Ухвала суду № 82167511, 04.06.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/690/19

№ пров. 2-з/544/12/2019

У Х В А Л А

про забезпечення позову

04 червня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі головуючої судді Ощинської Ю.О., розглянувши заяву про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний нотаріус пирятинської державної нотаріальної контори Репях Тетяна Іванівна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та торгівельного комплексу, укладених 21.10.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчених державним нотаріусом Пирятинської нотаріальної контори Репях Т.І. та застосування наслідків недійсності правочинів – реституції,

у с т а н о в и в :

03 червня 2019 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний нотаріус пирятинської державної нотаріальної контори Репях Тетяна Іванівна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та торгівельного комплексу, укладених 21.10.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчених державним нотаріусом Пирятинської нотаріальної контори Репях Т.І. та застосування наслідків недійсності правочинів – реституції.

Одночасно з позовною заявою позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: земельну ділянку площею 0,0611 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , розташовану по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0748 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , розташовану по АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю А-1 площею 93,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824405153238, розташовану по АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю НОМЕР_4 площею 298 кв.м., сарай В, замощення І, забор, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824383453238, розташовану по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви позивач вказує, що в рамках розгляду справи дане майно є предметом спірних договорів, а відповідач під час розгляду справи матиме реальну можливість на стадії розгляду даної справи укласти правочини з метою відчуження спірного майна, що в свою чергу призведе до неможливості виконання рішення суду в частині реституції, а заявити віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач буде позбавлена права, оскільки звернутися із таким позовом може лише власник.

Таким чином, позивач вважає, що існує вірогідність, що невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Проаналізувавши зміст позовних вимог ОСОБА_1 , розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, а саме те, що предметом позову є визнання недійсними договорів купівлі-продажу та застосування реституції, пов`язаних з реєстрацією права власності на нерухоме майно, та співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд приходить до висновку про те, що позивачем були надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки в можливому відчужені вказаного нерухомого майна третім особам до ухвалення рішення в даній справі, а застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу, не має ознак суттєвого обмеження прав відповідача, та відповідає вимогам суспільних інтересів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 149, 151, 153, 260 ЦПК України, та постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд,

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів – задовольнити у повному обсязі.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , а саме на:

-земельну ділянку площею 0,0611 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану по АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , розташовану по АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,0748 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , розташовану по АДРЕСА_1 ;

-нежитлову будівлю А-1 площею 93,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824405153238, розташовану по АДРЕСА_1 ;

-нежитлову будівлю А-1 площею 298 кв.м., сарай В, замощення І, забор, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824383453238, розташовану по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Копію ухвали направити до відділу державної реєстрації Пирятинської міської ради Полтавської області та сторонам по справі, для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Пирятинський районний суд Полтавської області в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Ю.О. Ощинська