Ухвала суду № 82164229, 03.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 червня 2019 року м. Київ № 810/2238/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 , пред`явивши вимоги Білоцерківському ОУПФУ Київської області про визнання протиправними дій щодо незарахування до стажу її роботи на посаді судді часу роботи у якості слідчого, стажиста, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, що дає їй право на одержання щомісячного грошового утримання у збільшеному розмірі з одночасним зобов`язанням зарахувати цей стаж та здійснити перерахунок та виплату грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 відсотків, а з 21.03.2018 р. 90 відсотків суддівської винагороди.

Ухвалою суду від 22.03.2019 р. копія позовної заяви була залишена без руху, заявниці визначено строк та спосіб для усунення її недоліків протягом десяти дні з моменту одержання ухвали шляхом подання суду позовної заяви, яка відповідає вимогам положень ст.ст.160,161,167 КАСУ, у кількості екземплярів згідно кількості учасників справи із зазначенням: належного відповідача; обставин взяття на облік та перебування на обліку у відповідному ОУПФУ; обгрунтованого розрахунку суми, на перерахування якої претендує заявниця із наведенням цифрових значень його складових та наданням підтверджуючих документів цих обрахувань; наданням доказів: перебування на обліку в ОУПФУ; заняття посади слідчого відділу внутрішніх справ, стажиста помічника прокурора та помічника прокурора у період з 20.03.1993 р. по 17.05.2007 р.; звернення до відповідача із заявою про здійснення нарахування сум додаткових виплат та його відповідь; викладенням обставин призначення та обрання на посаду судді із наданням підтверджуючих ці обставини документів; обгрунтування порушення прав, свобод та інтересів заявниці із розкриттям змісту порушених прав; власного письмового підтвердження про відсутність аналогічного спору на розгляді іншої судової установи; оригіналу квитанцій про сплату судового збору за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 704,60 грн. за кожну вимогу, а також подання копій документів, долучених до позовної заяви, у порядку та засвідченими згідно ст.94 КАСУ.

Станом на 03.06.2019 р. зворотнє повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення ОСОБА_1 до суду не повернулось. За даними відстеження вручення поштового відправлення "Укрпошта", 14.05.2019 р., рекомендований лист зі штрихкодовим позначенням 0113329934038 вручено особисто.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без розгялду, ураховуючи, що невизначений стан поданого процесуального документу не може тривати поднаміру, з огляду на таке:

стійкий та злагоджений зв`язок правовідносин у будь-якій демократичній державі грунтується на принципі законності, який передбачає правомірну поведінку всіх її суб`єктів. За загальним змістом таке положення речей утворює поняття правопорядок, як реалізовану законність та умову існування правової держави. Правопорядок є результатом законності. У свою чергу законність виступає і методом режиму неухильного виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин від держави, в особі її уповноважених органів, до громадян, незалежно від їхнього статусу. Правопорядок є ідеальною формою законності, тому обов`язок дотримання норм права, включаючи процесуального, є однаковим для всіх учасників процесу.

Відтворюючи ч. 1 ст. 29 Загальної декларації прав людини, стаття 23 Конституції України встановлює, що "кожна людина... має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості". До основних обов`язків громадян віднесено і обов`язок виконувати рішення судів, які набрали законної сили.

Згідно вимог ухвали від 22.03.2019 р. на позивачку було покладено обов`язок надати суду у десятиденний строк з дня одержання ухвали позовну заяву, оскільки згідно ч.2 ст.9 КАСУ це є обов`язковою умовою для розгляду адміністративної справи та перелік необхідних доказів. Ухвала суду заявницею одержана, але проігнорована.

Бездіяльність ОСОБА_1 , в частині невиконання рішення, суд розцінює як зловживання своїми процесуальними правами, що в силу ч.1 ст.45 КАСУ, є неприпустимим. Нормами КАСУ чітко визначено алгоритм дій сторони у справі у разі одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху: усунення виявлених судом недоліків та/або відмова від виконання вимог суду, що має відповідні наслідки для поданого позову.

Вчинення або невчинення цих дій поставлено у пряму залежність від волевиявлення заявника та є його невід`ємним диспозитивним правом, наданим процесуальним законом.

Ефективний засіб правового захисту, у розумінні статті 13 Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, проте поновлення права відбувається шляхом своєчасного та справедливого вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин на підстави наявних у справі доказів.

У разі подання суду не всіх доказів та/або неподання витребуваних доказів виключається сама можливість всебічного та об`єктивного встановлення всіх обставин для ухвалення обгрунтованого рішення, а це, в свою чергу створює, перешкоди суду для розгляду справи та вирішення її по суті, тому саме на стадії підготовки провадження до відкриття суд повинен вжити всіх необхідних та вичерпних заходів для забезпечення доказів, в тому числі щодо їх витребування та забезпечення за власною ініціативою.

Такому праву суду кореспондує закріплений ст.44 КАСУ обов`язок учасника справи, у даному випадку позивачки, надати всі витребувані докази на вимогу державного органу та складає зміст її імперативної поведінки.

Положеннями ч. ст. 14 Конституції України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вказана норма кореспондується зі ст.370 КАСУ. Ухвала суду, згідно ст.241 КАСУ є різновидом судового рішення.

Згідно ч.5 ст. 44 КАСУ, учасник справи зобов`язаний виявляти повагу до суду; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені судом, не приховуючи їх.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його правами та обов`язками. У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)".

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву суду, йому відповідає обов`язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення, яке підлягає обов`язковому виконанню. Виконання судового рішення в розумний термін також є невід`ємною частиною права на доступ до суду.

На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.

У справі Trukh v. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13 грудня 2011 року (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі".

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Вирішення судом питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя.

У даному випадку право на доступ до правосуддя позивачки було поставлено виключно в залежність від її особистої волі виконати чи не виконати вимоги судового рішення, яке набуло законної сили.

Позивачка, на переконання суду, допускає зловживання своїми правами, нехтуючи обов`язком подати витребувані документи, незважаючи на одержання ухвали про усунення недоліків позовної заяви, зволікає та безпідставно затягує процес, що свідчить про зневажливе ставлення до суду.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, в тому числі спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи.

Навіть, якщо виходити з того, що позивачкою ухвала суду від 22.03.2019 р., не одержана "...позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуючись належними їй процесуальними правами та неухильно виконуючи процесуальні обов`язки", - висновок ЄСПЛ справа "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії".

За приписами ч.3 ст. 45 КАСУ, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 2, 44-45, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249051, м. Біла Церква Київської області. вул. Ярослава Мудрого, 2) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити позивачці.

Роз`яснити, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права учасника процесу на повторне звернення до суду.

Суддя Брагіна О.Є.