Ухвала суду № 82166335, 04.06.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 243/11705/18

2/243/975/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року місто Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.

за участю секретаря судового засідання Янчевського В.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Кузнецової К.В., Буяновського

В.В.,

представника третьої особи ОСОБА_2 С.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Слов`янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі прокуратури Донецької області, Слов?янської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства фінансів України, Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства юстиції України, Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, про визнання бездіяльності неправомірною, встановлення фактів, що мають юридичне значення, та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі прокуратури Донецької області, Слов?янської місцевої прокуратури, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства юстиції України, Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, про визнання бездіяльності неправомірною, встановлення фактів, що мають юридичне значення, та стягнення моральної шкоди.

Зокрема позивач ОСОБА_1 просив суд: 1) визнати протиправною, незаконною, неправомірною бездіяльність прокуратури Донецької області, яка полягала в невиконанні керівником Слов?янської місцевої прокуратури прокурором Шиловим В.С. його службових обов?язків внести відповідні відомості до ЄРДР за результатами розгляду заяви-повідомлення ОСОБА_1 від 08.11.2018 року; 2) встановити факт порушення керівником Слов?янської місцевої прокуратури прокуратури Донецької області прокурором Шиловим В.С. присяги прокурора при розгляді заяви-повідомлення ОСОБА_1 від 08.11.2018 року (як умова відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди); 3) встановити факт порушення права ОСОБА_1 на розгляд його звернення та на отримання обґрунтованої відповіді від посадової особи органу державної влади у встановлений законом строк відповідно до норм статті 40 Конституції України та частини 1 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (як умова відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди); 4) встановити факт порушення права ОСОБА_3 на ефективний правовий засіб захисту прав людини відповідно до статей 1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (як умова відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди); 5) стягнути з держави Україна за представництвом прокуратури Донецької області за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену неправомірними діями, які порушили права позивача, у сумі 134028 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 12 березня 2019 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року справу прийнято до провадження після повторного автоматизованого розподілу справи, по справі призначеного підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07 травня 2019 року до участі у цивільній справі в якості співвідповідача залучено Державну казначейську службу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив призначити справу до судового розгляду, виключивши Слов`янську місцеву прокуратуру з числа відповідачів, оскільки місцева прокуратура не є юридичною особою. Позивачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про виклик і допит свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та керівника Слов?янської місцевої прокуратури ОСОБА_5 В ОСОБА_6 ., а також допит позивача як свідка в порядку ст.92 ЦПК України, яке обґрунтоване доказуванням факту заподіяння позивачу матеріальної шкоди.

Представники відповідача держави Україна в особі прокуратури Донецької області Буяновський В.В., який діє на підставі довіреності, та Слов?янської місцевої прокуратури Кузнецова К.В., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання позивача в частині допиту в якості свідків позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , щодо допиту керівника Слов?янської місцевої прокуратури заперечили, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на недоцільність. З відзиву прокуратури Донецької області на позовну заяву вбачається, що бездіяльність відповідача не підлягає оскарженню в порядку цивільного судочинства, оскільки таке оскарження передбачено нормами КПК України.

Представник третьої особи Міністерства юстиції України Циря С.М., який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні при вирішенні клопотання позивача поклався на розсуд суду.

Інші учасники справи були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового розгляду, однак до судового засідання не з?явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб?єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Так із змісту позовної заяви вбачається, що однією з вимог у даній справі є визнання протиправною, незаконною, неправомірною бездіяльності прокуратури Донецької області, яка полягала в невиконанні процесуальним керівником Слов?янської місцевої прокуратури Шиловим В.С. його службових обов?язків внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду заяви-повідомлення ОСОБА_1 , внаслідок чого, на думку позивача, йому було спричинено моральну шкоду, яку просив відшкодувати.

З огляду на вищевказане суд зазначає, що відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КПК України прокурор - це особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах її повноважень.

Відповідно до частини першої статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійним у його процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов?язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Під час здійснення повноважень, пов?язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов?язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті (частина третя статті 17 Закону України «Про прокуратуру»).

Частиною першою статті 2 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладається, зокрема, функція нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти (частина друга статті 45 Закону України «Про прокуратуру» у вказаній редакції).

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового провадження, визначений у частині першій статті 303 КПК України. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правиламистатей 314-316 цього кодексу (частина друга статті 303 КПК України).

Тобто, під час досудового розслідування прокурор виконує процесуальні функції, які не можна охарактеризувати як управлінські, і для оскарження його рішень, дій чи бездіяльності визначений спеціальний порядок.

Закони України не передбачають право особи звертатися з окремим позовом до прокурора про визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених як учасником судового процесу у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування.

Відповідно до пунктів 2 і 3 частини першої статті 16 Закону України «Про прокуратуру» незалежність прокурора забезпечується, зокрема, порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора.

Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та Законами України (частина друга статті 16 Закону України «Про прокуратуру» у вказаній редакції).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов?язків цивільного характеру.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у Законах України право на судовий захист слід застосовувати, враховуючи принцип дружнього ставлення до міжнародного права (див. абзац 3 пункту 2.3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац 4 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення цього суду від 8 вересня 2016 року № 6-рп/2016), у світлі пункту 1 статті 6 Конвенції та його інтерпретації Європейським судом з прав людини (далі також - Суд).

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany») від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98, § 44).

Стосовно права на звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, то відсутність його регламентації у національному праві є розумним обмеженням, оскільки чинне законодавство передбачає інші способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що набрав чинності 30 вересня 2016 року, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Поняття «справа, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства», стосується як справ, які не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства, так і тих справ, які взагалі не можуть розглядатися у суді.

Отже, суд приходить до висновку, що не можуть бути предметом судового розгляду в порядку цивільного судочинства заявлені разом позивачем вимоги про визнання протиправною бездіяльності прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду заяви-повідомлення та про відшкодування завданої цією бездіяльністю моральної шкоди, про що і просить позивач в даному позові.

Саме до цього зводиться правовий висновок, викладений Великою палатою Верховного Суду 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц. Окрім того, саме на ці обставини була зроблена вказівка Донецьким апеляційним судом в ухвалі від 12.02.2019 р. по цій справі (а.с.44-47).

Крім того в позовній заяві ОСОБА_1 зазначені також вимоги щодо встановлення факту порушення керівником Слов?янської місцевої прокуратури Донецької області прокурором Шиловим В.С. присяги прокурора, викладеної в статті 36 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на це суд зазначає, що згідно із ч.2 ст.46 закону «Про прокуратуру» особи, вперше призначені на посади старших прокурорів та прокурорів прокуратур, слідчих прокуратури, складають «Присягу працівника прокуратури». Прокурор і слідчий підписують текст присяги, яка додається до особової справи.

Відповідно до ч.2 ст.46-2 Закону України «Про прокуратуру» прокурори та слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, зокрема у випадку порушення «Присяги працівника прокуратури» чи відмови від її прийняття.

В силу ст.8 ДСП дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обовязків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Згідно зі ст.9 статуту дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знака «Почесний працівник прокуратури України»; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Згідно із ст.222 КЗпП України, особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить встановити факт порушення прокурором присяги, тобто фактично звертається до суду у порядку цивільного судочинства із вимогами, які можуть бути предметом розгляду в порядку дисциплінарного провадження, що в подальшому може бути предметом трудового спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказана вимога не може бути розглянута судом в порядку цивільного судочинства, оскільки має інший порядок розгляду, наслідки якого можуть бути предметом розгляду в судах.

Позов також містить вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту порушення права ОСОБА_1 на розгляд його звернення та на отримання обґрунтованої відповіді від посадової особи органу державної влади у встановлений законом строк відповідно до норм статті 40 Конституції України та частини 1 статті 214 КПК України та встановлення факту порушення права ОСОБА_1 на ефективний правовий засіб захисту прав людини відповідно до статей 1,13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

З аналізу зазначених позовних вимог, вбачається, що всі вони є похідними та нерозривно пов?язані з першочерговою позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності прокурора, та фактично, дублюють цю вимогу, але шляхом встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Крім того слід зазначити, що частина 2 ст.315 ЦПК України передбачає, що у судовому порядкуможуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Сам по собі факт звернення до суду означає, що існування того чи іншого факту, що має юридичне значення, не є очевидним та потребує судового встановлення. Процедура такого встановлення передбачає залучення заінтересованих осіб, дослідження та оцінку доказів та вчинення інших дій, за результатом яких суд має впевнитись у беззаперечності, дійсності факту, що встановлюється. Усунення всіх сумнівів щодо факту, що має юридичне значення, тягне за собою ухвалення рішення про його встановлення.

У контексті встановлення фактів, що мають юридичне значення, йдеться про конкретні обставини, такі, що існують, а не виникнуть у майбутньому. У порядку окремого провадження можуть встановлюватися факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Свободи, як можливості особи, гарантовані міжнародними актами та національним законодавством України, не можуть виникати, змінюватися або припинятися у залежності від встановлення судом того чи іншого факту. Встановлення факту, що має юридичне значення, здійснює вплив на особисті чи майнові права особи, однак вільний вибір того як саме їх реалізувати (чи не реалізувати) і є проявом свободи особи, її можливостей діяти будь-яким, не забороненим законом чином, однак у межах, визначених суб?єктивним правом.

З оглядом на вищенаведені фактичні обставини та норми закону, враховуючи той факт, що законодавством передбачений окремий порядок оскарження дій прокурора у кримінальному судочинстві, та не передбачено такої можливості у цивільному, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення зазначених у позовній заяві фактів, також не можуть бути предметом судового розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Згідно пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства суд своєю ухвалою закриває провадження у справі. На підставі вищенаведеного суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання бездіяльності неправомірною та встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з положенням ст.189 ЦПК України одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Положенням ч.1 ст.42 ЦПК України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. За змістом ст.46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов?язки сторони, третьої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні та юридичні особи, а згідно ч.1 ст.47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов?язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. У ч.1 ст.80 ЦК України закріплено поняття юридичної особи, а саме це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Положенням ч.4 ст.91 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом відзиву представника Слов?янської місцевої прокуратури Кузнецової К.В. Слов?янська місцева прокуратура не є юридичною особою, що, в свою чергу, узгоджується з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005308741, згідно з яким відомостей в реєстрі щодо реєстрації Слов?янської місцевої прокуратури не знайдено. Таким чином, суд погоджується з доводами представника щодо неможливості участі Слов?янської місцевої прокуратури в якості третьої особи у цій справі, оскільки Слов?янська місцева прокуратура не має цивільної процесуальної правоздатності та цивільної процесуальної дієздатності, що виключає можливість її участі в справі в якості третьої особи. Суд вважає необхідним зауважити, що відсутність Слов?янської місцевої прокуратури в складі учасників справи, жодним чином не порушує права осіб, що беруть участь у справі, оскільки у справі бере участь прокуратура Донецької області.

Окрім того, позивач, реалізуючи своє право на визначення складу учасників справи при поданні позовної заяви до суду, зазначив третьою особою у справі Секретаріат уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. Секретаріат уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини не є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005308922. Згідно з п.1 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. № 784, уповноважений у справах ЄСПЛ є посадовою особою Міністерства юстиції, на яку покладено повноваження щодо забезпечення представництва України в ЄСПЛ під час розгляду справ про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень ЄСПЛ. Пунктом 7 цього Положення визначено, що діяльність Уповноваженого забезпечує Секретаріат Уповноваженого у справах ЄСПЛ, який утворюється у складі центрального апарату Мін?юсту з правами департаменту. З урахуванням наведених обставин, секретаріат уповноваженого у справах ЄСПЛ не має цивільної процесуальної правоздатності та цивільної процесуальної дієздатності, оскільки не є юридичною особою, а є структурним підрозділом у складі центрального апарату Міністерства юстиції України з правами департаменту, що виключає участь секретаріату Уповноваженого у справах ЄСПЛ у справі в якості третьої особи. Суд вважає необхідним зауважити, що відсутність секретаріату Уповноваженого у справах ЄСПЛ в складі учасників справи, жодним чином не порушує права осіб, що беруть участь у справі, оскільки у справі бере участь Міністерство юстиції України.

Підсумовуючи всі вищенаведені обставини, суд констатує, що у підготовчому судовому засіданні розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі прокуратури Донецької області, до Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства фінансів України, Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства юстиції України, про відшкодування моральної шкоди.

Розглядаючи клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик і допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та керівника Слов?янської місцевої прокуратури ОСОБА_7 ., а також допит позивача як свідка в порядку ст.92 ЦПК України, суд виходить з наступного.

Положенням ст.92 ЦПК України визначено, що сторони, треті особи, та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Згідно з ч.1 ст.90 ЦПК України показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Згідно з ч.1,3 ст.91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання у справі. Таким чином, зазначені позивачем свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також сам позивач ОСОБА_1 під час допиту у судовому засіданні можуть повідомити обставини, що стосуються предмета доказування у зазначеній справі, клопотання про виклик свідків подано під час підготовчого судового засідання, тому в цій частині клопотання позивача підлягає задоволенню. В той же час, суд вважає недоцільним клопотання позивача про допит керівника Слов?янської місцевої прокуратури, оскільки представником відповідача прокуратури Донецької області не заперечується факт невнесення відомостей до ЄРДР під час розгляду заяви-повідомлення ОСОБА_1 від 08.11.2018 р. до надходження ухвали слідчого судді від 15.11.2018 р.

При підготовці справи до судового розгляду по суті були проведені підготовчі дії, передбачені ст. 197 ЦПК України.

На підставі викладеного, суд вважає, що у підготовчому судовому засіданні вирішено питання про всі процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, підготовче судове засідання підлягає закриттю, а справа призначенню до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 197, 200, 255 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна в особі прокуратури Донецької області, Слов?янської місцевої прокуратури, Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства фінансів України, Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства юстиції України, Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, про визнання бездіяльності неправомірною, встановлення фактів, що мають юридичне значення - закрити, у зв?язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз?яснити позивачу, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб?єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у порядку кримінальному судочинства.

Клопотання позивача про виклик і допит свідків – задовольнити частково.

Викликати та допитати в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1 в порядку ст.92 ЦПК України.

У відповідності до ч.4 ст.91 ЦПК України попередити свідків про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.

Закрити підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі прокуратури Донецької області, до Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства фінансів України, Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства юстиції України, про відшкодування моральної шкоди.

Призначити справу до судового розгляду по суті у приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області на 27 червня 2019 року о 09 годині 00 хвилин.

В судове засідання викликати учасників справи.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі з сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://sl.dn.court.gov.ua/sud0544.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині закриття провадження щодо частини позовних вимог подається протягом п?ятнадцяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного суду через Слов?янський міськрайонний суд Донецької області.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 04.06.2019 року.

Суддя: Мінаєв І.М.