Рішення № 82172154, 17.05.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/24972/17

Провадження №: 2-а/752/61/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

29.11.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила:

- визнати дії відповідача щодо неправильного нарахування пенсії ОСОБА_1 за віком у зв`язку із втратою годувальника у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію в розмірі 50 відсотків пенсії від пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 ;

- стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 1 800,00 грн.

В обґрунтування позову вказала на те, що вона є пенсіонеркою та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". ЇЇ чоловік - ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію відповідно до Закону України "про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік - ОСОБА_2

04.12.2013 року вона подала заяву до ПФ України про нарахування їй пенсії у разі втрати годувальника відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте вона отримує пенсію у розмірі 2 655,41 грн., хоча її чоловік отримував значно більшу пенсію.

Посилаючись на положення ст. 54 Закону України "про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно яких вона має право на пенсію у розмірі 50 % від пенсії померлого, зазначила, що вона неодноразово зверталася до ПФУ щодо перерахунку їй пенсії, але їй було відмовлено. У зв`язку з чим звернулася до суду.

Ухвалою від 01.12.2017 року відкрито провадження у справі (а.с. 40).

Ухвалою від 08.02.2019 року справу прийнято до провадження суддею Хоменко В.С. з призначення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 72-73).

Ухвалою від 23.03.2019 року Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві замінено на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (а.с. 76-77).

Відповідно до вимог ст. ст. 19, 257 КАС України справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у встановлений судом строк до суду відзив на позовну заяву не надав.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (ч. ч. 1-3 ст. 77 КАС України).

Сукупністю належних, допустимих і достовірних письмових доказів судом встановлено, що згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 1940 року народження, перебуває на обліку в органах ПФУ, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с. 25).

В подальшому, згідно заяви ОСОБА_1 від 04.12.2013 року їй була призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , котрий отримував пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування збитків відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Розмір пенсії обраховано в сумі 2 655,41 грн. (а.с. 16-19).

16.03.2016 року, 23.03.2016 року позивач зверталась до відповідача з заявою щодо перерахунку і виплати пенсії по втраті годувальнику в повному розмірі, однак, її заяви залишились без задоволення з посиланням на те, що розмір пенсії призначений відповідно до ст. 54 Закону України "про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в порядку, визначеному постановою КМУ від 23.10.2011 року № 1210 (а.с. 18, 20, 21-24).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України від 09.07.2003 року "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича , - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 36 Закону №1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до абз. 22 ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:

по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:

по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:

по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Не є спірним, що чоловік позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому позивач, яка перебувала на його утриманні, має право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, виходячи з розміру 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника, яка повинна виплачуватися територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, суд дійшов висновку, про необхідність визнання протиправним нарахування пенсії ОСОБА_1 за віком у зв`язку із втратою годувальника у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порядку, визначеному постановою КМУ від 23.10.2011 року № 1210, у розмірі середньомісячного заробітку, виходячи з того, що розмір пенсії померлого вже був розрахований та останній отримував пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування збитків відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію в розмірі 50 відсотків пенсії від пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію в розмірі 50 відсотків пенсії від пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При розгляді справи суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини, в рішеннях якого у справах «Стек та інші проти Сполученого Королівства», «Пічкур проти України» зазначено, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці Європейського Суду з прав людини напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручанням у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою Європейського Суду з прав людини не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень не довів, що діяв у межах закону, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України закріплено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Чинним законодавством, ч. 6 ст. 134 КАС України закріплено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат, відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката заявлено не було. Так само, не було доведено не співмірність витрат на оплату правничої допомоги, а тому, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката в повному обсязі, а саме: в сумі 1 800,00 грн. (а.с. 46).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-247, 250, 255, 292, 293, 295, 297, 371 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неправильного нарахування пенсії ОСОБА_1 за віком у зв`язку із втратою годувальника у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію в розмірі 50 відсотків пенсії від пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати в розмірі витрат на правову допомогу в сумі 1 800,00 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок).

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявсьа, буд. 16.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду подається через суд першої інстанції, яким ухвалено судове рішення.

Суддя В.С. Хоменко