Рішення № 82166622, 04.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/193

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2019 року № 826/5006/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр"

До Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві

Про визнання протиправними та скасування рішення

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві № 000011 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 09.02.2018 р.

Ухвалою суду від 30.03.2018 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25.04.2018 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код 37356833) здійснює господарську діяльність, в тому числі, у приміщенні у м. Харкові по вул. Камській, 2.

На фасаді вказаного приміщення розміщено щит (рекламна конструкція) розміром 3.50 х 1.50, з інформаційним полем "ШвидкоГроші".

Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві на адресу ТОВ "Споживчий центр" було скеровано вимогу № 06.1/13294 від 06.10.2017 р. про надання документів, а саме: письмових пояснень, затвердженого макету рекламного сюжету (вартість виготовлення та документальне підтвердження вартості виготовлення та розповсюдження реклами за період до 1 року з моменту отримання даної вимоги (договори з рекламодавцем, акти виконаних робіт тощо). Зазначеною вимогою повідомлено, що представнику позивача необхідно з`явитися за адресою Головного управління : м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, каб. 903 у п`ятиденний термін з дня отримання даної вимоги.

16.11.2017 р. Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві направлено позивачеві повідомлення № 14.0/15545 про призначення розгляду справи на 30.11.2017 р.

22.11.2017 р. ТОВ "Споживчий центр" було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи.

14.12.2017 року відповідачем на адресу ТОВ "Споживчий центр" було направлено лист № 06.1/17090 про призначення розгляду справи щодо порушення вимог законодавства про рекламу при розміщенні спеціальної конструкції з інформаційним полем "Швидко Гроші" за адресою: м. Харків, вул. Камська, 2 на 31.01.2018 р.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100158294189 ТОВ "Споживчий центр" отримано лист про відкладення розгляду справи 18.12.2017 р.

14.12.2017 р. Головним спеціалістом Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві Лавріненко Д.О. відносно позивача було складено протокол про порушення законодавства України про рекламу щодо розміщення зовнішньої реклами (щит на фасаді розміром: 3.50х1.50 за адресою: вул. Камська, 2, м. Харків) з ознаками порушення вимог частини 1 статі 16 Закону України "Про рекламу" без наявності дозволу від виконавчого комітету Харківської міської ради (рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.07.2017 року № 460 "Про демонтаж спеціальних конструкцій").

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 14.12.2017 р. у відповідності до вимог п.11 "Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства України про рекламу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693, Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві винесено рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 18.12.2016 р.

Станом на 31.01.2018 року письмові пояснення, запитувані документи для прийняття Управлінням рішення не було надано, уповноважені особи ТОВ "Споживчий центр" на засідання розгляду справи не з`явилися.

31.01.2018 р. Головним управлінням Держпродспоживслужби у м. Києві складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, яким встановлено порушення вимог ч. 2 ст. 26 Закону України "Про рекламу", оскільки позивачем не надано інформації щодо вартості розповсюдження реклами.

Рішенням від 09.02.2018 р. "Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу" №000011 за не надання інформації щодо вартості розповсюдження реклами на позивача накладено штраф у сумі 1700,00 грн.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" - вважає рішення від 09.02.2018р. №000011 протиправним та просить суд скасувати його з наступних підстав.

Позивач зазначає, що щит на фасаді "ШвидкоГроші" де надаються послуги позивачем, не є рекламою, а є складовими частинами належного позивачу знаку для товарів і послуг.

Зокрема, позивач не укладав договорів та не проводив оплату за розповсюдження реклами за адресою у місті Харкові : вул. Камська, 2 .

Також позивач зазначив, що всупереч ст. 61 Конституції України його було притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а саме прийнято рішення № 000010 від 09.02.2018 р., яким накладено штраф у розмірі 5083,00 грн. відповідно до абз.11 п.2 та рішення №000011 від 09.02.2018 р., яким накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. у зв`язку з відсутністю документів про вартість реклами.

Відповідач - Головне управління Держпродспоживслужби у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач зазначив, що чинним законодавством України встановлено на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодваці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео-та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Позивачем не було подано інформації щодо вартості розповсюдженої реклами ні на виконання вимоги від 06.10.2017 р., ні під час розгляду справи, яке відбулося 31.01.2018р.

Щодо твердження позивача про притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, то ТОВ "Споживчий центр" притягнено до відповідальності за два різні правопорушення, а саме за розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах без наявності дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (рішення № 000010 від 09.02.2018 р.) та за неподання в встановлений строк інформації щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами (рішення № 000011 від 09.02.2018 р.).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 року № 270/96-ВР цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 270/96-ВР контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до ч.2 ст. 27 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до 2, ч.4 ст. 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Згідно з п. 9-12 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. №693, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.

Протокол розглядається у місячний строк.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.

До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи.

Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Відповідно до п. 13 Порядку посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу:

- перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження;

- отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу;

- готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Згідно з п. 16 Порядку справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 18 Порядку за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

На виконання вказаних вимог закону відповідачем 14.12.2017 р. було складено протокол про порушення законодавства про рекламу та рішення від 18.12.2017 р. про початок розгляду справи.

Посадовими особами Держспоживінспекції було складено попередні висновки, відповідно до яких станом на 31.01.2018 р. письмові пояснення, запитувані документи для прийняття рішення не надано, уповноважені особи ТОВ "Споживчий центр" на засідання розгляду по справі не з`явились.

Відповідно, Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві було прийнято рішення № 000011 від 09.02.2018 р. "Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу", яким накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. за порушення ч. 2 ст. 26 Закону України " Про рекламу".

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео-та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР встановлено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивач мав достатньо часу для забезпечення своєї участі у розгляді його справи або надання всіх наявних у нього документів для розгляду справи за його відсутності, що ним зроблено не було, тоді як відповідачем вжито всі можливі заходи для належного забезпечення прав позивача, тому оскаржуване рішення є обґрунтованим та винесене з дотриманням вимог законодавства.

Щодо тверджень позивача, що його двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суд зазначає наступне.

П. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 270/96-ВР передбачено відповідальність за порушення законодавства про рекламу, які несуть рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Отже, відповідачем винесено рішення про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу № 000010 від 09.02.2018 р. за порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону № 270/96-ВР, а саме розміщення зовнішньої реклами (Спеціальна конструкція "ШвидкоГроші" розміром 3.50 х 1.50 м за адресою: вул. Камська, 2, м. Харків) у населених пунктах без наявності дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

У зв`язку з тим, що відповідачу неможливо було встановити вартість реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, до позивача було застосовано штраф у розмірі не п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами, а застосовано штраф у розмірі 299 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 5 083 грн.

Тобто, оскаржуваним рішенням № 000011 від 09.02.2018 р. на позивача було накладено штраф за одне порушення - неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, а рішенням № 000010 від 09.02.2018 року накладено штраф за інше порушення - порушення порядку розповсюдження реклами, а саме розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах без наявності дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Таким чином, твердження позивача в даній частині суд вважає необґрунтованими.

Стосовно твердження позивача, що вивіска не може бути об`єктом зовнішньої реклами, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Відповідно до пункту 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2003 року №2067, вивіски чи таблична - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Відповідно до пункту 48 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23,12.2003 р. №2067, вивіски чи таблички: повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об`єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повніша перевищувати 3 кв. метрів.

Як вбачається з матеріалів справи розмір конструкції "ШвидкоГроші"- 3,50х1,50, тобто площа зазначеної конструкції становить 3,5 кв. м, що перевищує 3 кв. м.

Таким чином, спеціальна конструкція "ШвидкоГроші" є рекламною вивіскою і вважається зовнішньою рекламою та потребує отримання дозволу на її розміщення.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем вказаних вимог при прийнятті оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 04.06.19 р.