Рішення № 8217409, 13.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 лютого 2010 р.           Справа 5/11-10

за позовом:Приватного підприємства "Рокус", смт. Шпиків Тульчинського р-ну ВІнницької області

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Імунітет ЛТД", м. Вінниця

про визнання договору недійсним та стягнення 36000-00 грн.

Суддя

Секретар судового засідання Кондратенко Т.І.

за участю представників:

          позивача : ПП "Рокус", Левицька-Корчун В.І., довіреність № 4 від 01.12.09, Люлькіс І.М., довіреність № 5 від 01.12.09;

відповідача : Нижник Д.П., довіреність № 1 від 01.12.09 р. (був 11.02.10 р.)

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду ВІнницької області подано позовну заяву Приватного підприємства "Рокус", смт. Шпиків Тульчинського р-ну ВІнницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імунітет ЛТД", м. Вінниця про визняння договору недійсним та стягнення 36000-00 грн.

В позовній заяві позивач посилається на такі обставини. 01.01.09 між ПП «Рокус»- та ТОВ «Імунітет ЛТД»було укладено договір про надання інформаційних послуг та передачу права користування на знак для товарів і послуг (логотип) «ІМУНІТЕТ», у відповідності до умов якого, ТОВ «Імунітет ЛТД»(який згідно даного договору іменує себе Власник) передає у користування усі належні йому майнові права інтелектуальної власності, а ПП «Рокус»(згідно договору Правонаступник) набуває усіх майнових прав інтелектуальної власності, у тому числі виключних, на Знак для товарів і послуг (логотип). Відповідно п.4.1 договору, вартість переданих Відповідачем інформаційних послуг та майнових прав на Знак для товарів і послуг (логотип) складає 140500,00 грн (у тому числі ПДВ 23416,66 грн). Відповідно п. 4.2 даного договору вказана в п. 4.1 сума виплачується Правонаступником, тобто Позивачем, не пізніше 60 днів після отримання інформаційних послуг та прав на Знак для товарів і послуг за актом прийому-передачі або специфікацією, шляхом перерахування на банківський рахунок Власника - Відповідача. На виконання умов договору щодо проведення розрахунків позивачем було здійснено наступні платежі: платіжним дорученням № 175 4900С/ від 09.04.2009 року провів попередню оплату за даним договором на суму 4 000, 00 грн.;           платіжним дорученням № 241 5700Р/ від 07.05.2009 року провів попередню оплату на суму 500, 00 грн. платіжним дорученням № 245_5Е007/ від 14.05.2009 р. відповідач провів попередню оплату на суму 4000-00 грн., платіжним дорученням № 246_5Р00Р/ від 15.05.2009 року відповідач провів попередню оплату на суму 1 000, 00 грн., платіжним дорученням № 271_5М004/ від 21.05.2009 року відповідач провів попередню оплату на суму 2 500, 00 грн., платіжним дорученням № 272_5М009/ від 22.05.2009 року відповідач провів попередню оплату на суму 2 000, 00 грн., платіжним дорученням № 299 69014/ від 09.06.2009 року відповідач провів попередню оплату на суму 1 500, 00 грн., платіжним дорученням № 300_6А00Т/ від 10.06.2009 року відповідач провів попередню оплату позивачу за даним договором на суму 1 000, 00 грн.,           платіжним дорученням № 370_70008/ від 24.07.2009 року відповідач провів попередню оплату на суму 2 000, 00 грн., платіжним дорученням № 334_8(Л019/ від 26.08.2009 року відповідач провів попередню оплату на суму 1 000, 00 грн., платіжним дорученням № 365 від 08.09.2009 року відповідач провів попередню оплату на суму 5 000, 00 грн., платіжним дорученням № 376_9900Е/ від 09.09.2009 року відповідач провів попередню оплату на суму 5 000, 00 грн., платіжним дорученням № 480 від 30.10.2009 року позивач провів погашення дебіторської заборгованості відповідача на суму 1 000, 00 грн., платіжним дорученням № 496 від 09.11.2009 року позивач провів погашення дебіторської заборгованості відповідача на суму 5 500,00 грн. Усього позивачем було проведено 12 попередніх оплат та 2 оплати з погашення дебіторської заборгованості за договором на загальну суму 36 000, 00 грн.

03.08.09 згідно Акту про виконання робіт № 22 позивачем було передано інформаційні послуги на суму 140500,00 грн та Специфікації № 1 до договору від 01.01.09 Відповідачем було передано файл із зображенням знаку для товарів та послуг 001.]pg об'ємом 34,1 кб, файл із зображенням етикетки в асортименті, згідно додатку № 01/1/09 (кількість етикеток-180 шт), загальним об'ємом 598 кб, диск з інформацією загальним об'ємом 599 кб.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»право власності на знак для товарів і послуг засвідчується відповідним свідоцтвом.

Відповідно даної норми закону, тільки з моменту видачі свідоцтва України на такий знак у його власника виникає виключне право користуватись та розпоряджатись знаком та вимагати усунення будь-яких посягань на свої права власника свідоцтва.

Дана позиція суду висловлена в п. 20 Інформаційного листа Вищого Арбітражного Суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані зі здійсненням права власності та його захистом».

Разом з тим, відповідачем не було надано документів, що підтверджують набуття останнім права власності на дану торговельну марку.

Відповідно до норм ст. 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торгівельну марку засвідчується свідоцтвом.

Нормами ст.495 ЦК України встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності на торгівельну марку є : право на використання торгівельної марки; виключне право дозволяти використання торгівельної марки ; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом . п.2 ст. 495 ЦК України регламентує, що майнові права інтелектуальної власності на торгівельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва. Дані норми ЦК кореспондуються з нормами ст. 157 ГК України, якою передбачено, що право інтелектуальної власності на торгівельну марку засвідчуються свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом. З метою отримання інформації щодо наявності у відповідача права власності на дану торгівельну марку та його реєстрацію в установленому порядку, ПП «Рокус» звернулось до Вінницької Торгово-промислової палати з відповідним запитом. 23.10.09 за № 23/04-13/1631 Вінницькою ТПП було надано відповідь, що Інформація щодо зазначеного у запиті комбінованого знака «ІМУНІТЕТ + малюнок будинку» у БД «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг»" БД «Відомості про знаки для товарів і послуг, дія яких припинена або свідоцтва на які визнано недійсними» та БД «Електронна версія акумулятивного офіційного бюлетеня «Промислова власність», БД «Відомості про міжнародну реєстрацію знаків, які отримали правову охорону в Україні» - відсутня. З огляду на викладене, на час укладення спірного договору про надання інформаційних послуг та передачу права користування на знак для товарів і послуг (логотип) «ІМУНІТЕТ»від 01.01.09 у ТОВ «Імунітет ЛТД» були відсутні майнові права інтелектуальної власності на дану торговельну марку. 30.09.09 ПП «Рокус» звернувся до

Вінницької ТПП з заявкою про реєстрацію знака «ІМУНИТЕТ» (комбінованого), про що свідчить довідка Вінницької ТПП від 07.12.09 № 23/04-13/1736, в якій зазначено, що останньою з 30.09.09 проводиться реєстрація знака «ІМУНІТЕТ» (комбінованого) для товарів вищезазначеного заявника у Державному департаменті інтелектуальної власності (Украпатент). Згідно з п.1 розділу 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» «Права, що випливають із Свідоцтва на знак для товарів і послуг, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору". 01.12.09 до Вінницької ТПП позивачем було подано заяву про реєстрацію зазначеного знака для товарів і послуг в Україні. За таких обставин, позивач з 30.09.09 р., тобто з дати подання попередньої заявки про реєстрацію ТЗ, набув законних майнових прав інтелектуальної власності на торгівельний знак «ІМУНІТЕТ». 10.11.09 позивачем в адресу ТОВ «Імунітет ЛТД» було направлено претензію № 2/11, яка була вручена представнику ТОВ «Імунітет ЛТД» 11.11.09, про що свідчить відмітка на повідомлені про вручення, в якій ПП «Рокус» повідомив про відсутність у ТОВ «Імунітет ЛТД» майнових прав на даний торгівельний знак, неправомірність отримання коштів в сумі 44900,00 грн. по договору про надання інформаційних послуг та передачу права користування на знак для товарів і послуг (логотип) від 01.01.09 та розірвання даного договору. Відповіді на дану претензію ПП «Рокус» не отримало. Відповідно до частини другої статті 495 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать, зокрема, володільцю відповідного свідоцтва. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором (стаття 427 ЦК України). Нормами ст. 1107 ЦК України визначено види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Частиною першою статті 1113 ЦК України передбачено, що за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Відповідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Нормами ст.215 ЦК України встановлено, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою статті 203 ЦК України.

За правилами ч. І ст.216 ЦУК України «у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину»

Відповідно до норм ст.190 ЦК України майном, як особливим об'єктом, вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Ст. 328 ЦК України зазначає, що право власності набувається на підставах незаборонених законом.

Ст. 329 ЦК України визначає, що юридична особа публічного права набуває права власності на майно, набуте нею у власність на підставах незаборонених законом.

Отже, так як, позивач є володільцем торгівельного знаку «ІМУНІТЕТ»та у відповідності до ст. 495 ЦК України, йому належать майнові права на даний торгівельний знак, то у відповідача відсутні правові підстави для укладення спірного договору.

За таких обставин, позивач вважає, що договір про надання інформаційних послуг та передачу права користування на знак для товарів і послуг (логотип) «ІМУНІТЕТ»від 01.01.09, укладений між ПП «Рокус»та ТОВ «Імунітет ЛТД»є недійсним, оскільки був укладений останнім без відповідних майнових прав інтелектуальної власності на даний торговий знак.

Відповідно до норм ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 2 ч.2 даної статті визначено як спосіб захисту цивільних прав та інтересів - визнання правочину недійсним.

А тому позивач просить визнати договір про надання інформаційних послуг та передачу права користування на знак для товарів і послуг (логотип) від 01.01.09 р., укладений між ПП "Рокус" та ТОВ "Імунітет ЛТД" недійсним. Відповідно до закону стягнути з ТОВ "Імунітет ЛТД" кошти в сумі 36000-00 грн., отримані останнім на виконання спірного договору.           

ВІдповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на таке. 01.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імунітет ЛТД», в подальшому - відповідач та приватним підприємством «Рокус», в подальшому - позивач був укладений договір про надання інформаційних послуг та передачу права користування на знак для товарів і послуг (логотип). Сума договору становить 140 500, 00 грн.

Так позивач сам стверджує та визнає той факт, що він виконував протягом квітня-листопада 2009 року умови договору, сплачуючи відповідні суми грошей.Позивач не спростовує також того факту, що він отримав від відповідача, усе належне йому за договором, причому станом на теперішній час не відмовився від отриманого, і є ймовірність того, що все отримане позивачем за договором використано і неможливо його повернути.

Проте норми ст. ст. 427, 495 ЦК України, на які посилається позивач як на підґрунтя своїх позовних вимог не містять імперативних вимог законодавства, а відтак при укладанні договору сторони виходили із вимог ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України - тобто у даному випадку мало місце вільне волевиявлення сторін у виборі умов договору на свій розсуд.

Крім цього слід зазначити, що знак для товарів і послуг, не є тим знаком для товарів і послуг, що обумовлено у ст. 1 та п. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Це доводиться наступними обставинами:

Згідно п. 1.2.1. спірного договору знак обумовлений цим договором містить крім малюнку ще власну назву відповідача, телефонні номери та логін електронної адреси Е-mаі1. Слід також зазначити що малюнок - є малюнком що належить до компонентів авторського програмного забезпечення «Місrоsoft Оffiсе 1997».

А відтак ні малюнок узятий із авторського програмного забезпечення «Місrоsoft Оffiсе 1997» ні телефонні номери, ні власна назва відповідача, ні логін електронної адреси не можуть бути тим знаком, що підпадає під дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», з підстав, обумовлених ст. 6 даного закону.

А тому знак для товарів і послуг обумовлений спірним договором, є нічим іншим, як звичайним логотипом, у відповідності до якого відсутнє законодавче регулювання, і умови використання логотипу лише підпадають під дію даного договору, і розповсюджується лише на його умови, та норми ЦК України відносно застосування звичаїв ділового обороту.

Докази, які надав позивач у суд не доводять його правоту, оскільки не спростовують умов договору, не встановлює порушення прав третіх осіб на використання логотипу, крім цього у додатках позивача існують істотні розбіжності у графічному відтворенні, описі даного знаку, неточності у зазначенні осіб, що подали знак на реєстрацію, їхні адреси що невигідно відрізняється від логотипу обумовленому у договорі. А відтак докази позивача не доводять його правоти та не спростовують умов договору.

Крім цього доводи позивача не вказують на порушення норм закону відносно торговельної марки, оскільки ні нормою закону, ні договором не передбачено використання чи застосування торговельної марки.

У своєму позові позивач зазначає то про торговельну марку, то про торгівельний знак, то про знак комбінований для товарів, але ні у спірному договорі ні у спеціальному законі немає жодного посилання на такі терміни. Враження таке, що позивач не може висловити чітку та одноосібну думку стосовно певної речі, що є предметом спору.

А відтак, відповідач правомірно використовує логотип у межах та обсягах спірного договору на правомірних засадах, передбачених ч. З ст. 426 ЦК України, не порушуючи вимоги законодавства у момент укладення та не порушуючи права та майнові інтереси третіх осіб.

Дане полягає у наступному: Слово «Імунітет» зазначене на логотипі є власним найменуванням відповідача, яке він має від дати отримання свідоцтва про державну реєстрацію, телефонними номерами відповідач на законних та договірних засадах володіє у відповідності до типового договору № 2396 від 26.11.2001 року укладеним між ВАТ «Укртелеком»та ТОВ «Імунітет ЛТД»., логін електронної адреси Е-шаі1 раскbuіld@svitоп1іпе.соm відповідачу також належить у відповідності із договором № У2/3497 від 09 січня 2002 року укладеним між ТОВ «Телекомунікаційна компанія «Вінтелепорт»та відповідачем про надання телекомунікаційних послуг.

А малюнок, що зазначений у логотипі був узятий з компонентів авторського програмного забезпечення «Місrоsoft Оffiсе 1997».

А відтак усією сукупністю доказів відповідачем доведено безпідставність та необґрунтованість позовних вимог позивача.

Оскільки посилання позивача на норми які ніби-то порушені під час укладання спірного договору а саме ст. ст. 427, 495 ЦК України не відповідають дійсності, обставинам справи, умовам договору та дійсним намірам сторін при укладанні та виконанні договору, а позивач, маючи на меті спотворити та перекрутити факти, розраховуючи на необізнаність суб'єктів господарсько-процесуальних відносин стосовно термінології що вживається при таких відносинах, намагається уникнути господарської та цивільно-правової відповідальності за невиконання умов договору.

Крім цього слід зауважити, що зі свого боку позивач у відповідності до приписів ст. 216 ЦК України що регулюють правові наслідки недійсності правочину, уникає обов'язку повернути позивачу, усе, що отримано ним за договором, оскільки предметом договору було надання послуг, що також підтверджується відповідними актами, а відтак відповідач не може отримати назад все те, що ним було передано за спірним договором.

Таким чином усі доводи позивача, які зазначені у позовній заяві не відповідають чинному законодавству, є невірними і не можуть бути прийняті до застосування, оскільки не відповідають дійсним обставинам справи та умовам даних договірних відносин.

Представника відповідача в судовому засіданні 11.02.10 р. було попереджено про день та час засідання де він розписався, але в засідання 13.02.10 р. не прибув.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, оцінивши докази, суд вбачає, що заява подана обгрунтовано.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підству своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з положень ст. 1, 21 ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідач в своїх запереченнях проти позову зазначає, що останнім по спірному договору було надано інформаційні послуги та передано право на користування на знак для товарів і послуг (логотип) «Імунітет», при цьому, всупереч даним твердженням відповідача, предметом договору у відповідності до п.1.1. є передача у користування «усіх належних йому майнових прав інтелектуальної власності, а Правонаступник набуває усіх майнових прав інтелектуальної власності, у тому числі і виключних, для товарів і послуг (логотип) ». При цьому в п.1.2 договору визначено, що слід розуміти під знаком для товарів і послуг, а саме, зазначений малюнок з написом Імунітет з переліком телефонів та електронної адресою. Відповідач проти позову заперечує посилаючись на Приписи ч.З ст.42 6 ЦК України. Дані твердження є безпідставними, так як, переданий у користування по договору знак для товарів і послуг у вигляді назви «Імунітет»та зображення будинку є об'єктом інтелектуальної власності, про що зазначено в тексті самого договору, отже, правовідносини щодо надання права на кппистування та захист даних інтелектуальних майнових прав регулюється нормами Закону України ««Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»та нормами ЦК України, зокрема ст.ст. 426,427,1113,1114.

При цьому відповідач не надає жодних доказів, щодо набуття права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг. Водночас, позивач надав суду докази про подання заявки на реєстрацію знаку для товарів та послуг, а також довідку відповідно якої, з 15.12.09, було заявлено пріоритет. За таких обставин, позивач, з моменту подачі попередньої заявки про реєстрацію ТМ набув законних прав на знак для товарів та послуг (ТМ) «ІМУНІТЕТ».

Як зазначено у п.40 Рекомендацій президії ВГСУ від 10.06.04 №04- 5/1107 «...оскільки згідно з п.1 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»від 15.12.93 № 368 9-ХІІ з датою подання заявки на знак пов'язується виникнення прав, які випливають із свідоцтва про право власності на знак...». З огляду на викладене, суд вважає, що у відповідача не було правових підстав на укладання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

За приписами ч.2 ст.1114 ЦК України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг здійснюється в порядку, передбаченому ч.І ст.4 94 ЦК України, а саме, свідоцтвом України на знак для товарів і послуг.

Отже, оскільки, право інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг набуває чинності з моменту його реєстрації, договір про передання виключних майнових прав на цей об'єкт є чинним з моменту його державної реєстрації.

Так як, відповідачем не надано доказів до матеріалів справи щодо наявності у нього свідоцтва на знак для товарів і послуг, даний об'єкт не пройшов державну реєстрацію, і як наслідок, договір про передачу в користування майнових прав інтелектуальної власності не міг пройти державну реєстрацію, про що свідчить відсутність доказів про наявність такої реєстрації, тобто, у відповідності до ч.2 ст.1114 ЦК України даний договір є недійсним.

Як вбачається з приписів ч.І ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. У відповідності вимог ст.216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент 'вчинення стороною вимог ч.ч. 1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

Відповідно вимог ч.2 ст.216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У відповідності до р. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору, а відповідно до вимог ст . ст . 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права якої порушено».

З огляду на викладене, договір від 01.01.09 р. про надання інформаційних послуг та передачу права користування на знак для товарів і послуг (логотип) «ІМУНІТЕТ»є недійсним відповідно до закону, і як наслідок, кожна із сторін повинна повернути другій стороні у натурі, все, що одержала на виконання цього правочину, тобто, позивач повинен повернути отримане відповідно Специфікації №1 від 03.08.09 р. до даного договору, а відповідач перерахувати позивачу кошти в сумі 36000,00грн., отримані ним на виконання договору.

Щодо заяви відповідача про наявність в переданому об'єкті інтелектуальної власності телефонів та електронної адреси, слід зазначити, що дані позначення не є об'єктом інтелектуальної власності в розумінні Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Заява відповідача щодо використання в даному об'єкті інтелектуальної власності назви підприємства, слід зазначити наступне.

Дана заява не відповідає дійсності, оскільки назва підприємства є «Імунітет ЛТД», тобто позивачем у даному знаку для товарів і послуг використовується слово імунітет, а не власна назва підприємства відповідача.

Дане слово неодноразово використовується в різних знаках для товарів і послуг, що підтверджується довідкою ТПП, яка міститься в матеріалах справи.

Щодо посилань відповідача, що в користування було передано логотип, який з міркувань відповідача не потребує проведення реєстрації, слід зазначити, що термін «логотип»не міститься ні в ЦК України, ні у Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Сам термін логотип визначений Законом України «Про телебачення та радіомовлення» від 21.12.93 № 3759-ХІІ як постійний словесний образотворчий або об'ємний знак комбінований з літерами, цифрами, словами або без них, що є емблемою телерадіоорганізації, студії, агентства чи окремої особи, які представляють свої телерадіопрограми чи передачі.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»від 15.12.93 № 3689-ХІІ, знак - позначення, за яким товари і послуги відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Таким чином , посилання Відповідача на те, що переданий знак є логотипом, і як наслідок не вимагає захисту, та не підпадає під дію норм закону №3 68 9, є хибними.

Щодо призначення судової експертизи, суд підкреслює, що ч. І.З. Рекомендацій президії ВГСУ від 2 9.03.05 №04-5/7 6 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності»визначає, що «...судова експертиза повинна призначатися тільки для встановлення даних, що входять до предмету доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Отже господарські суди не повинні порушити перед судовим експертом питання суто правового характеру, які мають вирішуватися самим судом».

Так як, позовними вимогами є визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, питання, які можуть бути поставлені перед судовою експертизою позивачем будуть носити суто правовий характер, тобто, вони не відповідають вимогам вищевказаним рекомендаціям Вищого господарського суду України.

В судовому засідання за згодою представників позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись керуючись ст.ст.1, 2, 3, 12, 18-28, 33, 43, 49, 69, 75, 80-1, 82-85 ГПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 1107, 1113 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовільнити.

Визнати договір про надання інформаційних послугта передачу права користування на знак для товарів та послуг (логотип) від 01.01.09, укладений між ПП "Рокус" (23614 смт. Шпиків, вул. Леніна, 27, Тульчинський р-н, Вінницька обл.) та ТОВ "Імунітет ЛТД (21036 м.

Вінниця, вул. Максимовича, 10) недійсним.

Стягнути з ТОВ "Імунітет ЛТД" (21063 м.Вінниця, вул. Максимовича, 10, код ЄДРПОУ 23106362, р/р 260083011051, Вінницька філія ВАТ ВТБ Банк, МФО 302559) 36000,00 грн. на користь ПП "Рокус" (23614 смт. Шпиків, вул. Леніна, 27, Тульчинський р-н, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 35494550, р/р 26007060130400, ВФ ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 302689) та стягнути витрати 485,00 грн. - по сплаті державного мита та 236,00 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 лютого 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу