Рішення № 82163451, 24.05.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/9854/18

Провадження №2/265/447/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

за участю секретаря судового засідання Гусєвої К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сателлит» про поновлення на роботі, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ніколенко І.В. ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Сателлит» про поновлення на роботі на посаді оператора пробовідбірної установки та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судового рішення. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 03 листопада він був прийнятий на роботу в ТОВ «Сателлит» на посаду оператора пробовідбірної установки. Згідно контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 30 липня 2017 року він був прийнятий на військову службу за контрактом в особливий період. Незважаючи на це, відповідач після укладення ним контракту на проходження військової служби наказом від 08 серпня 2018 року звільнив його з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із вступом на військову службу. Вважає звільнення незаконним, оскільки за ним, як таким, що прийнятий на військову службу за контрактом, зберігаються, у тому числі місце роботи, посада і середній заробіток. Копію наказу про звільнення він отримав поштою 06 вересня 2018 року, перебуваючи у навчальній частині в м . Васильків. Трудову книжку на руки він отримав на підприємстві 21 листопада 2018 року. З 08 серпня 2018 року по 04 вересня 2018 року він перебував у навчальній частині м . Десна Чернігівської області, з 05 вересня 2018 року по 27 жовтня 2018 року він перебував у навчальній частині м. Васильків Київської області, 30 жовтня 2018 року він знаходився у військовій частині № 1451 м. Харків та 31 жовтня 2018 року він прибув до військової частини № 2109 м. Маріуполя, де перебував на казарменому стані два тижні та з того часу у ненормованих нарядах на території військової частини. Лише 16 листопада 2018 року він мав змогу звернутися за отриманням правової допомоги. На підставі викладеного просить суд визнати поважним та поновити пропущений строк на звернення до суду з даним позовом.

10 січня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача ТОВ «Сателлит» в особі генерального директора Зуб С.О., в якому останній просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування відзиву посилається на те, що позов подано з порушенням встановленого законом строку звернення до суду, оскільки оскаржуваний наказ про звільнення позивач отримав 06 вересня 2018 року, а до суду звернувся тільки 27 листопада 2018 року. Крім того, позивачем було самостійно укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді осіб рядового складу, за яким він добровільно взяв на себе зобов`язання проходити військову службу у ЗСУ протягом строку контракту, тобто на три роки з моменту укладення. Оскільки позивачем не надано жодного доказу, що його було призвано на строкову службу саме під час мобілізації або в умовах особливого періоду, підстави для його поновлення на роботі відсутні.

Ухвалою суду від 05 грудня 2018 року відкрито провадження по справі та призначене підготовче судове засідання, а ухвалою суду від 10 січня 2019 року підготовче провадження закрито та справа призначена до розгляду в загальному позовному провадженні. Крім того, вказаною ухвалою витребувано з ТОВ «Сателлит» довідку про середній заробіток ОСОБА_1 .

Ухвалами суду від 20 березня 2019 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 витребувано з військових частин А2109 та А0704 відомості щодо отримання наказу ТОВ «Сателлит» про звільнення ОСОБА_1

Ухвалою суду від 01 квітня 2019 року за клопотанням позивача витребувано з ТОВ «Сателлит» копію наказу про прийом на роботу, довідку про середній заробіток, відомості про отримання трудової книжки, відомості про реєстрацію та відправку наказу про звільнення, відомості про отримання від позивача контракту про проходження ним військової служби.

03 січня 2019 року та 06 березня 2019 року до суду надійшли клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

10 січня 2019 року позивачем надана заява про витребування у відповідача відомостей щодо його середнього заробітку за час з дня його звільнення.

20 лютого 2019 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1000 гривень.

07 березня 2019 року позивачем надана до суду заява про приєднання до справи доказу у вигляді довідки про перебування на військовій службі.

23 квітня 2019 року від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

20 травня 2019 року позивачем надана заява про уточнення позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу ТОВ «Сателлит» № 211-к/тр від 08 серпня 2018 року про його звільнення з посади оператора пробовідбірної установки з 08 серпня 2018 року на підставі п.3 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснив, що 30 липня 2018 року він підписав контракт та одразу відправив його на підприємство. 08 серпня 2018 року вони його отримали та цим же числом його звільнили. Дізнався він про звільнення 06 вересня 2019 року, коли прибув у Васильков, де його чекав лист із наказом про звільнення. Потім він перебував у казарменому положенні і тільки 16 листопада 2018 року він мав змогу звернутися за правовою допомогою. 21 листопада 2018 року він забрав трудову книжку на підприємстві. Обхідний лист за нього оформлювала інша людина, здавав його речі, ключі, підписи ставив. Просив його позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Справа перебуває у провадженні суду з 27 листопада 2018 року, спір є трудовим. Тому суд керуючись положеннями ЦПК України і Європейської конвенції з захисту прав і основоположних свобод, що регламентують розумні строки вирішення справи, з урахуванням надання усіма учасниками справи пояснень та доказів, вважав за необхідне, з метою запобігання зволікання, ухвалити рішення у відсутність представника відповідача на підставі наявних в справі доказів, що вказують на права і обов`язки сторін.

Представник відповідача Ніколенко І.В. , діючий на підставі довіреності, будучі раніше присутнім у судовому засіданні, позовні вимоги не визнав та надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог та наполягав та пропуску строку звернення позивача до суду.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Наказом ТОВ «Сателлит» № 290-К від 03 листопада 2014 року, ОСОБА_1 було прийнято на роботу в за строковим трудовим договором з 03 листопада 2014 року до 31 грудня 2014 року на посаду оператора пробовідбірної установки до дільниці сировини з нормованим робочим днем (а.с.94).

Наказом за № 211-к/тр від 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п.3 ч.1 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з вступом на військову службу (а.с. 8).

Відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеному між Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини А0704 полковника ОСОБА_4, та військовослужбовцем ОСОБА_1 , останній прийняв умови контракту, строком укладення на три роки, з 30 липня 2018 року (а.с. 10-11)

Згідно витягу з наказу начальника 38 об`єднаного навчального центру Харківського національного університету повітряних сил м. Васильків № 33-РС від 30 липня 2018 року, солдата запасу ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу та призначено курсантом навчального взводу навчальної роти навчального батальйону, ВОС-500221 (а.с.12).

Позивач проходить військову службу і на даний час.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 1 статті 119 КЗпП України передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є: призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

Відповідно до частини третьої ст. 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

За загальними вимогами вказаних вище норм матеріального права гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України поширюються на громадян України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача стверджував, що позивачем не надано жодного доказу, що його було призвано на строкову службу саме під час мобілізації або в умовах особливого періоду.

Щодо визначення тривалості особливого періоду в України суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Питання наявності особливого періоду в Україні поза межами строків мобілізації було предметом розгляду Вищого адміністративного суду України, який у постанові від 16 лютого 2015 року у справі № 800/582/14 дійшов висновку, що закінчення заходів мобілізації не припиняє особливий період. Крім того, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» особливий період не пов`язується з проведенням мобілізації та введенням воєнного стану.

Кім того, Верховний суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття "особливий період" у постанові від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17), в якій зазначено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Окрім наведеної постанови таку саму правову позицію сформовано і в інших постановах Верховного суду, зокрема від 14.02.2018 року у справі № 131/1449/16-ц; у справі №727/2187/16-ц; у справі № 640/4439/16-ц ; у справі 211/1546\16-ц.

Отже, дотримуючись правової позиції Верховного суду сформульованої у вищезазначених постановах, суд дійшов висновку, що особливий період в Україні діє, починаючи із 17 березня 2014 року і продовжує діяти до сьогодення.

Матеріалами справи безспірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 04 листопада 2014 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, з 30 липня 2018 року проходить службу у Збройних Силах України, у зв`язку з укладенням контракту під час дії особливого періоду і з цього моменту, за положеннями трудового законодавства, за ним зберігаються гарантії передбачені ч.3 ст. 119 КЗпП України.

Отже, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки вступ позивача на військову службу здійснювався під час дії особливого періоду в Україні, а тому на позивача поширювались гарантії та пільги, в тому числі збереження місця роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в якому він працював на час вступу на військову службу, до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення, відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України.

Щодо строку звернення позивача до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Позивач просив поновити строк звернення до суду, який ним було пропущено, у зв`язку із перебуванням у постійній бойовій готовності, що виключало можливість вільного пересування та мати вільний час.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися до суду з заявою у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно вимог ч.1 ст.263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється якщо позивач перебуває у Збройних Силах України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи 08 серпня 2018 року, а 30 липня 2018 року його було зараховано на військову службу за контрактом. Таким чином, перебіг строку позовної давності було зупинено у зв`язку з проходженням позивачем військової служби, яку він проходить по теперішній день.

Як вбачається з довідки № 423 від 06 березня 2019 року, виданої командиром військової частини А2109, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині А2109 міста Маіруполя Донецької області з 31 жовтня 2018 року по теперішній час (а.с.52).

05 вересня 2018 року позивач через командування військової частини А0704 отримав витяг із наказу про його звільнення від 08.08.2018 року за п.3 ст. 36 КЗпП України (а.с. 91).

Отже, пропущений позивачем строк звернення до суду підлягає поновленню.

Таким чином, враховуючи всі вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.

Згідно з п. 32 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок). Зокрема, відповідно до абзацу 3 п.2 розділу 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

За змістом абзацу 4 п. 4 розділу 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 року № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом провадиться плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку, тобто виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини, для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно довідки ТОВ «Сателлит» середній заробіток ОСОБА_1 за два місяці, що передували його звільненню (червень 2018 року та липень 2018 року), складає 16209,21 гривень, кількість робочих днів за вказаний період становить 42 дні, середньоденна заробітна плата становить 385,93 гривень (16209,21 гривень : 42 дні) (а.с.97).

З дня звільнення, тобто з 08 серпня 2018 року, до дня постановлення рішення по справі тривалість робочого часу позивача ОСОБА_1 в робочих днях становить - 199 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 08 серпня 2018 року по 24 травня 2019 року становить: 199 днів х 385,93 гривень = 76800,07 гривень, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, суд приходе до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 гривень, суд ззаанчає наступне.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з довідки, виданої 20 лютого 2019 року адвокатом Мусієнко О.О., ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 1000 гривень за надання правової допомоги, що підтверджується банківською квитанцією від 21 грудня 2018. У довідці також зазначено детальний опис робіт із зазначенням розрахунку.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.

Відповідно до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень за вимоги немайнового характеру та 768,40 гривень за вимоги майнового характеру.

Допустите негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення з на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць.

На підставі викладеного та ст.ст. 43, 65 Конституції України, ст. ст. 36, 119, 233, 235 КЗпП України, та керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Сателлит» про поновлення на роботі, скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду з даним позовом.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» № 211-к/тр від 08 серпня 2018 року про звільнення з посади оператора пробовідбірної установки ОСОБА_1 з 08 серпня 2018 року на підставі п.3 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» на посаді оператора пробовідбірної установки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення, тобто з 08 серпня 2018 року, по день ухвалення судового рішення, тобто 24 травня 2019 року у розмірі 76800 (сімдесят шість тисяч вісімсот) гривень 07 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за вимоги немайнового характеру та 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за вимоги майнового характеру.

Допустите негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; тел.. НОМЕР_2 .

Відповідач: ТОВ «Сателлит», юридична адреса: 01133 офіс 1019 вулиця Щорса 32 Б місто Київ , ІК 13501985, поштова адреса: вулиця Таганрозька будинок 76 місто Маріуполь 87543, тел..: 0629 541 600 .

Суддя І.Г. Мельник