Рішення № 82163657, 16.05.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року справа № 340/699/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: Державної установи "Петрівська виправна колонія (№49)", вул. Польова,1, с. Новий Стародуб, Петрівський район, Кіровоградська область,28310

до відповідача: Головного управління ДФС у Кіровоградській області, вул. Велика Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000171304 від 12.02.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000191304 від 12.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час перевірки відповідач безпідставно дійшов висновку про наявність порушень податкового законодавства в частині нарахування, утримання та несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, оскільки помилково застосовує “натуральний” коефіцієнт до бази оподаткування під час розрахунків по заробітній платі із засудженими Державної установи "Петрівська виправна колонія (№49)".

Ухвалою суду від 19 березня 2019 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (т.1,а.с.1-2).

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень (т.1,а.с.31-32).

Ухвалою суду від 19.04.2019 року подальший розгляд справ вирішено проводити в режимі відеоконференцзв`язку за клопотанням представника позивача (т.1,а.с.52-53).

До судового засідання від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності (т.2,а.с.75-77).

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДУ "Петрівська виправна колонія (№49)" з питань правильності обчислення, нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також з питань дотримання законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016р. по 30.09.2018р., результати якої оформлено актом №1/11-28-13-04/08563808 від 17.01.2019 року (т.2,а.с.4-16).

Так, зі змісту акту перевірки встановлено, що позивачем порушено:

-пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп. 167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п. 176.2 «а» ст.176 ПК України, в результаті чого не нарахований та не утриманий податок на доходи фізичних осіб в сумі 11218,84 грн., в тому числі: за жовтень 2016 р. – 1018,24грн., листопад 2016 – 808,91 грн., грудень 2016р. – 2598,68 грн., січень 2017 року – 143,08 грн., лютий 2017 р. – 940,41 грн., березень 2017 – 1070,39 грн., квітень 2017 р. – 927,46 грн., травень 2017 р. – 1613,02 грн., червень 2017 р. -458,05 грн., серпень 2017 р. – 139,57 грн., вересень 2017р. – 187,46 грн., жовтень 2017 р. – 3305,42 грн., листопад 2017 р. – 38,88 грн., грудень 2017 р. – 4404,13 грн., січень 2018 р. -211,73 грн, лютий 2018 р. – 177,31 грн., березень 2018 р. – 2197,44грн., травень 2018 р. -1061,60 грн., червень 2018 р. – 516,50 грн., липень 2018 року – 1176,03 грн., серпень 2018 року – 218,59 грн., вересень 2018 – 1233,79 грн., та відповідно до пп.129.1.1.ст. 129 ПК України нараховано пеню в сумі 5039,18 грн.;

-пп.168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп.176.2 ст.176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, нарахованого на оплату праці осіб, засуджених до позбавлення волі за період, що перевірявся та відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПК України нараховано пеню в сумі 5632,58 грн.;

- пп.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 розд. ХХ, пп.168.1.2 , пп. 168.1.5, п.168.1 ст.168, пп. 176.2 «а» ст.176 ПК України, в частині несвоєчасного перерахування до бюджету військового збору, нарахованого на оплату праці засуджених до позбавлення волі, за період, що перевірявся, та відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України нараховано пеню в сумі 420,44 грн. (т.2,а.с.15).

На підставі висновків викладених в акті перевірки, податковим органом сформовано:

-податкове повідомлення - рішення №0000191304 від 12.02.2019 р., яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податків на зборів, в тому числі з військового збору, пені на загальну суму 8 519,14 грн., в тому числі – 8098,70 грн. штрафні санкції та 420,44 грн. – пені (т.1,а.с.13);

- податкове повідомлення - рішення №0000171304 від 12.02.2019 р., яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податків на зборів, в тому числі з військового збору, пені на загальну суму 112944,13 грн., в тому числі: 24446,71 грн.- податкові зобов`язання; 77825,66 грн. штрафні санкції та 10671,76 грн. – пені (т.1,а.с.14).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000171304 від 12.02.2019 р., яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податків на зборів, в тому числі з військового збору, пені на загальну суму 112944,13 грн., в тому числі: 24446,71 грн.-податкові зобов`язання; 77825,66 грн. штрафні санкції та 10671,76 грн. – пені судом встановлено наступне.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що під час розрахунків по заробітній платі з засудженими ДУ "Петрівська виправна колонія (№49)" здійснювала утримання за харчування та предметів першої потреби, які засуджені протягом місяця у крамниці, яка знаходиться на території установи. Під час нарахування (надання) доходів (заробітної плати) у будь-якій не грошовій формі до бази оподаткування (вартості харчування), на протязі періоду який перевірявся, не застосовувався “натуральний” коефіцієнт, в результаті чого не нарахований та не утриманий податок на доходи фізичних осіб в сумі 11218,84 грн. (стор. 6 Акту перевірки, т.2,а.с.9).

Розрахунок повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб ДУ "Петрівська виправна колонія (№49)" зроблено з урахуванням ст.102 Податкового кодексу України. Сума пені відповідно до абзацу “б” пп.129.1.1. п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України нарахована в сумі 5039,18 грн.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення, податковий орган посилається на необхідність застосування в спірних правовідносинах пп.164.5 ст.164 Податкового Кодексу України, оскільки під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К=100:(100-Сп), де К- коефіцієнт; Сп- ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Статтею 162 ПК України визначені платники податку на доходи фізичних осіб, зокрема є податковий агент.

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п.164.1 ст.164 ПК України).

Згідно пп.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до п.164.5 ст.164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п.164.6 ст.164 ПК України).

Згідно п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пп.168.1.1-168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Підпунктом 176.2 “а” статті 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з положенням про державну установу "Петрівська виправна колонія (№49)" остання є державною неприбутковою установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України, є юридичною особою, має самостійний баланс, у своїй діяльності керується Конституцією України, Кримінальним процесуальним та Кримінально-виконавчим кодексами України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України та відповідним положенням (а.с.16-22).

Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях.

Адміністрація виправної колонії зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Відповідно до ч.1 ст.118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України.

Згідно ч.1 ст.120 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 121 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують комунально-побутові та інші надані послуги. Відшкодування засудженими витрат на послуги, визначені у частині першій цієї статті, провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами провадяться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 7 Порядку обліку особистих грошей, цінностей і речей осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, а також виданого їм речового майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.08.2013 № 1782/5 посадова особа, яка веде облік особистих грошей, здійснює усі відрахування та утримання, передбачені законодавством, із коштів особи, які є на рахунку, та готує платіжні документи на перерахування відповідних сум з депозитного рахунку установи за призначенням.

Засуджені відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім осіб, яким зазначені послуги відповідно до законодавства надаються безоплатно.

Засуджені, які мають власний одяг, взуття, білизну, не заборонені до використання в установі виконання покарань, вартість цього майна не відшкодовують.

Утримання з коштів засудженого, які є на його рахунку, вартості харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг здійснюється на підставі фактичних витрат, понесених при наданні вказаних послуг, затверджених начальником установи, а також даних його особового рахунку з обліку речового майна згідно з додатком 7 до цього Порядку.

Вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, яка не утримується з коштів засудженого, за місяць, у якому засуджений працював частково, розраховується пропорційно відпрацьованому часу і визначається шляхом множення вартості харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг за календарний місяць на кількість відпрацьованих годин відповідного місяця у відсотковому вираженні.

Показник кількості відпрацьованих годин у календарному місяці у відсотковому вираженні розраховується шляхом ділення кількості фактично відпрацьованих годин у календарному місяці на загальну кількість годин робочого часу відповідного місяця. До кількості годин робочого часу не включаються години робочих днів, коли засуджений не працював у зв`язку з хворобою, перебуванням на побаченні або у відпустці.

Вартість харчування та комунально-побутових послуг відшкодовується з коштів засудженого щомісяця з дня перебування його в установі виконання покарань.

Згідно з п.6.1-6.3 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5 засуджені до позбавлення волі із нарахованого їм заробітку відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування.

Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання проводиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами проводяться у порядку, встановленому законодавством.

Відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюються відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості:

податок з доходів фізичних осіб;

аліменти;

вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу);

вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування);

за виконавчими листами на користь громадян;

за виконавчими листами на користь юридичних осіб;

відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Так за період з жовтня 2016 по вересень 2018, позивачем перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 203094,15 грн. (1 128 300,79 грн (сума нарахованої позивачем заробітної плати) *18 %).

Оскільки першочергово із заробітної плати засуджених відраховується податок на доходи фізичних осіб, то позивачем під час виконання свого обов`язку щодо сплати податку на доходи фізичних осіб правильно застосовано положення законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, а саме належним чином нараховано та утримано податок із заробітної плати засуджених, тобто 18 % від нарахованої суми заробітної плати. Надалі проведено утримання розміру аліментів, військового збору, витрат на харчування та комунально побутові послуги.

Аналізуючи зібрані по справі докази, зокрема відомості нарахування заробітної плати, платіжні відомості на видачу особистих коштів (т.1,а.с.73-202,т.2, а.с.27-73), суд дійшов висновку про нарахування позивачем заробітної плати особам засудженим до позбавлення волі лише у грошовій формі. Отже, відповідач помилково дійшов висновку, що необхідно застосувати “натуральний” коефіцієнт до бази оподаткування, оскільки згідно з наведеними положеннями законодавства, оплата харчування не є самостійним доходом засуджених, а навпаки, належить до витрат, що несе засуджений під час відбування покарання.

Отже, відсутні порушення позивачем пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.176.2 “а” ст.176 Податкового Кодексу України.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000191304 від 12.02.2019 р., яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податків на зборів, в тому числі з військового збору, пені на загальну суму 8 519,14 грн., в тому числі – 8098,70 грн. штрафні санкції та 420,44 грн. – пені судом встановлено наступне.

Так, в акті перевірки зафіксовано, що перевіркою встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету військового збору з оплати праці осіб, засуджених до позбавлення волі, встановлено несвоєчасне перерерахування до бюджету військового збору, чим порушено пп.1.4 п.16-1 підр. 10 розділу ХХ пп.168.1.2 пп.168.1.5 п.168, пп. 176.2 ст.176 ПК України (стор. 11 Акту перевірки) (т.2,а.с.14,18).

За змістом підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статей 176 цього Кодексу (п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України)

Згідно з п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Таким чином, позивач, як податковий агент, зобов`язаний нараховувати та утримувати із суми доходу у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами військовий збір.

Згідно з вимогами абз.1 п. 57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пп.126.1 ст.126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Поряд з цим, п.127.1 ст.127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, в разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, встановлених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 ПК України.

Положення ст.127 ПК України встановлені, як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як визначено ст.126 ПК України, а з кількості разів допущення таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 10.11.2015 року у справі №813/6793/13-а.

Так, податковий орган, при винесені оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, застосував санкцію згідно п.127.1 ст.127 ПК України, відповідно до якого ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як встановлено судом, підприємством дійсно несвоєчасно виплачувалась заробітна плата, а разом із виплатою заробітної плати сплачувався військовий збір.

Отже, під час перевірки встановлено саме факт порушення термінів сплати військового збору, що зафіксовано в акті перевірки та не спростовано відповідачем під час розгляду справи по суті, що відповідає передбаченому ст.126 ПК України складу правопорушення, однак оскаржуваним податковим повідомленням – рішенням податковим органом застосовано штраф на підставі ч.1 п.127.1 ст.127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків взагалі.

Таким чином, враховуючи викладені вище правові норми, беручи до уваги, що відповідачем змінено підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій та визначено грошове зобов`язання платнику податків на підставі ч.1 ст. 127.1 ст.127 ПК України, не відповідає складу правопорушення, встановленого ГУ ДФС у Кіровоградській області, суд приходить до висновку про неправомірність податкового повідомлення – рішення від 12.02.2019 року №0000191304 та його скасування.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довели правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 9, 14,73 - 78, 90 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №0000171304 від 12.02.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №000191304 від 12.02.2019 року.

Стягнути на користь Державної установи "Петрівської виправної колонії (№49)" (код ЄДРПОУ – 08563808) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 39393501).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко