Рішення № 82173517, 15.05.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12733/18 2/335/498/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя

в складі головуючого судді Соляник А.В.,

за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі адвоката ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю „Служба миттєвого кредитування” про розірвання кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 , в особі адвоката Борт П.С., звернувся до суду з позовом до ТОВ „Служба миттєвого кредитування” про розірвання кредитного договору.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що в березні 2018 року між позивачем та ТОВ „Служба миттєвого кредитування” було укладено кредитний договір на суму 7 600 грн. 00 коп., строком на 15 днів з можливістю пролонгації на той самий строк.

Скориставшись можливістю пролонгувати договір, позивач продовжував вносити грошові кошти на погашення кредиту, однак сума заборгованості надалі зростає. За попередніми відомостями, отриманими під час телефонних переговорів із представником ТОВ „Служба миттєвого кредитування” заборгованість за кредитним договором становить 20 000 грн. 00 коп.

Разом з тим, представник зазначає, що укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є таким, що не ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості, суперечить Цивільному кодексу України та його виконання ставить ОСОБА_1 в тяжке матеріальне становище, а тому на його думку договір повинен бути розірваний.

Так, позивачем було оформлено заявку на отримання кредиту коштів через мережу Інтернет. При цьому, під час укладання кредитного договору ТОВ „Служба миттєвого кредитування” не повідомило ОСОБА_1 належним чином про реальну вартість та подорожчання кредиту, так само як і не ознайомило з іншими істотними умовами надання та обслуговування кредитів (права та обов`язки сторін, відповідальність за невиконання/неналежне виконання договору, порядок та черговість погашення кредиту тощо).

Оскільки ні графіка погашення кредиту, ні інших документів, в яких містилась би інформація про порядок та черговість зарахування коштів на погашення кредиту позивачу надано не було, про непропорційну велику суму компенсації йому стало відомо лише під час отримання телефонних дзвінків з вимогою про погашення суми кредиту.

З метою захисту своїх прав, позивач звернувся за правовою допомогою. Намагаючись встановити реальний розмір заборгованості, 28.09.2018 року представником позивача було подано адвокатський запит до відповідача, однак жодної відповіді не отримано.

За таких обставин, на думку представника позивача підстав стверджувати, що до вказаного часу, зокрема і з моменту укладання кредитного договору, позивач міг достеменно встановити, що розмір пені буде непропорційним великим, немає, оскільки ставка пені прив`язується до суми несвоєчасного виконаних боргових зобов`язань, розмір яких на даний час не є фактично зафіксованим.

На даний час, сума, яку належить відшкодувати для позивача є значною, та її виплата ставить його в скрутне матеріальне становище. З наведеного вбачається, що істотні обставини, якими позивач керувався під час укладання договору змінилися.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 207, 651-653 ЦК України, адвокат Борт П.С. просив суд розірвати договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ „Служба миттєвого кредитування”, стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 02.11.2018 року відкрито провадження у справі та справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

17.12.2018 року відповідачем ТОВ „Служба миттєвого кредитування”, в особі директора ОСОБА_3 , було подано до суду відзив на позовну заяву. Відповідач вважає позов безпідставним, оскільки відсутні спірні взаємовідносини та предмет спору. Зазначає, що між товариством та ОСОБА_1 будь яких договорів не укладалося та жодних вимог щодо погашення боргу до нього не висувалося. Заборгованості позивач перед відповідачем немає.

15.05.2019 року до суду від адвоката Борт П.С. надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача. На задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, явку до судового засідання представника не забезпечив.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положення ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Проте представником позивача до суду не надано доказів, що між сторонами укладався кредитний договір.

Відповідачем факт укладення кредитного договору з ОСОБА_1 та надання йому кредиту у сумі 7 600 грн. 00 коп. не визнається.

Як зазначено у письмовому відзиві ТОВ „Служба миттєвого кредитування”, відповідач стверджує про відсутність спірних взаємовідносин та й предмет спору. Директор товариства зазначає, що будь яких договорів з позивачем у справі не укладалося та жодних вимог щодо погашення боргу до нього не висувалося. Отже, заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ „Служба миттєвого кредитування” немає.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України, обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на підтвердження укладення кредитного договору між сторонами представник позивача не надав до суду письмового кредитного договору.

Отже, до суду не надано доказів укладення кредитного договору між сторонами у справі. За даних обставин суд вважає, що кредитний договір не є укладеним (не відбувся), оскільки відсутнє погодження сторін, зокрема позичальника з усіма істотними умовами кредитного договору.

Таким чином, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Оскільки судом прийнято рішення про необхідність відмовити в задоволенні позову, судові витрати відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в особі адвоката ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю „Служба миттєвого кредитування” про розірвання кредитного договору – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Соляник