Ухвала суду № 82172192, 13.05.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1240/18

провадження № 2/753/334/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Цимбал І.К., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс-7» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2019 до мого провадження надійшла цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс-7» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, яка фактично була передана канцелярією суду 10.05.2019.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Дана справа перебуває в суді з 23.01.2018 в провадженні судді Колесника О.М., який під час судового засідання 18.04.2019 заявив собі самовідвід, оскільки головуючий знає відповідача у справі ОСОБА_2, який працював у Дарницькому районному суді м. Києва на посаді секретаря судового засідання.

22.04.2019 з аналогічних підстав заявила самовідвід суддя Коренюк А.М., до провадження якої надійшла вказана справа після автоматичного розподілу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Як зазначено вище, 26.04.2019 дана справа надійшла до мого провадження, проте відповідач ОСОБА_2 працюючи на посаді секретаря судового засідання Дарницького районного суду м. Києва безпосередньо працював у моєму складі, а отже я беззаперечно вимушена заявити собі самовідвід.

Разом із даною справою надійшло клопотання ОСОБА_2 від 12.03.2019 адресоване на ім`я в.о. голови суду з проханням передати справу до провадження іншого суду, оскільки протягом 2016-2018 рр. ОСОБА_2 , працюючи на посаді секретаря судового засідання, знайомий з усіма суддями цивільної колегії, з якими також і працював безпосередньо. Вимоги даного клопотання не було предметом розгляду суддів Колесника О.М. та Коренюк А.М.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Belesandothers v. theCzechRepublic (Белеш та інші проти Ческьої Республіки), § 49).

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його «цивільних прав та обов`язків». Таким чином, у статті 6 § 1 представлено «право на суд», разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36).

«Право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), § 59; De Geouffredela Pradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

Дана справа перебуває в Дарницькому районному суді м. Києва майже півтора року, зокрема рік і два місяці в провадженні судді Колесника О.М. до постановлення ухвали про самовідвід.

05.02.2018 суддя Колесник О.М. відкрив провадження у справі та призначив останню до судового розгляду на 18.09.2018 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд останньої відклав на 06.03.2019.

06.03.2019 суддя Колесник О.М. заявив самовідвід від розгляду даної справи з підстав зазначених вище, в якому було відмовлено, після чого справа була призначена на 18.04.2019, під час якого головуючий Колесник О.М. повторно заявив самовідвід від розгляду даної справи з аналогічних підстав.

Під час перебування справи у провадженні судді Колесника О.М. останнім було вчинено єдину процесуальну дію, а саме 25.09.2018 постановлено ухвалу про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідачів у справі, яка постановою Київського апеляційного суду від 07.02.2019 скасована.

22.04.2019 суддею Коренюк А.М., як зазначено вище, також заявлено самовідвід.

Таким чином, вбачається що у даному випадку беззаперечно мають місце обмеження цивільних прав сторін, а саме право на суд, зважаючи на тривалість перебування даної справи в суді фактично без процесуального руху, що безпосередньо є прямим порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, зважаючи на доводи ОСОБА_2 , зазначені у клопотанні, а саме що протягом 2016-2018 рр. працюючи на посаді секретаря судового засідання, останній знайомий з усіма суддями цивільної колегії, на які нажаль не звернули увагу судді Колесник О.М. та Коренюк А.М., є підстави вважати, що в подальшому порушення права сторін на суд, протягом тривалого часу усунуті не будуть, так як після постановлених ухвал про самовідвід судді будуть продовжувати відповідну практику та постановляти відповідні ухвали для забезпечення гарантій передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Право на справедливий судовий розгляд відповідно до статті 6 § 1 вимагає слухання справи «незалежним та безстороннім судом». Існує суттєвий зв`язок між гарантіями «незалежного» і «безстороннього» суду. Тому Суд зазвичай розглядає обидві вимоги разом (Kleyn and Others v. theNetherlands (Клейн та інші проти Нідерландів) [ВП], § 192).

Стаття 6 § 1 вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (Wettstein v. Switzerland (Ветштайн проти Швейцарії), § 43; Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) [ВП], § 93). Принципи незалежності і безсторонності тісно взаємопов`язані і, відповідно до обставин, можуть потребувати загальної перевірки (Sacilor-Lormines v. France (Сасілор-Лормін проти Франції), § 62; OleksandrVolkov v. Ukraine (Олександр Волков проти України), § 107).

Існування неупередженості повинно бути виначено за наступними критеріями (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) [ВП], §§ 93): - суб`єктивний тест, що вивчає персональні перконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб`єктивне ставлення судді у конкретній справі; - також, відповідно до об`єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості.

Повинно бути визначено, окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.

Об`єктивний тест стосується переважно ієрархічних та інших зв`язків між суддею та іншими особами у справі (див. справи стосовно двоякої ролі суддів, наприклад Meћnariж v. Croatia (Межнаріч проти Хорватії), § 36;

Таким чином, у кожному окремому випадку необхідно визначити чи характер та рівень стосунків у справі вказують на відсутність неупередженості з боку суду (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) [ВП], §§ 97 і 102). 154. У зв`язку з цим, навіть прояви неупередженості мають значення, іншими словами, «правосуддя має не тільки здійснюватися, а повинно також демонструватись». Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так, кожний суддя стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) [ВП], § 98).

Крім того, зважаючи на час відпусток, у зв`язку з літнім періодом, також є підстави ймовірно припускати, що питання про самовідвід суддів усієї цивільної колегії суду не буде вирішено об`єктивно швидко.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Bellet v. France (Белле проти Франції), § 38).

Більш того, право на суд включає не лише право звертатися до суду, а також право на вирішення спору судом Acimovic v. Croatia (Ачімовіч проти Хорватії), § 41; Beneficio Cappella Paolini v. San Marino (Бенефічіо Капелла Паоліні проти Сан Марино), § 29 стосовно відмови у правосудді).

З метою забезпечення права сторін на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи, попередження подальшої тяганини або сумнівів позивача у неупередженому суді, що в подальшому може перешкоджати остаточному вирішенню спору, в даному конкретному випадку, дотримуючись принципу належної підсудності, вважаю що справу слід направити до Київського апеляційного суду, з метою вирішення питання про зміну територіальної підсудності.

Вважаю, що доводи зазначені у клопотанні ОСОБА_2 є слушними та направленими саме на дотримання та забезпечення прав сторін у даному спорі, однак дане питання може бути вирішено виключно судом вищого рівня.

Керуючись ст. ст. 2 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суддя, -

УХВАЛИВ:

Матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Сервіс-7» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння - направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про зміну територіальної підсудності.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: