Рішення № 82167523, 04.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/235

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2019 року № 640/4286/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Київський обласний військовий комісаріат,

Закарпатський обласний військовий комісаріат

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Міністерства оборони України (надалі - відповідач), адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київський обласний військовий комісаріат (надалі - третя особа 1), адреса: 03113, місто Київ, провулок Артилерійський, будинок 5в, Закарпатський обласний військовий комісаріат (надалі - третя особа 2), адреса: 88009, місто Ужгород, вулиця Бородіна, будинок 22, у якій просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з настанням інвалідності, внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку в ДРА;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , у зв`язку з настанням інвалідності, внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку в ДРА, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму;

- у разі необхідності вийти за межі позовних вимог з метою захисту порушених прав позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він проходив військову службу в Збройних Силах, з якої був звільнений у грудні 1980 року та під час проходження якої отримав поранення, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку в ДРА.

18 лютого 2015 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності довічно, внаслідок поранення отриманого при виконанні обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку в ДРА.

У зв`язку з чим позивач звернувся до Міністерства оборони України через Закарпатський обласний військовий комісаріат з заявою та необхідним переліком документів про виплату одноразової грошової допомоги, проте, листом Міністерства оборони України у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відмовлено.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Представник третьої особи 2 у письмових поясненнях на позовну заяву послався на те, що 08 жовтня 2018 року позивач звернувся до Закарпатського обласного військового комісаріату з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до якої було додано копію паспорта, копію картки фізичної особи-платника податків, копію заключення ВЛК, копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 16 грудня 2008 року №138, довідка МСЕК від 18 лютого 2015 року серія АВ №0364671, копія посвідчення, копія військового квитка.

У письмових поясненнях представник третьої особи 2 також зазначив, що відповідно до довідки МСЕК 18 лютого 2015 року є датою повторного огляду інваліда, тобто з цієї довідки, як зазначає представник третьої особи 2, неможливо зробити висновок про те, коли саме, первинно позивачу встановлена інвалідність, а відтак і визначити день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

В той же час, представник третьої особи 2 вказав й на те, що у посвідченнях серії НОМЕР_2 , виданому на ім`я ОСОБА_1 , зазначено, що пред`явник цього посвідчення є інвалідом ІІІ групи, датою видачі стоїть 03 лютого 2012 року та 12 лютого 2009 року, що, за доводами представника третьої особи 2, свідчить про те, що позивач вже станом на 2009 рік був визнаний інвалідом ІІІ групи, в той час, як у позовній заяві позивач стверджує, що його право на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, виникло з моменту встановлення інвалідності з 18 лютого 2015 року.

Встановивши неможливість визначення права позивача щодо відпрацювання висновку військового комісаріату про можливість призначення одноразової грошової допомоги на підставі документів, наданих як додатки до заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, Закарпатський обласний військовий комісаріат у листі від 08 листопада 2018 року №6626 повідомив про це позивача та повернув документи останньому на доопрацювання.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі направлена на адресу відповідача та третьої особи 1 та отримана уповноваженими особами останніх, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Станом на день ухвалення рішення, відповідач відзиву на позовну заяву, а третя особа 1 письмових пояснень не надали з невідомих суду причин.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

08 жовтня 2018 року Закарпатським обласним військовим комісаріатом за вх. № 7532 зареєстрована заява ОСОБА_2 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю від 26 вересня 2018 року, до якої було додано: копія паспорта, копія картки фізичної особи-платника податків, копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 16 грудня 2008 року №138, довідка МСЕК від 18 грудня 2015 року серії АВ№064671, копії посвідчень, копія військового квитка (Т.1, арк. 14).

Відповідно до наданої суду копії довідки до Акта огляду МСЕК серії АВ №0364671 позивачу при повторному огляді 18 лютого 2015 року встановлена ІІІ група інвалідності безтерміново, причина інвалідності зазначена, як «поранення так, отримано при виконанні обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку в ДРА» (Т.1, арк. 13).

Також, з матеріалів справи вбачається, що заключення ВЛК, яке було додано позивачем до заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, адресоване головному лікарю обласного центру медико-соціальної експертизи, в якому зазначено діагноз: віддалені наслідки, осколкового поранення, отриманого під час бойових дій в Афганістані (1980 року) у вигляді атрофічних рубців у чоловій області по центу, в області підборіддя по центру та тім`яній області зліва. Стійкі наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми (1980 року) у вигляді посттравматичного кістозного церебрального арахноїду з помітним порушенням ліквородинаміки, лівобічним гемі синдромом, лікворо-гіпертензивними кризами частотою 2-3 рази на тиждень, легкими статико-координаторними порушеннями та помітними емоційно-вольовими розладами. Органічний астенічний розлад з легкими мнестичними порушеннями. Двобічний хронічний неврит слухових нервів з приглухуватістю справа ІІ ступені, зліва ІІІ ступені. ІХС. Кардіосклероз атеросклеротичний ХНК 0 ступені. Пресбіопія он. Аденома простати ІІ ступені. Сольовий діатез. Хронічний діатез. Хронічний холецистит, ф.н./ремісії. Дискінезія жовчовивідних шляхів. Реактивний панкреатит. Вторинний коліт. Згідно наказу Міністра оборони України №207 від 12 липня 1999 року по статтям 78б, 36В, 61б, 55в непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у військовий час. Вищевказані тілесні ушкодження можуть являтися наслідками осколкових поранень голови та обличчя, а також контузії головного мозку від вибухової хвилі від розірвавшогося снаряду під час проходження військової служби в ДРА (1980 року) (Т.1, арк. 12).

У відповідності до акта судово-медичного обстеження №138 від 03 грудня 2008 року, судово-медичний експерт на підставі наданих йому даних судово-медичного обстеження ОСОБА_1 з урахуванням даних консультантів-спеціалістів, відповідно з питаннями, поставленими на вирішення експерту, прийшов до висновку, що на момент судово-медичного обстеження у ОСОБА_1 були виявлені наслідки тілесних ушкоджень у вигляді рубців на шкірних покривах чолової області по центру, підборіддя по центру та тім`яної області зліва. Клінічно ЛОР та невропатологом встановлено діагноз: Стійкі наслідки перенесеної ЧМТ (1980 року), контузії головного мозку у вигляді посттравматичного церебрального арахноїдиту зі стійким помірно вираженим гіпертензивним синдромом. Хронічний двобічний після травматичний неврит слухових нервів. Приглухуватість ІІ ступеню. Вищевказані тілесні ушкодження можуть являтися наслідками перенесених осколкових поранень голови і обличчя, а також контузії головного мозку від вибухової хвилі від розірвавшогося снаряду під час проходження військової служби в ДРА (Т.1, арк. 17).

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався й до Міністерства оборони України зі зверненням, на яке Департаментом фінансів Міністерства оборони України було надано відповідь від 16 листопада 2018 року №0290/Я-1681/889, в якій рекомендовано позивачу звернутися до військового комісаріату за місцем проживання для отримання більш детальних роз`яснень з питання наявності права щодо призначення одноразової грошової допомоги, а військовому комісару Київського обласного військового комісаріату доручено запросити заявника на прийом та надати такі роз`яснення (Т.1, арк. 15).

Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, останній звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (надалі - Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У частині 2 статті 16 цього Закону визначенні у яких випадках та якій категорії військовослужбовців призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Відповідно до частини 2 статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

У відповідності до частин 8, 9 статті 16-3 вказаного Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з нормами Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (надалі - Порядок №975 - в редакції, що діяла на момент звернення позивача з приводу виплати допомоги), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Так, у підпункті 1 пункту 6 Порядку №975 зазначено розміри одноразової грошової допомоги, яка призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Пунктом 11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

При цьому, у відповідності до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Наведене свідчить, що звертаючись до Закарпатського обласного військового комісаріату Яцина А.А. діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Між тим, судом встановлено, що Закарпатський обласний військовий комісаріат в порушення вимог пункту 13 Порядку № 975 не подав розпорядникові бюджетних коштів у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів Яцини А. А. висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги разом з необхідним пакетом документів, що свідчить про протиправність дій третьої особи 2 в цій частині.

В той же час, суд зазначає, що ОСОБА_1 звертався до Міністерства оборони України саме зі зверненням в порядку Закону України «Про звернення громадян» щодо надання роз`яснень про порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, а не з заявою про призначення та виплату такої допомоги. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом обставини в цій частині, позивачем суду не надано, а тому суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що відповідачем було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, оскільки такі твердження не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи по суті.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується поясненнями представника третьої особи 2 у письмових поясненнях на позовну заяву в тій частині, що документи позивача були повернуті останньому на доопрацювання, тобто питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України не вирішувалось у порядок та спосіб, визначені законодавством України, у зв`язку з ненаправленням Закарпатським обласним військовим комісаріатом відповідного висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги разом із заявою та необхідним пакетом документів позивача, а тому позовні вимоги до Міністерства оборони України є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а також враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова