Рішення № 8217600, 16.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 лютого 2010 р.           Справа 13/24-10

за позовом:Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" (10001, м.Житомир, вул.Київська,81, оф.405; 10009, м.Житомир, вул.Кибальчича,2/4Б, кв.10, код ЄДРПОУ 20423949)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (Вінницька область,Хмільницький район, с.Слобода Кустовецька, код ЄДРПОУ 03735021)

про стягнення 24270,00 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Бойко Д.Д., довіреність

          відповідача : Сарнецька Я.Б., довіреність

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 26.01.2010 р. порушено провадження у справі за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" про стягнення 24270,00 грн. боргу, що включає в себе: 1956,26 грн. - основної суми боргу; 19017,19 грн. - інфляційних збитків; 3296,55 грн. - 3% річних та призначено до слухання на 16.02.2010 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату з'явились представники сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги та представника відповідача, який у судовому засіданні визнав позов частково, а саме суму основного боргу в розмірі 1956,26 грн., щодо стягнення штрафних санкцій заперечував, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

Згідно договору поставки №28/04 від 28.04.2007 року укладеного між сторонами позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю), а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити відповідно до умов договору товар.

Позивач свої зобов’язання згідно договору виконав повністю, передавши відповідачу товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною №28 від 07.05.2007 р. на суму 39666,67 грн. та дорученням на отримання товару серії ЯНИ №509340 від 01.05.2007 р.

Умовами договору п.3.1 визначено, що оплата за товар здійснюється відповідачем (покупцем), у гривнях на розрахунковий рахунок позивача (продавця) на протязі 30-ти банківських днів з дати поставки, тобто відповідачем були взяті на себе зобов'язання розрахуватись за отриманий товар до 19.06.2007 р.

Свої зобов'язання по оплаті відповідач, в порушення умов договору, виконав лише частково та неналежним чином, а саме здійснив частковий розрахунок за отриманий товар за межами встановленого 30-ти денного терміну, що підтверджується протоколом про залік взаємних вимог та припинення зобов'язання №1 від 05.10.2009 р. на суму 45643,74 грн.

Таким чином основний борг відповідача за отриманий товар по вищезазначеній накладній на день розгляду справи складає 1956,26 грн.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дії позивача по продажу товару та дії відповідача по його прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується накладною, та його частковий розрахунок за отриманий товар, шляхом підписанням сторонами протоколу про залік взаємних вимог та припинення зобов'язання, свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриману продукцію.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 1956,26 грн. основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також позивач просить стягнути з відповідача 19017,19 грн. - інфляційних збитків; 3296,55 грн. - 3% річних, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач,належних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо нарахування штрафних санкцій, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суду не надав.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 19017,19 грн. - інфляційних збитків; 3296,55 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

          Керуючись ст.ст.525, 526, 527, 625 ЦК України, ст.ст. 32, 34, 43, 173, 174, 193ГК України, ст.ст. ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (Вінницька область, Хмільницький район, с.Слобода Кустовецька, код ЄДРПОУ 03735021) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" (поштова адреса: 10001, м.Житомир, вул.Київська,81, оф.405; юр.адреса: 10009, м.Житомир, вул.Кибальчича,2/4Б, кв.10, код ЄДРПОУ 20423949) 1956,26 грн. - основної суми боргу; 19017,19 грн. - інфляційних збитків; 3296,55 грн. - 3% річних; 242,70 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 18 лютого 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (поштова адреса: 10001, м.Житомир, вул.Київська,81, оф.405; юр.адреса: 10009, м.Житомир, вул.Кибальчича,2/4Б, кв.10)

4 - відповідачу (Вінницька область, Хмільницький район, с.Слобода Кустовецька)