Ухвала суду № 82170444, 04.06.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/1738/18

Провадження № 6/520/295/19

УХВАЛА

04.06.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кирикової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Журид Сергія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Журид Сергій Миколайович 22.03.2019 року звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з поданням, в якому просить обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом №520/1738/18, виданого Київським районним судом міста Одеси 06.09.2018 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 57845,64 грн заборгованості.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 25 березня 2019 року матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Одеській області Журид С.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 передано на розгляд до Київського районного суду міста Одеси.

07.05.2019 року до Київського районного суду міста Одеси надійшли матеріали вказаної справи.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 08 травня 2019 року відкрито провадження по справі на підставі вказаного подання та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Журид Сергій Миколайович у судове засідання призначене на 04 червня 2019 року не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належний чином, однак надав до суду заяву, в якій підтримав подання, просив суд задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності.

Частиною 4 ст.441 ЦПК України передбачено, що суд негайно розглядає таке подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У зв`язку з чим, судом було ухвалено провести розгляд справи за наявними матеріалами в справі, за відсутності приватного виконавця, в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає подання підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа №520/1738/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до ОСОБА_1 про стягнення донарахованого розміру трьох відсотків річних та інфляційних витрат за договором.

За наслідком розгляду вказаної справи, 18 червня 2018 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» три відсотки річних в сумі 10532 гривні 80 копійок та інфляційні витрати в сумі 47312 гривень 84 копійки на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/2 та №ТК170511/3 від 17 травня 2011 року, Угоди №01-04/14-1 та №01-04/14-2 про заміну кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 01 квітня 2014 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» судові витрати в сумі 1600 гривень 00 копійок.

Рішення суду набрало законної сили 04 вересня 2018 року.

На виконання зазначеного рішення суду, Київським районним судом міста Одеси 06 вересня 2018 року були видані виконавчі листи: про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» заборгованості у розмірі 57845 гривень 64 копійки; про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» судових витрат в сумі 1600 гривень 00 копійок.

На підставі зазначених виконавчих листів, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Журид С.М. були відкриті виконавчі провадження ВП №58429076, та ВП №58429368.

19 лютого 2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень ВП №58429076, та ВП №58429368 у зведене виконавче провадження за №58430761.

Адреса місця проживання ОСОБА_1 у виконавчих листах зазначена, як: АДРЕСА_1 .

Саме на вказану адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 , приватним виконавцем здійснювалось направлення поштової кореспонденції зі спрямування копій постанов про відкриття виконавчих проваджень, та про їх об`єднання.

Також приватним виконавцем 19.02.2019 року направлено на адресу мешкання ОСОБА_1 виклик приватного виконавця за вих. №856.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З урахуванням зазначених норм законодавства, боржник вважається повідомленим про наявне виконавче провадження відносно нього.

Судом встановлено, що в рамках вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем здійснювались дії щодо встановлено майна боржника та встановлено, що боржник банківські рахунки на яких би містились грошові кошти відсутні, юридичну особу/фізичну особу-підприємця боржником припинено, доходи відсутні.

19 лютого 2019 року приватним виконавцем одночасно винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №156830728 від 19.02.2019 року, ОСОБА_1 має у власності нерухоме майно: земельну ділянку, площею 2,0849 га, розташовану за адресою: Одеська область, Подільський район, с/рада Липецька; земельну ділянку, площею 1,8817 га, розташовану за адресою: Одеська область, Подільський район, с/рада Липецька; земельну ділянку, площею 2,3576 га, розташовану за адресою: Одеська область, Подільський район, с/рада Липецька; житловий будинок, площею 143,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 14.

З вказаної довідки також вбачається, що на зазначене нерухоме майно накладено обтяження у вигляді арешту на підставі постанови приватного виконавця від 19.02.2019 року ВП №58429076.

20 березня 2019 року приватним виконавцем здійснено вихід за місцем реєстрації боржника та встановлено, що боржник був відсутній дома, у зв`язку з чим приватним виконавцем було залишено виклик на 21.03.2019 року, що підтверджується актом приватного виконавця від 20 березня 2019 року.

На зазначену дату, боржник до приватного виконавця не з`явився.

У зв`язку з чим, оскільки рішення суду боржником не виконано, приватний виконавець звернувся до суду з цим поданням.

Згідно з ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з узагальненнями Верховного суду України від 01 лютого 2013 року «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Таким чином, законодавством не передбачене обов`язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов`язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв`язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України».

У відповідності до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» може бути тимчасово відмовлено у видачі закордонного паспорта або тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду - до виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З урахуванням вищевикладеного, та з урахуванням того, що вказане рішення суду, за яким видані виконавчі листи, набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, на підставі яких наявне відкрите зведене виконавче провадження ВП №58430761, приватним виконавцем вчинено достатньо дій в межах виконавчого провадження, проте рішення суду боржником не виконано, та з урахуванням усіх обставин в сукупності, суд вважає, що боржник саме ухиляється від виконання рішення суду.

Крім того слід зазначити, що пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість рішень суду

Згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала) – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод Європейського суду з прав людини як джерела права.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1).

Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Право на справедливий суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Обов`язковість виконання судових рішень, разом із іншими складовими права на справедливий суд, зокрема, такими як суб`єктивна неупередженість суду, принцип правової визначеності, заборона втручання законодавця у відправлення правосуддя розглядаються Судом в якості елементів верховенства права (Golder v. The United Kingdom, аpp. no. 4451/70).

Отже, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що забезпечення виконання рішення суду застосується як гарантія задоволення законних вимог стягувача, з метою упередження наміру щодо навмисного ухилення від виконання рішення суду саме шляхом виїзду за кордон, суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця підлягає задоволенню, так як обґрунтоване та доведене.

Керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», суд,

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Журид Сергія Миколайовича (місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, 31, офіс 7) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Тимчасово обмежити боржнику – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов`язань покладених на нього за виконавчими листами №520/1738/18, виданими 06 вересня 2018 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» заборгованості у розмірі 57845 гривень 64 копійки, та судових витрат в сумі 1600 гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено – 04 червня 2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.