Рішення № 8217546, 17.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 лютого 2010 р.           Справа 7/5-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії НАК "Украгролізинг", м. Вінниця.

до: Приватного підприємства "Онтаріо", м. Вінниця.

про стягнення 300880 грн. заборгованості

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Касько І.А.- заступник начальника юридичного департаменту Вінницької філії НАК "Украгролізинг", довіреність №14/20-03-10 від 11.01.2010 року

          відповідача : Шинкарюк А.О. - директор, рішення № 2 від 25.02.2004 року

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ПП "Онтаріо" на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії НАК "Украгролізинг" боргу у розмірі 300880,00 грн..

Ухвалою від 20.01.2010 року порушено провадження у справі № 7/5-10 з призначенням розгляду справи на 17.02.2010 року.

За письмовим клопотанням представників сторін справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представник відповідача подав заяву про визнання суми боргу у розмірі 300880,00 грн., який виник в зв'язку з невиконанням зобов'язань по договору купівлі-продажу № 11 від 09.11.2004 року в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

09.11.2004 року між ВАТ "НАК "Украгролізинг", в особі директора Вінницької філії НАК "Украгролізинг" та Приватним підприємством "Онтаріо" було укладено договір купівлі-продажу партії товару № 11, предметом якого є купівля-продаж цукру-піску в кількості 300 тон, за ціною 2400,00 грн. за 1 тону, на загальну суму 720 000,00 грн..

Відповідно до умов вказаного договору відповідачу було поставлено товар на загальну суму 719880,00 грн., а саме 24.11.2004 року згідно видаткової накладної № 185 - цукор-пісок в кількості 85 тонн, на загальну суму 204 000,00 грн., 24.11.2004 року згідно видаткової накладної № 186 - цукор-пісок в кількості 195 тонн, на загальну суму 468 000,00 грн., 02.122004 року згідно видаткової накладної № 188 - цукор-пісок в кількості 19 тонн 950 кг, на загальну суму 47 880,00 грн. (а.с. 16-23, т. 1).

Згідно з п. 4.1. договору відповідач зобов'язався здійснити оплату поставленого за Договором товару на умовах розстрочення платежу у наступному порядку:

1. До 30 листопада 2004 року - 200 000,00 грн.;

2. До 31 грудня 2004 року - 30 000,00 грн.;

3. До 30 березня 2005 року - 30 000,00 грн.;

4. До 30 квітня 2005 року - 460 000 грн. Всього - 720 000,00 грн.

Однак відповідач провів лише частковий розрахунок за отриманий товар на загальну суму 419000,00 грн.: 30.11.2004 року - 200 000,00 грн., 29.12.2004 року - 30 000,00 грн., 30.03.2005 року - 30 000,00 грн., 13.05.2005 року - 20 000,00 грн., 30.05.2005 року - 65 000,00 грн., 31.05.2005 року - 35000,00 грн.,14.03.2006 року - 14 000,00 грн., 19.04.2006 року - 10 000,00 грн., 30.072007 року - 5000,00 грн., 23.11.2007 року - 10 000,00 грн. (а.с. 24-33, т.1).

Таким чином заборгованість відповідача становить 300880,00 грн. (719880,00-419000,00).

Слід зазначити, що вказаний розмір боргу підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 02.02.2010 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст.530 ЦК України вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу неодноразово направлялись претензії щодо погашення заборгованості за поставлений товар та сплати пені, а саме: 04.07.2005 року вих. № 1343, 24.01.2006 року вих. № 70, 20.10.2006 року вих. № 1231; 28.12.2006 року вих. № 1631, 22.10.2007 року вих. № 1235.

03.08.2005 року відповідачем було дано відповідь на претензію № 1343 від 04.07.2005 року, у якій відповідач визнав суму заборгованості 340000,00 грн. та зобов'язався її погасити після отримання кредиту у банку.

07.06.2007 року відповідачем було надано позивачу гарантійний лист, згідно з яким Відповідач зобов'язався погасити заборгованість за цукор в сумі 315880 грн. до 01.07.2007 року однак розрахунків не проведено.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення 300880,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з матеріалів справи, наданих позивачем первинних бухгалтерських документів (видаткові накладні, довіреність) суд дійшов висновку про доведеність позивачем боргу в розмірі 300880,00 грн..

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі. Задовольняючи позов суд також враховує, що відповідач в поданій 17.02.2010 року заяві позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

За письмовим клопотанням сторін 17.02.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ч.1 ст. 625, ст.ст. 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.2 ст. 49, ст.ст.78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Онтаріо", 2-й провулок, Юності, 32 м. Вінниця, 21000 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30594296) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії НАК "Украгролізинг", вул. Соборна, 15а, м. Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 25510665) - 300880 грн. 00 коп. боргу, 3008 грн. 80 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4 . Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 19 лютого 2010 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Соборна 15а, м. Вінниця, 21050.

3 - відповідачу - 2-й провулок Юності, 32, м. Вінниця, 21000.

4 - відповідачу - вул.Стахурського, 4а, кв.85, м.Вінниця, 21000.