Вирок № 82170150, 03.06.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/223/19

Провадження № 1-кп/520/529/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2019 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

у складі: головуючого - судді Галій С.П.

з участю секретаря Маркової О.І.

прокурора Павлова В.В.

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Чекаленко В.Л.

представника служби у справах дітей Демешина В.В.

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження №12018161480002323 від 17.08.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 06.12.2018 року Київським районним судом м. Одеси за ст. 185 ч.1 КК України до штрафу в сумі 850 гривень, штраф сплачено; 06.12.2018 року Київським районним судом м. Одеси за ст. 186ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 104, 76 звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч. 2 КК України,

В с т а н о в и в :

Повторно, 10.08.2018 року близько 03 годин, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_2 , а саме мобільний телефон марки «Meizu М5с» в корпусі синього кольору ІМЕI: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 вартістю 2600 гривень, в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв`язку «Київстар» з номером телефону НОМЕР_3 , яка матеріальної цінності не має, та банківську карту НОМЕР_4 банку «Приват Банк», на якій зберігались грошові кошти у сумі 10600 грн.

Після чого, ОСОБА_3 з викраденим майном з місця скоєння злочину втік, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел неповнолітній ОСОБА_3 11.08.2018 року відправився до банкомату банку «Приват Банк», який розташований за адресою м. Одеса вул. Ак.Глушка, 16, в якому у 13 годин 30 хвилин з банківської картки НОМЕР_4 виданої на ім`я ОСОБА_2 зняв, тобто таємно викрав грошові кошти у сумі 2000 грн. Після чого відправився до банкомату банку «Приват Банк», який розташований за адресою: м. Одеса вул. Катеринінська, 78, в якому у 18 годин 34 хвилин з банківської картки НОМЕР_4 виданої на ім`я ОСОБА_4 зняв, тобто таємно викрав грошові кошти у сумі 8600 грн.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_3 своїми умисними діями таємно викрав грошові кошти потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 10600 грн. та мобільний телефон марки «Meizu М5с», вартістю 2600 грн., викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 13200 гривень.

Згодом матеріальна шкода потерпілому була відшкодована.

Своїми діями ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення.

Пояснив суду, що він згоден з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердив факт скоєння злочину та пояснив суду, що дійсно 10.08.2018 року близько 03 годин він знаходився в квартирі АДРЕСА_2 , де впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно мобільний телефон «Meizu» та банківську карту банку «Приват Банк», як належать потерпілому ОСОБА_2 , після чого, з викраденим майном з місця скоєння злочину втік.

Наступного дня 11.08.2018 року він пішов до банкомату банку «Приват Банк» за адресою м. Одеса вул. Ак.Глушка, 16, в якому у 13 годин 30 хвилин з банківської картки зняв гроші у сумі 2000 грн. Потім ввечері він пішов до банкомату банку «Приват Банк» за адресою: м.Одеса вул.Катеринінська, 78, в якому приблизно у 18 годин 30 хвилин з банківської картки зняв, тобто гроші у сумі 8600 грн.

Він згоден з вартістю викраденого ним майна, також згоден, що своїми діями спричинив потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 13200 гривень.

У скоєнні злочину щиро кається, просить суд суворо його не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що йому повністю відшкодовано матеріальну шкоду, претензій до обвинуваченого він не має, просить суд призначити покарання відповідно до закону.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні злочину, його вина доведена та підтверджується доказами, дослідженими судом:

-Витягом з ЄРДР від 17.08.2018 року;

-Протоколом прийняття заяви від ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення від 16.08.2018 року;

-Звітом про незалежну оцінку викраденого майна;

Заслухавши думку учасників судового провадження, враховуючи, що обвинувачений повністю визнає свою вину у скоєнні злочинів, обвинувачений погоджується з кваліфікацією вчинених ним діянь, а також з`ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють фактичні обставини, встановлені досудовим розслідуванням, тому на підставі ст.349 ч.3 КПК України суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин, які ніким по справі не оспорюються.

На підставі досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що докази по справі є належними, допустимими, достовірними, достатніми які повністю доводять вину обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує особу обвинуваченого, що обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України не встановлені.

Обставинами, що пом`якшують покарання згідно ст.66 КК України суд вважає щире каяття обвинуваченого у скоєнні злочину, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, вчинення злочину у неповнолітньому віці.

Відповідно до ст. 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами покарання" під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має суворо додержуватися вимог норм закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через це реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд призначаючи покарання зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, вчинення обвинуваченим злочину, який згідно зі ст.12 КК України є умисним злочином середньої тяжкості.

Згідно викладених обставин, враховуючи особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що не втрачена можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без позбавлення його волі, тому суд вважає недоцільним призначати обвинуваченому ОСОБА_3 реальне покарання у виді позбавлення волі, та вважає можливим на підставі ст.ст.75, 104, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 вироком Київського районного суду м.Одеси від 06.12.2018 року визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 104, 76 звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.

Також ОСОБА_3 вироком Київського районного суду м.Одеси від 06.12.2018 року визнаний винуватим та засуджений за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в сумі 850 гривень, штраф сплачено.

Призначаючи вид та міру покарання ОСОБА_3 суд вважає, що покарання обвинуваченому необхідно призначити згідно з правилами, встановленими ч.4 ст.70 КК України, оскільки з матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 скоїв злочин за ч.2 ст.185 КК України по даному кримінальному провадженню, ще до постановлення вироків 06.12.2018 року Київським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.185 КК України та за ч.2 ст.186 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349ч.3, 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 місяців.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_3 призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним вироком Київського районного суду м.Одеси від 06.12.2018 року, за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 років позбавлення волі та за ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу 850 гривень та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки та штрафу 850 гривень в дохід держави.

На підставі ст.75, ст.104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно п.п.1, 2 ч.1 та п.п.2,4 ч.2 ст.76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_3 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межу України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_3 вирок Київського районного суду м.Одеси від 06.12.2018 року, яким ОСОБА_3 за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в сумі 850 гривень в дохід держави - виконувати окремо.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його оголошення, шляхом подачі скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.

Суддя Галій С. П.