Рішення № 82173290, 17.05.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/917/19 2/335/1092/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соляник А.В.,

за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, третя особа Центральне об`єднане управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, третя особа Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України на користь позивача шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 13 420 грн. 32 коп. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 2010 року вона отримує в управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя (правонаступник Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя) пенсію за вислугу років.

За період з 01.02.2015 року по 31.12.2015 року включно Пенсійний фонд України, як податковий агент, відповідно до положення абзацу першого підпунктів 164.2.19 пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України, щомісячно утримав з пенсії позивача податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, що у загальній сумі становить 13 420 грн. 32 коп.

Однак, рішенням від 27.02.2018 року № 1-р/2018 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу ї Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу першого підпункту 164.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України (справа про спадкування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання) Конституційний Суд України ці положення Податкового кодексу України визнав неконституційними.

Таким чином, позивач вважає, що їй заподіяно матеріальну шкоду у виді утриманих податків з доходів фізичних осіб та військового збору в загальній сумі 13 420 грн. 32 коп., у зв`язку з чим Зелінська Н.В. просить суд позов задовольнити та стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на її користь 13 420 грн. 32 коп. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Ухвалою суду від 24.01.2019 року, прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

26.02.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не надала документів, які б підтверджували заподіяння шкоди та збитків завданих позивачу. Також відповідач вказав, що до його повноважень, як управління не належить відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, тому він є неналежним відповідачем.

20.02.2019 року на адресу суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення, відповідно до яких третя особа проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не підтверджено жодним доказом неправомірність дій управління та не надано доказів оскарження рішень управління.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини їх неявки суду невідомі.

Від представника третьої особи 19.03.2019 року надійшло письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, представник просить суд в позові ОСОБА_1 відмовити.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 2010 року позивач ОСОБА_1 отримує в управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя (правонаступник Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя) пенсію за вислугу років.

За період з 01.02.2015 року по 31.12.2015 року включно Пенсійного фонду України, як податковий агент, відповідно до положення абзацу першого підпунктів 164.2.19 пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України, щомісячно утримав з пенсії позивача податок з доходів фізичних осіб та військовий збір у загальній сумі 13 420 грн. 32 коп., що підтверджується листом відповіддю та розрахунком Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Рішенням від 27.02.2018 року № 1-р/2018 у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу ї Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу першого підпункту 164.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України (справа про спадкування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання) Конституційний Суд України ці положення Податкового кодексу України визнав неконституційними, у зв`язку із чим, позивач вважає, що заподіяно матеріальну шкоду у виді утриманих податків з доходів фізичних осіб та військового збору в сумі 13 420 грн. 32 коп., тому позивач просить позов задовольнити та стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на її користь шкоду, завдану законом, що визнаний неконституційним.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає, що Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області є належним відповідачем, що підтверджується матеріалами та судовою практикою. Наявність збитків підтверджується оригіналами документами, які долучено позивачем до позову. Доводи відповідача про відсутність вини посадових осіб є помилковим та не ґрунтуються на нормах законодавства.

Згідно зі ст. 1175 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Вищезазначена норма є спеціальною по відношенню до положення ст. 1173 ЦК України, оскільки для її застосування необхідні певні особливі умови, а саме: завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акту та визнання такого нормативно-правового акту незаконним та його скасування.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За період з 01.02.2015 року по 31.12.2015 року з пенсії позивача утримано: податок на доходи фізичних осіб і військовий збір всього на суму 13 420 грн. 32 коп., що підтверджується листом відповіддю та розрахунком Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про проведення оподаткування.

Рішенням Конституційного Суду України № 1р/2018 від 27.02.2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Пункт 164.2. статті 164 Податкового кодексу України було доповнено новим підпунктом 164.2.19. Законом України „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII, внаслідок чого відбулось фактичне звуження змісту та обсягу прав позивача на майно, зокрема, пенсійні виплати, на які вона могла очікувати відповідно до норм законодавства чинного на момент виникнення відповідних прав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Статтею 22 Цивільного кодексу України, гарантовано право особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на відшкодування збитків. Частиною 2 цієї статті визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 1175 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ч. 3 ст. 82 ЦПК України).

Норми абзацу першого підпункту 164.2.19. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України втратили чинність з 27.02.2018 року, з моменту прийняття Рішення Конституційного Суду України. Суд підтвердив неконституційність норми Податкового кодексу, що існувала з 2014 року, тобто мав місце факт триваючого порушення прав позивача, що припинено з січня 2016 року, як вбачається з листа Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя за вих. № 38/01-17 від 30.11.2018 року.

Отже, позивач недоотримала дохід у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору з пенсійних виплат.

Суб`єктом відшкодування завданої шкоди є держава і шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.п. 4, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ № 845 від 03.08.2011 року, визначена судом сума підлягає стягненню за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з відповідного рахунку органом Казначейства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, третя особа - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про стягнення шкоди завданої законом, що визнаний неконституційним, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 56, 152 Конституції України, ст.ст. 16, 22, 1175 ЦК України, ст. 25 Бюджетного кодексу України, статями 5, 10, 11, 12, 81, 83, 137, 259, 263, 265, 354 ЦПК України, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року № 1-р/2018, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, третя особа Центральне об`єднане управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 13 420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 20 коп. шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Соляник