Рішення № 82164862, 03.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» до Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» (далі - позивач, ТОВ «ІПГ «Майстер», товариство) до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач, митний орган), третя особа з боку відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, що полягає у не підготовці та неподанні у визначений нормативно-правовими актами строк до органів Державної казначейської служби України Висновку про повернення надміру сплачених ТОВ "ІПГ "Майстер" до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 20586,36 грн.;

- зобов`язати Одеську митницю ДФС підготувати висновок про повернення на рахунок ТОВ "ІПГ "Майстер" у Одеському обласному управлінні АТ "Ощадбанк" р/р № НОМЕР_1 у м.Одеса, МФО 328845 надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 20586,36 грн. та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000174/2 від 01.12.2016 року Одеською митницею ДФС відмовлено у застосуванні основного методу (за ціною контракту) 6366,40 дол. США та застосований 3 (резервний) метод за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів під час митного оформлення товару, який надійшов від постачальника JIANGXI LONGTHAI IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) за контрактом № MA20160903-DH від 03.09.2016 року (інвойс № МА16001А на умовах FOB NINGBO PORT, Китай). З урахуванням прийняття даного рішення, декларант подав ВМД № 500060702/2016/016961 від 02.12.2016 року та товар був випущений у вільний обіг 02.12.2016 року. На підставі ст. 45 Бюджетного кодексу України, п.3.1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 року № 25/44, попередня оплата за митне оформлення сплачена на рахунок відповідача у ГУ ДКСУ у м. Києві.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/7540/16 від 27.02.2017 року, яка набрала законної сили 28.09.2017 року та є обов`язковою до виконання в силу ст.14 КАС України, визнано незаконним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000174/2 від 01.12.2016 року.

З посиланням на положення пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України, п.4 ст.301 Митного кодексу України позивач зазначає, що митна вартість товарів, первинно заявлена декларантом, є вірною та вважається визнаною автоматично в силу п.7 ст.54 Митного кодексу України, а кошти на загальну суму 20586,36 грн. (14153,12 грн. - ПДВ; 6433,24 грн. - мито) є надміру сплаченими до бюджету на підставі скасованого судом рішення про коригування митної вартості товару №500060702/2016/000174/2 від 01.12.2016.

Зважаючи на це, та враховуючи положення п.43.1, п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України, п.3 ст.301 Митного кодексу України, п.3 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Мінфіну України від 18.07.2017 року №643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року № 976/30844, ТОВ "ІПГ "Майстер" звернулося до Одеської митниці ДФС із заявою за вих. № 14 від 17.01.2018 року (вх. № 442/10-29 від 18.01.2018) про повернення надміру сплачених до бюджету коштів, яка отримана відповідачем 18.01.2018 року. Як стверджує позивач, до заяви були додані: копії постанови суду у справі № 815/7540/16, копія митної декларації та платіжних доручень з відміткою банку, а також, копія довідки про відсутність заборгованості від 11.01.2018 року строком дії до 19.01.2018 року.

За результатами розгляду заяви, відповідач листом № 409/10/15-70-19-02 від 31.01.2018 повідомив позивача про необхідність внесення виправлень у постанову суду, що містить помилку у номері скасованого рішення про коригування.

Як вказує ТОВ "ІПГ "Майстер", за поданою ним до суду заявою від 17.01.2018 року, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/7540/16 від 23.10.2018 року до постанови суду від 27.02.2017 року внесено виправлення та вірно зазначений номер скасованого рішення № 500060702/2016/000174/2 від 01.12.2016 року. Ухвала суду набрала законної сили 23.10.2018 року та позивач вдруге звернувся до відповідача із заявою за вих. № 324 від 21.11.2018 року про повернення надміру сплачених коштів, до якої додані: копії постанови та ухвали суду з відмітками про набрання законної сили, копії скасованого рішення про коригування митної вартості товару та митної декларації, копії платіжного доручення та довідку про відсутність заборгованості від 19.11.2018 року строком дії до 28.11.2018 року, а також копію листа № 409/10/15-70-19-02 від 31.01.2018 року за раніше поданою заявою за вих. № 14 від 17.01.2018 року.

Позивач вважає, що ним дотримано вимоги щодо надання до митниці заяви про повернення надмірно сплачених коштів, проте у строк до 15.12.2018 року відповідач не виконав зобов`язання щодо подачі висновку про повернення надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 20586,36 грн. до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (у встановлений строк до 21.12.2018 не повернуто) або щодо надання обґрунтованої відмови позивачу.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 09.01.2018 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

09.01.2019 року за вх. №779/19 від позивача надійшли додаткові докази по справі з копією для учасників справи.

15.01.2019 року за вх. №1451/19 засобами поштового зв`язку від позивача до суду надійшла заява про виправлення недоліків адміністративного позову, у якій, зокрема позивачем зазначено, що спір виник саме за бездіяльності відповідача за результатом розгляду заяви позивача №324 від 21.11.2018 року про повернення надміру сплачених коштів, що була подана після набрання 23.10.2018 року законної сили ухвали Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/7540/16 від 23.10.2018 року про внесення виправлень щодо описки у постанові Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/7540/16 від 27.02.2017 року.

Оскільки позивачем у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, ухвалою суду від 21.01.2019 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ "ІПГ "Майстер", залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, відкрито провадження у справі за даною позовною заявою, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

12.02.2019 року засобами поштового зв`язку (у визначений судом строк) від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками згідно переліку, наведеного у ньому, в тому числі із доказами направлення його копії позивачу та третій особі (т.1 а.с.102-111), в якому Одеська митниця ДФС вказує, що адміністративний позов ТОВ "ІПГ "Майстер" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормативно обґрунтовуючи власну позицію у відзиві положеннями: ч.1 ст.301 Митного кодексу України, п.п.43.1, 43.2-43.5 ст.43 Податкового кодексу України, Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, п.3 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124, відповідач вказує, що відповідно до цих норм Законодавства України обов`язковою умовою для надання контролюючим органом висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, є відсутність у платника податків податкового боргу.

Як зазначає відповідач, до заяви ТОВ "ІПГ "Майстер "від 21.11.2018 року №324 не додано доказів відсутності у позивача податкового боргу, тобто вказана заява ТОВ "ІПГ "Майстер " не відповідала вимогам пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України, пункту 3 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 15.12.2015 № 1146.

Окрім того, з посиланням на положення пункту 3 розділу 3 Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643, п.6.8.8 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 174, відповідач зазначає, що до заяви ТОВ "ІПГ "Майстер" не додано документів, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені (зокрема, платіжних документів про сплату податків та зборів), а також копій судових рішень по справі №815/7540/16, які відповідають вимогам пункту 6.8.8 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 № 174.

Як стверджує відповідач, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року у справі №815/7540/16 Одеською митницею ДФС виконано шляхом проставлення відповідних відміток про скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Разом з цим, за результатами розгляду заяви ТОВ «ІПГ «Майстер» від 21.11.2018 року №324, Одеська митниця ДФС листом від 20.12.2018 року № 6867/10/15-70-19-02 повідомила позивача, що згідно із положеннями п.3 розд. III Порядку №643 визначені вимоги до заяви та встановлено, що до заяви додаються, у тому числі виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності) щодо повернення сум відповідних митних платежів.

Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на положення п.11 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, відповідач вказує, що обставини справи свідчать про те, що на заяву ТОВ «ІПГ «Майстер» від 21.11.2018 року № 324 про повернення надміру сплачених митних платежів, Одеською митницею ДФС підготовлено та направлено зазначений вище лист, у якому позивачу надана вмотивована відповідь щодо залишення заяви без задоволення та роз`яснено, за яких обставин повернення з Держбюджету сум надмірну сплачених митних платежів стане можливим, а саме - з дотриманням вимог Податкового кодексу України, Митного кодексу України, Порядку № 643 та Порядку № 1146.

Таким чином, як стверджує відповідач, Одеська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, зважаючи на що, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «ІПГ «Майстер».

18 лютого 2019 року за вх. №5777/19 (у визначений судом строк) засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив з доказами направлення її копії на адреси інших учасників справи та додатками, згідно переліку, наведеному у ній (т.1 а.с.112-124), в якій, з посиланням на фактичні обставини справи, позивач зазначає, що відмова відповідача за вих. № 6867/10/15-70-19-02-08 від 20.12.2018 року у поверненні надміру сплачених до бюджету коштів ґрунтується виключно на тому, що до заяви №324 від 21.11.2018 року не доданий виконавчий лист та/або рішення суду, що набрало законної сили та інших підстав у відмові не зазначено.

При цьому, у відзиві відповідача зазначено декілька підстав для відмови у поверненні коштів за заявою позивача №324 від 21.11.2018 року, з яких тільки одна доведена до відома позивача-заявника у письмовій відмові за вих. № 6867/10/15-70-19-02-08 від 20.12.2018 року, що ґрунтується виключно на тому, що до заяви №324 від 21.11.2018 року не доданий виконавчий лист та/або рішення суду, що набрало законної сили. Інших підстав у відмові не зазначено. Вказане обґрунтування, як стверджує позивач, не відповідає дійсності, оскільки у додатках до заяви зазначені копії постанови та ухвали Одеського окружного адміністративного суду, на які є посилання за текстом заяви в її обґрунтування.

Щодо тверджень відповідача про не подання доказів відсутності податкового боргу, то позивач вказує, що такі доводи не відповідають дійсності, оскільки:

- до заяви додана довідка ГУ ДФС в Одеській області № 439/15-32-51-08 від 21.11.2018 року (зі строком дії до 28.11.2018) про відсутність податкової заборгованості позивача;

- п. 3 р. III Порядку № 643, затверджений наказом Мінфіну України від 18.07.2017 року, містить вичерпний перелік додатків до заяви, серед яких не передбачено надання довідки про відсутності податкового боргу заявника;

- до обов`язку відповідача належить перевірка відсутності податкового боргу заявника (п. 5 р. III Порядку № 643), тобто фактично відповідач переклав свій обов`язок на позивача.

Щодо тверджень відповідача про не подання платіжних документів, то позивач вказує, що такі доводи не відповідають дійсності, оскільки:

- до заяви додане платіжне доручення з відміткою банку про здійснення попередньої оплати на рахунок Одеської митниці ДФС за митне оформлення ВМД;

- до обов`язку відповідача належить перевірка факту перерахування суми коштів з відповідного рахунку до Державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення (п. 5 р. III Порядку № 643), тобто в ході перевірки не встановлена відсутність факту перерахування суми коштів за доданим до заяви платіжним дорученням.

04 березня 2019 року за вх. №7775/19 засобами поштового зв`язку від відповідача до суду надійшли заперечення (у визначений судом строк) разом із доказами направлення їх копій на адреси інших учасників справи (т.1 а.с.128-138).

Так, у запереченнях відповідач посилається на приписи пп.3 п.180.1 ст.180, п.190.1 ст.190, п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України та зазначає, що у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000174/2 від 01.12.2016 року. Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільний обіг за митною декларацією № 500060702/2015/016961 від 02.12.2016 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Станом на теперішній час (вихідна дата заперечень - 27.02.2019 року), відсутні відомості щодо використання/невикористання позивачем права зменшення своїх податкових зобов`язань відповідних податкових періодів, визначених згідно з розділом V Податкового кодексу України, які стосуються оскарженого в судовому порядку митного оформлення товарів за митною декларацією № 500060702/2015/016961 від 02.12.2016 року.

Окрім того, нормативно обґрунтовуючи свої доводи приписами ч.1 ст.7, ч.2 ст.544 Митного кодексу України, положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, Одеська митниця ДФС вказує, що вимога про зобов`язання Одеської митниці ДФС підготувати висновок про повернення на рахунок ТОВ «ІПГ «Майстер» надміру сплачених до Державного бюджету платежів на загальну суму 20586,36 грн. за заявою №324 від 21.11.2018 та подання його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, задоволенню не підлягає, оскільки позивач просить суд прийняти на себе повноваження митниці, які є дискреційними повноваженнями відповідача.

Таким чином, у запереченнях зазначено, що Одеська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому позовна заява ТОВ «ІПГ «Майстер» задоволенню не підлягає.

Зважаючи на те, що станом на 14.03.2019 року у суду були відсутні докази отримання позивачем заперечень відповідача, оскільки у суду існувала необхідність в отриманні від позивача додаткових доказів, враховуючи те, що станом на 26.03.2019 року (в період перебування головуючого судді у справі у відпустці) спливав визначений строк для розгляду даної адміністративної справи в порядку ст.262 КАС України, ухвалою суду від 14.03.2019 року судом:

- вирішено проводити розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.04.2019 року о 16:40 год.;

- роз`яснено учасникам, що розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі, зважаючи на що, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі необхідності його подання).

26.03.2019 року за вх.№10740/19 до суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів разом із додатками згідно переліку, наведеного у клопотанні (т.1 а.с.151-169).

У вказаному клопотанні представником позивача, зокрема, зазначено, що ним надаються докази сплати до Державного бюджету надміру сплачених платежів у зв`язку із прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000174/2, а саме: витяг з акту звірки між ТОВ «ІПГ «МАЙСТЕР» та митним органом за період 01.01.2016-30.12.2016; копія платіжного доручення з відміткою банку № 2187 від 02.12.2016 року, яким здійснено доплату до раніше сплаченої суми передоплати на рахунок Одеської митниці ДФС.

У підготовчому засіданні 10.04.2019 року судом залучено до матеріалів справи вищевказане клопотання разом із доданими документами, та з`ясовано у представника відповідача, що у останнього немає необхідності у додатковому поданні відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.04.2019 року судом закрито підготовче провадження в даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.05.2019 року о 14:00 год.

У судове засідання 08.05.2019 року сторони не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, з боку відповідача 07.05.2019 року за вх. № 16448/19 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в порядку письмового провадження.

08.05.2019 року за вх. №ЕП/3384/19 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача в письмовому провадженні за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, зважаючи на клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи за без їх участі, з урахуванням належного сповіщення третьої особи, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, судом ухвалено рішення про розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч.4 ст.243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Розгляд справи по суті розпочато судом 08.05.2019 року.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду ч.2 ст.193 КАС України, із прийняттям рішення 03.06.2019 року.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позов, відповіддю на відзив, запереченнями на відповідь, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви по суті справи, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» (код ЄДРПОУ 33658179) зареєстровано як юридична особа 25.07.2005 року та видами діяльності товариства за КВЕД є: виробництво сухих будівельних сумішей (основний); оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; передача електроенергії; розподілення електроенергії; торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (т.1 а.с.49-53).

Як вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2016 року ТОВ "ІПГ "Майстер" для здійснення митного оформлення товару - «армуюча склосітка полотняного переплетення із ниток, виробник: "JIANGXI DAHUA FIBERGLASS GROUP, LTD", торговельна марка: "MASTER", країна виробництва: CN», подана до Одеської митниці ДФС електронна митна декларація № 500060702/2016/016332 від 22.11.2016 року.

Судом встановлено, що за результатами перевірки вищевказаної митної декларації Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060702/2016/000174/2 від 01.12.2016 року, яким скориговано митну вартість товарів за МД №500060702/2016/016332 (т.1 а.с.36-37) та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060702/2016/00430 (т.1 а.с.157-158).

У вказаній вище картці відмови митним органом зазначено товариству про його право подати нову ВМД з урахуванням рішення про коригування митної вартості №UA500060702/2016/000174/2 від 01.12.2016 року.

Зважаючи на вищевикладене, 02.12.2016 року ТОВ "ІПГ "Майстер" для здійснення митного оформлення товару - «армуюча склосітка полотняного переплетення із ниток, виробник: "JIANGXI DAHUA FIBERGLASS GROUP, LTD", торговельна марка: "MASTER", країна виробництва: CN», подало до Одеської митниці ДФС нову митну декларацію №UA500060702/2016/016961 від 02.12.2016 року (т.1 а.с.34-35, 153-154).

При цьому, розмір митних платежів, які позивач фактично сплатив при митному оформлені товару за резервним методом, що був визначений митним органом, відображено в графі 47 (подробиці розрахунків) зазначеної митної декларації.

З вказаної декларації (графа 47) вбачається, що перша сума, зазначена в графі 47 декларації 17531,31 грн. - це сума нарахованих платежів на митну вартість, яка була визначена самостійно позивачем за першим методом оподаткування, друга сума 23964,55 грн. - це сума нарахованих платежів на митну вартість, яка була визначена у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, третя сума 6433,24 грн. - це сума доплати платежів, нарахованих на митну вартість, яка визначена позивачу митним органом за резервним методом і зазначена у рішенні про коригування митної вартості.

Отже, сума ввізного мита, визначена позивачем складає - 17531,31 грн., при цьому сума доплати ввізного мита - 6433,24 грн.; сума податку на додану вартість, яку самостійно визначив позивач складає 38568,88 грн., а сума доплати до такого податку визначена відповідачем - 14153,12 грн.

Тобто, загальна сума визначених митним органом платежів склала 20586,36 грн. (6433,24 грн. +14153,12 грн.) та була сплачена позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, на підтвердження оплати митних платежів згідно митної декларації UА500060702/2016/016961, позивачем надано до суду у копіях, зокрема:

- витяг з акту звірки між ТОВ «ІПГ «МАЙСТЕР» та Одеською митницею за період 01.01.2016-30.12.2016 станом на 20.03.2019 щодо руху коштів 02.12.2016 року (т.1 а.с.159-161),

- копії платіжних доручень №2187 від 02.12.2016 року та №2081 від 21.11.2016 року про сплату на рахунок Одеської митниці ДФС сум у розмірі 15700,00 грн. та 136500,00 грн. із зазначенням в графі «призначення платежу»: «попередня оплата за митне оформлення ВМД, зг.тарифів, без ПДВ» (т.1 а.с.48,162).

Як вказує відповідач у запереченнях, товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільний обіг за митною декларацією № 500060702/2015/016961 від 02.12.2016 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Судом встановлено, що правомірність прийняття вказаного вище рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2016/000174/2 від 01.12.2016 року була предметом розгляду в адміністративній справі №815/7540/16.

Постановою Одеського оружного адміністративного суду від 27.02.2017 року по справі №815/7540/16 (т.1 а.с.14-22), яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 року, та набрала законної сили 28.09.2017 року:

- скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Державної фіскальної служби №500060702/2016/000174/2 від 01.12.2016 року.

Враховуючи те, що в судовому порядку скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060702/2016/000174/2 від 01.12.2016 року, а позивачем фактично сплачені митні платежі за тією сумою, що визначена скасованим рішенням, 17.01.2018 року ТОВ «ІПГ «Майстер» засобами поштового зв`язку направлено на адресу Одеської митниці ДФС заяву від 17.01.2018 року №14, в якій позивач, керуючись вимогами: ст.301 Митного кодексу України, ст.43 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів №643, просив повернути ТОВ «ІПГ «Майстер» (код ЄДРПОУ 33658179) надміру сплачені до бюджету кошти на загальну суму 20586,36 грн. (14153,12 грн. - переплата ПДВ та 6433,24 грн. - переплата мита) на відповідний банківський рахунок позивача (т.1 а.с.38-39).

Як вбачається з цієї заяви та не заперечується відповідачем, до неї товариством були додані: копія постанови суду № 815/7540/16 з відміткою про набрання законної сили, копія митної декларації та платіжних доручень з відміткою банку, а також копія довідки про відсутність заборгованості від 11.01.2018 року строком дії до 19.01.2018 року (т.1 а.с.41).

У відповідь на вказану заяву за вих. №14 від 17.01.2018 року (вх. від 18.01.2018 року №442/10-29), Одеською митницею ДФС складено лист «Щодо розгляду заяви про повернення» за №409/10/15-70-19-02 від 31.01.2018 року (т.1 а.с.42-43), в якому зазначено позивачу про відсутність можливості виконати постанову суду у справі № 815/7540/16, у зв`язку із відсутністю рішення про коригування митної вартості №50006070/2016/000174/2 від 01.12.2016 року та вказано про можливість звернення до суду з метою виправлення описки в судовому рішенні в частині правильного номеру рішення про коригування митної вартості.

Судом встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/7540/16 від 23.10.2018 року, яка набрала законної сили 23.10.2018 року, Одеським окружним адміністративним судом внесено виправлення у постанову Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/7540/16 від 27.02.2017 року та у тексті рішення суду в резолютивній та описовій (сторінки 1,2 постанови) частинах постанови суду замінено скасоване рішення про коригування митної вартості товару від 01.02.2016, а саме, замість № 50006070/2016/000174/2 зазначено №500060702/2016/000174/2 (т.1 а.с.24-26).

Окрім цього, постановою Верховного Суду від 07.08.2018 року по справі №815/7540/16 залишено без змін постанову Одеського оружного адміністративного суду від 27.02.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 року (т.1 а.с.27-33).

Враховуючи викладене, позивач знову звернувся до Одеської митниці ДФС із заявою №324 від 21.11.2018 року про повернення надміру зарахованих до бюджету коштів, в якій позивач, керуючись вимогами ст.301 Митного кодексу України, п.5, п.10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2017 року №787 просив повернути ТОВ «ІПГ «Майстер» (код ЄДРПОУ 33658179) надміру сплачені до бюджету кошти на загальну суму 20586,36 грн. (14153,12 грн. - переплата ПДВ та 6433,24 грн. - переплата мита) на відповідний банківський рахунок (т.1 а.с.44-45). Вказана заява отримана відповідачем 26.11.2018 року (т.1 а.с.46).

У вказаній заяві ТОВ «ІПГ «Майстер» зазначено, що сума надмірно сплачених платежів за МД №UA 500060702/2016/01961 від 02.12.2016 року становить: ввізне мито - 6433,24 грн.; ПДВ - 14153,12 грн., всього - 20586,36 грн.

У переліку додатків до вказаної заяви позивачем зазначено: копії постанови та ухвали суду з відмітками про набрання законної сили, копія рішення про коригування митної вартості товару, копія митної декларації, копія платіжного доручення, копія довідки про відсутність заборгованості від 19.11.2018 року строком дії до 28.11.2018 року, копія листа № 409/10/15-70-19-02 від 31.01.2018 року (т.1 а.с.47-48).

Судом встановлено, що за результатом розгляду вищевказаної заяви позивача №324 від 21.11.2018, Одеською митницею ДФС надано відповідь у листі від 20.12.2018 року за №6867/10/15-70-19-02-08 (т.1 а.с.66-68).

Як вказано у даному листі, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року у справі №815/7540/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 року, враховуючи ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року про внесення виправлень, визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 01.12.2016 року №UA500060702/2016/000174/2. Постановою Верховного суду у від 07.08.2018 року касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 року - залишено без змін.

При цьому, з посиланням на приписи ч.2 ст.255, ч.1 ст.325, ч.1 ст.370 КАС України у листі вказано, що на виконання вищезазначених судових рішень, які набрали законної сили, митницею в АСМО "Інспектор" проставлені відповідні відмітки про скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Окрім того, у листі №6867/10/15-70-19-02-08 від 20.12.2018 року позивача проінформовано, що процедура та порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджету коштів регулюється статтею 45 Бюджетного кодексу України, статтею 301 Митного кодексу України, статтею 43 Податкового кодексу України та з посиланням на приписи вказаних статей, та на приписи п.1, п.3, п.11, розділу ІІІ Порядку №643, у листі зазначено, що ТОВ «ІПГ «Майстер» не було додано до заяви рішення суду, яке набрало законної сили чи виконавчий лист про повернення сум відповідних митних платежів.

Таким чином, свою відмову у поверненні сум митних платежів, що вказані у заяві позивача, Одеська митниця ДФС фактично мотивувала лише тим, що відсутні рішення суду, яке набрало законної сили чи виконавчий лист про повернення сум відповідних митних платежів.

В свою чергу, вважаючи протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС за результатом розгляду заяви позивача №324 від 21.11.2018 року про повернення надміру сплачених коштів, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Митним кодексом України, Податковим кодексом України, Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844, Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124 та іншими нормативно-правовими актами.

Як вже встановлено судом, у своєму листі від №6867/10/15-70-19-02-08 від 20.12.2018 року, відповідач посилався на положення ст.301 Митного кодексу України, ст.45 Бюджетного кодексу України, ст. 43 Податкового кодексу України та на приписи п.1, п.3, п.11 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643.

Суд зазначає, що відповідно до відповідно до ч.1-4 ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з ч.5 ст.301 Митного кодексу України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Частинами 6 та 7 статті 301 Митного кодексу України визначено, що повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалося в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, на день, коли відбулася їх сплата.

Відповідно до п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п.43.2 ст.43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Пунктами 43.3 та 43.4 статті 43 ПК України визначено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України визначає Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 року за № 976/30844 (далі - Порядок №643).

Відповідно до п.п.1-3 Розділу 3 Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці ДФС (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок НОМЕР_2 ; на депозитний рахунок НОМЕР_2 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок НОМЕР_3 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до п.4 Розділу 3 Порядку №643 після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Згідно з п.5 Розділу 3 Порядку №643 підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Пунктом 6 розділу 3 Порядку №643 визначено, що заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Згідно з п.8 Розділу 3 Порядку № 643, митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Аналогічні за змістом приписи наведено у п.п.5-9 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок №1146) .

Зокрема, відповідно до пп.1 п.6 Порядку №1146 у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштiв, що повертаються, окрім іншого, на поточний рахунок платника податку в установі банку.

Відповідно до п.8, п.9 Порядку №1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

- висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку;

- два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку;

- три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства до виконання.

Згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Таким чином, із сукупного аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 червня 2018 року у справі №821/4834/14, в якій зазначається: "…Відтак, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт ухвалення податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку".

Такий же правовий висновок міститься і у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №804/2048/15.

Відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із заяви ТОВ "ІПГ МАЙСТЕР" від 21.11.2018 року №324, вона містить всі необхідні реквізити та до неї товариством подані документи, що визначені вищенаведеними судом законодавчими актами.

В той же час, суд зазначає, що з листа Одеської митниці ДФС №6867/10/15-70-19-02-08 від 20.12.2018 року вбачається, що підставою для відмови позивачу у підготовці висновку про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, слугувало те, що:

- позивачем не надано рішення суду, яке набрало законної сили чи виконавчий лист про повернення сум відповідних митних платежів.

З приводу даних тверджень відповідача, суд зазначає наступне.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що питання повернення коштів не було предметом розгляду судової справи №815/5881/17, оскільки позивачем не надано рішення суду, яке набрало законної сили чи виконавчий лист про повернення сум відповідних митних платежів, суд зазначає, що в даному випадку, підставою для складення висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів є, як вже вказано судом, - наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів.

Факт надмірної сплати коштів позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та в свою чергу, відповідачем у відзиві та під час підготовчого провадження не заперечувався. Факт подання позивачем заяви про повернення надмірно сплачених сум митних платежів до митного органу у встановлений законом строк від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів, також відповідачем у відзиві не спростовувався.

Суд зазначає, що у листі відповідача №6867/10/15-70-19-02-08 від 20.12.2018 року не викладено зауважень щодо недостовірності чи неповноти поданих разом із заявою від 21.11.2018 року №324 документів.

Отже, з огляду на викладене, судом не беруться до уваги вищенаведені доводи відповідача в обґрунтування відмови у поверненні коштів позивачу.

При вирішенні даної адміністративної справи суд не приймає до уваги доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву про те, що до заяви ТОВ «ІПГ «МАЙСТЕР» від 21.11.2018 року № 324 не додано документів, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені (зокрема, платіжних документів про сплату податків та зборів), оскільки:

- по-перше, у листі №6867/10/15-70-19-02-08 від 20.12.2018 року не було викладено зауважень щодо ненадання вказаних документів;

- по-друге, разом із вказаною заявою позивачем було подано, зокрема, платіжне доручення про сплату за митне оформлення №2081 від 21.11.2016 року та платіжне доручення про сплату за митне оформлення №2187 від 02.12.2016 року.

Таким чином, вищенаведені твердження відповідача не відповідають дійсності, є безпідставними та надуманими і спростовуються матеріалами справи.

Також, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву про те, що подана товариством з обмеженою відповідальністю «ІПГ «Майстер» заява від 21.11.2018 року №324 не відповідає вимогам пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку № 1146 від 15.12.2015 року, оскільки до неї не додано доказів відсутності у позивача податкового боргу, зважаючи на наступне.

Як вже зазначено судом, відповідно до п.п.43.1-43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Аналогічні положення містяться у пункті 3 Порядку №1146, так у разі наявності у платника податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно п.п. 4-6 Розділу 3 Порядку №643 саме підрозділ митниці перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу.

Так, вищевказаними нормами, на які посилається відповідач як на підставу для відмови у задоволенні позовної заяви, не встановлено обов`язку для платника податків надавати разом із заявою про повернення надмірно сплачених коштів довідки про відсутність у нього заборгованості.

При цьому, вказаними нормами прямо встановлений обов`язок для суб`єкта владних повноважень здійснювати перевірку відомостей щодо відсутності у заявника податкового боргу.

Разом з цим, суд зазначає, що позивачем до суду надано довідку про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи від 11.01.2018 року №211/10/15-32-17-12-25 про те, що станом на 10.01.2018 року у ТОВ «ІПГ «Майстер» немає заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів (т.1 а.с.41) та довідку №439/15-32-51-08 від 21.11.2018 року про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи про те, що станом на 19.11.2018 року у ТОВ «ІПГ «Майстер» не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи ( т.1 а.с.47), які подавались позивачем разом із заявами до Одеської митниці ДФС.

При цьому, суд зважає на те, що зазначені у відзиві посилання представника відповідача на відсутність у ТОВ «ІПГ «Майстер» вищевказаних у відзиві документів, не було підставою для відмови позивачу у задоволенні його заяви та направлені до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновку про повернення ТОВ «ІПГ «Майстер» надміру сплачених платежів.

Отже, наведені доводи відповідача не відповідають дійсності, є безпідставними та надуманими і спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач виконав всі передбачені законом вимоги з метою повернення надміру сплачених до бюджету митних платежів на загальну суму 20586,26 грн.

З огляду на викладене та аналізуючи зміст вищенаведених норм законодавства у взаємозв`язку із обставинами справи, судом встановлено, що відповідач наділений відповідними повноваженнями та у нього були всі передбачені законом підстави для складення висновку про повернення коштів позивачу.

Таким чином, оскільки постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року по справі №815/7540/16, яка набрала законної сили, встановлено протиправність прийнятого Одеською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості від 01.02.2016 року № UA500060702/2016/000174/2, а також враховуючи те, що позивачем повністю дотримано процедуру звернення із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, та беручи до уваги необґрунтованість підстав для відмови у складенні висновку про повернення товариству з обмеженою відповідальністю «ІПГ «Майстер» надмірно сплачених ним коштів до Державного бюджету, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, що полягає у не підготовці та у не поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для виконання висновку про повернення надміру сплачених ТОВ «ІПГ «Майстер» до Державного бюджету платежів на загальну суму 20586,36 грн. за заявою за вих.№324 від 21.11.2018 року.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Одеську митницю ДФС підготувати висновок про повернення на рахунок ТОВ "ІПГ "Майстер" надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 20586,36 грн. та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, суд зазначає наступне.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Правову позицію з даного приводу висловив Верховний Суд у постанові від 28.02.2019 року по справі №826/4987/16, Верховний Суд України в постанові від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15.

В свою чергу, Верховний Суд України, зокрема в постанові від 25.11.2014 року у справі №21-207а14, зазначав, що якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов`яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених статтею 301 МК України, статтею 43 ПК України і статтею 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

Отже, неподання відповідачем відповідного висновку до органів держказначейства свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, оскільки митним органом, за результатами отриманої заяви позивача, не було вжито заходів та вчинено дій, визначених Порядком №618 та Порядком №1146. Тобто митницею не виконано процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на неї зазначеними вище Порядками, а тому наявні підстави для зобов`язання їх вчинити.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, п. 120.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності" означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення Броньовський проти Польщі, N 31443/96, п. 143). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов`язання передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов`язань у межах конвенційної системи правозахисту виступає ст.1 "Зобов`язання поважати права людини" Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі "Маркс проти Бельгії", п.69).

Відповідно до п.50 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, аналізуючи зміст вищенаведених норм законодавства у взаємозв`язку із обставинами справи, враховуючи, що судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у не підготовці та у не поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для виконання висновку про повернення надміру сплачених ТОВ «ІПГ «Майстер» до Державного бюджету платежів на загальну суму 20586,36 грн. за заявою за вих.№324 від 21.11.2018 року, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення на рахунок ТОВ "ІПГ "Майстер" надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 20586,36 грн. та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області є також обґрунтованою, доведеною, а отже підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що решта доводів відповідача, викладена у заявах по суті справи, висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частинами 1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень у відзиві на позовну заяву не довів обґрунтованості та правомірності своєї бездіяльності, не спростував доводи позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог належними доказами.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ІПГ «Майстер» до Одеської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії підлягають задоволенню, з урахуванням наведених висновків суду щодо їх обґрунтованості.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1762,00 грн. згідно платіжного доручення №1701 від 05.01.2018 року та у розмірі 1762,00 грн. (т.1 а.с.8), який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.

Частиною 3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки вимога позивача зобов`язального характеру є похідною, то судовий збір обраховується за подання позову немайнового характеру, який містить одну немайнову вимогу, і отже судовий збір за такі дві вимоги сплачується як за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1762,00 грн.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка оскаржується позивачем, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн. (як за одну вимогу немайнового характеру).

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 76, 77, 78, 90, 120, 139, 193, 194, 205, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» (вул.19 км.Старокиївської дороги, буд.4, м.Одеса, 65025, код ЄДРПОУ 33658179) до Одеської митниці ДФС (вул.Гайдара, 21а, м.Одеса, 65078 код ЄДРПОУ 39441717), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул.Садова, буд.1-А, м.Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 37607526), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, що полягає у не підготовці та не поданні до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для виконання висновку про повернення надміру сплачених ТОВ "ІПГ "Майстер" до Державного бюджету платежів на загальну суму 20586,36 грн. за заявою вих.№324 від 21.11.2018 року.

Зобов`язати Одеську митницю ДФС (вул.Гайдара, 21а, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717) підготувати висновок про повернення надміру сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» (вул.19 км.Старокиївської дороги, буд.4, м.Одеса, 65025, код ЄДРПОУ 33658179) до Державного бюджету платежів на загальну суму 20586,36 грн. на його рахунок за заявою вих.№324 від 21.11.2018 року та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м.Одеса, вул.Садова, 1-А, код ЄДРПОУ 37607526).

Стягнути з Одеської митниці ДФС (вул.Гайдара, 21а, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» (вул. 19 км.Старокиївської дороги, буд.4, м.Одеса, 65025, код ЄДРПОУ 33658179) судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.