Постанова № 82175869, 31.05.2019, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/368/19

1-кп/467/124/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді - Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

прокурора - Ярош В.В.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників - Вишневського А.В., Соколік В.Д.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 12019150210000423, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2018 року, по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 за ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_6 за ч.3 ст. 185 КК України та клопотання захисника Вишневського Анатолія Васильовича і обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу,-

ВСТАНОВИВ :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, обраного ОСОБА_3 , на 60 днів.

Своє звернення умотивував наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та ризиків, регламентованих ст. 177 КПК України, як то, переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь - яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, прокурор вказував, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, усвідомлює можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, у той час, як, постійного місця проживання не має.

Крім того, обвинувачений, перебуваючи на волі, може знищити чи сховати будь - яку з викрадених речей, оскільки їх місцезнаходження під час досудового розслідування не встановлено.

З метою уникнення кримінальної відповідальності, на думку прокурора, ОСОБА_3 може негативно впливати на потерпілих і свідків шляхом залякування та погроз, у той час, як їхні об1єктивні показання мають важливе значення для провадження, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, позаяк, розуміє міру відповідальності за скоєне ним.

Прокурор, окрім цього, вказував на неможливість застосування щодо ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у виді застави, поруки чи особистого зобов`язання, так як обвинувачений не працює, у нього відсутнє постійне джерело доходів, особи, які б поручилися за виконання ним обов`язків відсутні, а особисте зобов`язання не попередить наявних ризиків.

Позиція учасників провадження

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти вимог прокурора та пояснив суду, що він має неповнолітню дитину, яку слід забезпечувати, у той час, як перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом він не має такої змоги.

Вказав також на те, що він не може перебувати на утриманні рідних, позаяк, сам повинен їх утримувати.

Просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який.

Його захисник в судовому засіданні посилався на необгрунтованість підозри і на те, що викладені прокурором доводи не вказують на причетність обвинуваченого до учинення злочину.

Крім того, ризики є недійсними і надуманими, а сам ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, яка є хворіє, а тому тягар запобіжного заходу не дає йому змоги допомагати їй та забезпечувати неповнолітню дитину.

Просив змінити вид запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

Інші учасники провадження не висловили своєї позиції.

Мотиви, із яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

У свою чергу суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними докази та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення для вирішення порушеного перед ним питання, обговоривши доцільність/недоцільність продовження дії запобіжного заходу на даний час, можливість/неможливість його зміни, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, зробив наступні висновки та виходив із такого.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Також, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Зокрема, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Підставою ж для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст. 177 КПК України).

Водночас, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням ( ч.3 ст.132 КПК України).

Та як убачається із клопотання, у цьому випадку, необхідність продовження строку дії запобіжного заходу прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 об`єктивно підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв`язку із чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити в сукупності всі обставини, із числа регламентованих п.п.1-12 ч.1 ст. 178 КПК України.

Тож, суд вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин, вказаних стороною обвинувачення, як передумов, які слугують для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження на даному його етапі.

Тому у цьому контексті суд виходив із такого.

Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 14 грудня 2018 року до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави у розмірі 96 050,00 грн. В подальшому строк дії цього запобіжного заходу було продовжено ухвалами слідчих суддів від 08 лютого 2019 року та від 07 березня 2019 року, спочатку без зміни розміру застави, а в подальшому із зменшенням її розміру до 38 420,00 грн. А ухвалою слідчого судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 25 квітня 2019 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контролю та покладенням обов`язків, із числа передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, як то, утриматись від спілкування з потерпілим ОСОБА_7 , носити електронний засіб контролю цілодобово, прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді або суду.

Зокрема, слідчим суддею установлено, що такий вид запобіжного заходу повністю відповідає меті його застосування, забезпечить виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків та убезпечить настання ризиків, що були доведені прокурором.

Отже, при застосуванні цього виду запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 було об`єктивно установлено дійсні ризики згідно кримінального процесуального закону, а тому суд вважає, що на даний час обставини, встановлені слідчим суддею, не є спростованими, зокрема, через те, що стороною захисту не було наведено доводів, які б свідчили про зміну ситуації. Як то, не приведено даних, які б реально вказали, що ризики, або хоча б оди із них, відпали.

Тож, суд вважає дійсними ризики, установлені п.п. 1, 2, 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а сама по собі констатація, що вони надумані і необгрунтовані не є вагомим аргументом. При цьому, доводи, на які посилається сторона захисту, зокрема, наявність неповнолітньої дитини та хворої матері обвинуваченого, мають бути приведені у ракурсі, що здатний нівелювати дійсність того чи іншого ризику, а не просто констатованими.

Більш того, докази, надані стороною захисту на підтвердження своєї позиції, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на норми ст. 99 КПК України, оскільки є жодним чином не посвідченими ксерокопіями, у той час, як кримінальний процесуальний закон України зобов`язує суд дослідити оригінали документів, за виключенням обставин, що вказані у п.п. 1-3 ч.5 ст. 99 КПК України і належно підтверджені.

Як наслідок, стороною захисту не вжито усіх заходів і належної правової процедури задля доведення перед судом вказаних нею обставин.

Тим більше, сторона захисту просила суд змінити запобіжний захід на більш м`який, а це дає суду підстави вважати, що вона визнає дійсність ризиків, позаяк, їх відсутність в принципі, взагалі виключає застосування запобіжного заходу, що прямо визначено нормами КПК України. Апріорі, застосування запобіжного заходу, хоча б і в більш м`якому виді, у тому числі, особистого зобов`язання, передбачає наявність ризиків.

За такого, доводи сторони захисту у частині необгрунтованості ризиків суд відхиляє.

Стосовно ж обгрунтованості підозри, що заперечував в судовому засіданні захисник, то суд вважає за необхідне вказати на таке.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, але виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При цьому, суд вважає об`єктивною аргументацію прокурора у частині недієвості інших, більш м`яких запобіжних заходів, зокрема, у виді застави, поруки та особистого зобов`язання, позаяк, суд не вбачав на даному етапі можливість їх застосування.

Зокрема, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі визначені п.п.1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України, вважає, що вони, зокрема, вагомість наявних доказів щодо обставин, які досліджувались судом у контексті порушеного перед ним питання, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців, репутація і майновий стан, відсутність судимостей, дотримання умов застосування запобіжного заходу, вказують на те, що обставини передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними в цей період, що, у світлі норм кримінального процесуального закону України, свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, суд сприймає як такі, що заслуговують на увагу доводи сторони обвинувачення в частині аргументації підстав для продовження строку дії такого роду запобіжного заходу, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії) і вважає, у даному конкретному випадку, обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані прокурором та підтверджуються наявними доказами.

А тому будь-яких інших обставин, які б свідчили, що саме цей захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі встановлено не було.

З огляду на таке, суд робить висновок, що обставини, визначені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України є дійсними, так як було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч.1 ст. 194 того ж Кодексу.

Як наслідок, клопотання прокурора підлягає до часткового задоволення, у межах 60 діб, а клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який має бути відхилене судом з мотивів, що викладені вище.

Крім того, суд сприймає як неспроможні твердження захисника про незрозумілість йому питання що вирішується судом, як то, обрання запобіжного заходу чи продовження строку його дії, оскільки із суті клопотання прокурора вбачається, що ним порушено питання про продовження строку дії запобіжного заходу, а не його обрання.

При цьому, захиснику було достовірно відомо, що запобіжний захід ОСОБА_3 було обрано раніше, що слідує із відповідної ухвали слідчого судді, а тому зазначення прокурором у клопотанні слова "обрання" у цьому випадку не має правового значення і не може бути розцінене як порушення права на захист.

Тому, керуючись керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-179, 193, 194, 369-372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту із застосування електронного засобу контролю, обраного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12019150210000423, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2018 року, продовжити до 26 липня 2019 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_3 цілодобово не залишати житло за адресою : АДРЕСА_1 , прибувати за кожною вимогою до Арбузинського районного суду Миколаївської області та цілодобово носити засіб електронного контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 ,що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконання ухвали покласти на Суворівський ВП ГУНП в Одеській області та направити цьому органу належно завірену копію ухвали.

У задоволенні клопотання захисника Вишневського Анатолія Васильовича та обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Суддя І.В. Явіца