 від 04.03.2005 р., № 207 від 07.04.2005 р., № 348 від 25.05.2005 р., № 407 від 08.06.2005 р., № 500 від 06.07.2005 р. № 535 від 20.07.2005 р., № 624 від 25.08.2005 р., № 691 від 21.09.2005 р., № 773 від 02.112005 р., № 786 від 16.11.2005 р., № 841 від 28.12.2005 р., № 29 від 14.02.2006 р., № 50 від 15.03.2006 р., № 82 від 19.04.2006 р., № 144 від 31.05.2006 р. № 246 від 21.07.2006 р., № 427 від 16.11.2006 р., № 464 від 28.12.2006 р. та № 26 від 08.02.2007 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 10 286,78 грн.

Враховуючи положення ст. 692 ЦК України та той факт, що сторонами не встановлений строк оплати отриманої продукції, ВАТ "Гніванський кар"єр" повинно було розрахуватись з ПМП "АЛЕХ-ІІ" відразу після прийняття вказаної продукції або прийняття товаророзпорядчих документів на неї.

Відповідач же свої зобов’язання по оплаті отриманої продукції виконав частково, сплативши позивачу 8 938,43 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 15.12.2009 р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 112 з вимогою негайного перерахунку суми боргу за поставлений товар.

Дана вимога, станом на день порушення провадження у справі виконана відповідачем не була, внаслідок чого борг ВАТ "Гніванський кар"єр" перед ПМП "АЛЕХ-ІІ" за товар отриманий у відповідності до вищевказаних видаткових накладних складає 1 348,35 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 202, ст. 205 та ст. 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

До того ж, положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Разом з тим, 04.02.2009 р. відповідачем разом з відзивом на позовну заяву було подано суду платіжне доручення № 581 від 28.12.2009 р., у відповідності до якого ВАТ "Гніванський кар"єр" перерахував на рахунок ПМП "АЛЕХ-ІІ" суму основної заборгованості в розмірі 1 348,35 грн.

Дослідивши подані відповідачем докази, та з огляду на той факт, що дана позовна заява була надіслана до господарського суду 25.12.2009 р., що засвідчується на разі поштовим штампом на конверті (а.с. 30), а надане, в підтвердження сплати боргу, платіжне доручення датоване 28.12.2009 р., суд дійшов висновку, що відповідачем була проведена оплата після подання позовної заяви.

Таким чином, враховуючи викладене та факт підтвердження сплати відповідачем суми боргу належними доказами, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 1 348,35 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України з покладенням судових витрат на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Окрім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 148,31 грн. пені, 118,55 грн. 3% річних, 791,89 грн. інфляційних втрат та 400 грн. витрат понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Стаття 611 ЦК України передбачає наслідки порушення зобов’язання, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що поставка товару була здійснена на бездоговірній основі, тобто поза умовами будь-якого договору, суд приходить до висновку про безпідставність заявлення до стягнення 148,31 грн. грн. пені.

Разом з тим, частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 118,55 грн. 3% річних, 791,89 грн. інфляційних втрат, після дослідження судом наданих доказів та розрахунків, підлягають частковому задоволенню в сумі 117,63 грн. 3% річних та 625,99 грн. інфляційних втрат, в частині ж стягнення 0,92 грн. 3% річних та 165,9 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як помилково нарахованих.

Суд, також розглянув вимоги ПМП "АЛЕХ-ІІ" в частині стягнення з ВАТ "Гніванський кар"єр" 400 грн. витрат понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань.

В ході розгляду справи було встановлено, що обґрунтовуючи вказані вимоги позивач посилається на виникнення потреби звернення до адвоката за юридичною допомогою для захисту порушених прав.

В свою чергу, в силу положень ст. 33 ГПК України, де визначена, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, та враховуючи факт не надання позивачем достатніх доказів в обґрунтування вказаного, суд дійшов висновку про відмову в задоволення позову в цій частині.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3161,1 грн., з яких 1348,35 грн. сума основного боргу, 148,31 грн. пені, 118,55 грн. 3% річних, 791,89 грн. інфляційних втрат та 400 грн. витрат понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань, підлягають частковому задоволенню в сумі 743,62 грн., з яких 117,63 грн. 3% річних та 625,99 грн. інфляційних втрат. В частині ж стягнення 117,63 грн. 3% річних, 625,99 грн. інфляційних втрат та 400 грн. витрат понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань слід відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 1 348,35 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно положень ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи із суми 2091,97 грн.

Враховуючи, що позивачем сплачено державне мито в сумі 118 грн., розмір надмірно сплаченого державного мита, з врахуванням заявленої до стягнення суми, становить 16 грн., яке підлягає поверненню

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-84,115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Провадження у справі в частині стягнення 1 348,35 грн. боргу припинити.

2. В задоволенні вимог в частині стягнення 148,31 грн. пені, 117,63 грн. 3% річних, 625,99 грн. інфляційних втрат та 400 грн. витрат понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань відмовити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар"єр" (вул. Леніна, 85, м. Гнівань, Вінницька область, 23310, код ЄДРПОУ 00292385) на користь Приватного малого підприємства "АЛЕХ-ІІ" (вул. Чехова, 31, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 23107054, р/р 26003352070001 в Вінницькій ФКБ "Приватбанк" МФО 302689) 117,63 грн. (сто сімнадцять грн. 63 коп.) 3% річних, 625,99 грн. (шістсот двадцять п'ять грн. 99 коп.) інфляційних втрат, 67,5 грн. (шістдесят сім грн. 50 коп.) витрат на сплату державного мита, 156,18 грн. (сто п'ятдесят шість грн. 18 коп.) судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Повернути з державного бюджету Приватному малому підприємству "АЛЕХ-ІІ" (вул. Чехова, 31, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 23107054, р/р 26003352070001 в Вінницькій ФКБ "Приватбанк" МФО 302689) надмірно сплачене державне мито в розмірі 16 грн. (шістнадцяти грн.).

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 лютого 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Чехова, 31, м. Вінниця, 21100

3 - відповідачу - вул. Леніна, 85, м. Гнівань, Вінницька область, 23310